Рішення № 98207165, 25.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2021 Справа №607/5271/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

- з участю: представника позивача – адвоката Будза Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільська ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на 2/15 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, просила встановити факт родинних відносин, зокрема, що вона є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що спірний житловий будинок належав до суспільної групи колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та вона. Відтак, кожному з них належить по 1/5 частці спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за заповітом на належну їй 1/5 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 прийняла спадщину у встановленому законом порядку шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом на належну їй частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . У встановленому законом порядку вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Постановою державного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на належну їй частку спірного житлового будинку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Крім цього, у свідоцтві про її народження ім`я матері вказано – « ОСОБА_7 », а у свідоцтві про смерть матері прізвище матері зазначено « ОСОБА_8 ». Вказані розбіжності у документах, викликають сумнів щодо її родинних відносин та позбавляють її можливості оформити спадкові права після смерті матері.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.

Присутній в судовому засіданні її представник адвокат Будз Т.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений в установленому законом порядку. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_9 , батьками якої записано « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17 травня 1968 року, про що зроблено актовий запис за №6.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_1 , батьками якої записано « ОСОБА_11 » та « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18 квітня 1981 року, про що зроблено актовий запис за №7.

Як вбачається з довідки за №848 від 23 листопада 2020 року, виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, будинковолодіння по АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи господарства – колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року членами двору були ОСОБА_3 – голова двору, ОСОБА_4 – зять, ОСОБА_11 – дочка, ОСОБА_5 – онука та ОСОБА_1 – онука.

Як слідує зі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30 листопада 1989 року, виданого виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР та реєстраційного напису на документі про право особистої власності від 30 листопада 1989 року за реєстровим номером 59, вчиненим Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації, будинок по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається з п`яти осіб, головою якого є ОСОБА_3 .

Як вбачається з інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна за №1470 від 10 листопада 2020 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння за АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 .

Як слідує з інформаційної довідки за №1472 від 10 листопада 2020 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30 листопада 19879 року, записаного в реєстрову книгу №1 за реєстровим №59.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_3 – голова двору, ОСОБА_4 – зять, ОСОБА_11 – дочка, ОСОБА_5 – онука та ОСОБА_1 – онука.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 належало по 1/5 частки спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 17 червня 1997 року, виданим Домаморицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №2.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на 1/5 частку спірного житлового будинку.

За життя ОСОБА_3 склала заповіти, якими заповіла належний їй житловий будинок у с. Домаморич та сертифікат на земельну частку в землях кооперативної спілки ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки за №501 від 18 листопада 2019 року, виданої Домаморицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_4 – зять, ОСОБА_11 – дочка, ОСОБА_13 – онука та ОСОБА_1 – онука.

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, що підтверджується відповіддю Тернопільської районної державної нотаріальної контори за №1049/01-16 від 12 травня 2021 року та інформаційною довідкою із спадкового реєстру за №64672255 від 12 травня 2021 року.

Єдиним спадкоємцем за заповітами та за законом є ОСОБА_11 .

ОСОБА_11 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Інші спадкоємці за законом із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Таким чином, ОСОБА_11 після смерті матері ОСОБА_3 успадкувала належну їй 1/5 частку спірного будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 23 листопада 2006 року, виданим Домаморицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №2.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі за законом на належну їй 1/5 частку спірного житлового будинку, належну їй як члену колгоспного двору та 1/5 частку вказаного будинковолодіння, успадковану після смерті ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідок за №99 від 28 лютого 2019 року та за №497 від 18 листопада 2019 року, виданих Домаморицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_11 була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_4 – чоловік, ОСОБА_13 – дочка та ОСОБА_1 – дочка.

Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину, є позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

01 квітня 2019 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №139/2019 після смерті ОСОБА_11 за заявою ОСОБА_1 .

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, що підтверджується матеріалами спадкової справи за №139/2019.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_11 успадкувала 2/15 частин спірного будинковолодіння (2/5 х 1/3).

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 02 грудня 2020 року за №2033/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння після смерті ОСОБА_11 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю.

З технічного паспорта на житловий будинок за АДРЕСА_1 від 10 листопада 2020 року, виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації встановлено, що загальна площа спірного житлового будинку становить 84,9 кв.м., житлова – 56,8 кв.м.

Крім цього, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено в судовому засіданні наявними у справі доказами.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжуються існувати після набрання ним чинності. Тобто, до тих правовідносин, які виникли до прийняття чинного Цивільного кодексу України застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР (1963 року).

Згідно з вимогами ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірне будинковолодіння згідно погосподарських книг числиться як колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_3 – голова двору, ОСОБА_4 – зять, ОСОБА_11 – дочка, ОСОБА_5 – онука та ОСОБА_1 – онука.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, кожному члену ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 належало по 1/5 його частині.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за заповітом на належну їй 1/5 частку спірного житлового будинку. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_11 , яка в силу вимог ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_11 після смерті матері, прийняла спадщину, однак спадкових прав не оформила.

Після смерті ОСОБА_11 відкрилась спадщина за законом на належні їй 2/5 частки спірного житлового будинку, 1/5 частку належної останній як члену колгоспного двору та 1/5 частку, успадковану після смерті ОСОБА_3 .

Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_11 , шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину не має, що стверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_11 успадкувала належні їй 2/15 частки спірного житлового будинку.

Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, шляхом визнання за позивачем права власності на 2/15 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 524, 529, 534, 549 ЦК 1963 року, ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Підгороднянської сільська ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/15 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , с. Домаморич Тернопільського району тернопільської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, вул. Зелена, 3, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ – 14029197.

Повне рішення складено 05 липня 2021 року.

Головуючий суддяІ. М. Черніцька