Рішення № 98205985, 08.07.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1650/21

Провадження № 2-а/496/13/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Дигуляр А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.01.2021 року інспектором СРПП №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Соколюком С.І. було складено постанову серії БАА №774837 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 та ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Вказана постанова мотивована тим, що 15.01.2021 року о 20 год. 48 хв. в с. Старовойтове по вул. Прикордонників водій керуючи ТЗ «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 перед початком руху не подав сигналу лівого покажчика повороту та не був пристебнутий ременем пасивної безпеки чим порушив ПДР України. Вважає, що вказана постанова є незаконною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, так як вказаних правопорушень він не вчиняв.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, неправомірною та необґрунтованою з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме, що в час, зазначений у постанові він не керував ТЗ, що підтверджується роздруківкою ТАХО (тахограф) в якому зазначено, що о 01 год 21 хв. 15 січня 2021 року він став на відпочинок та залишався на відпочинку до 16.01.2021 року до кінця доби, а саме до 17.01.21 року, що підтверджується відповідними роздруківками в яких зазначено що пробіг ТЗ з 15.01.21 року (866518 км) не змінювався до кінця доби 16.01.2021 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ГУ НП у Волинській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, будь-які клопотання чи докази від нього не надходили.

На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що 15.01.2021 року о 20 год. 48 хв. в с. Старовойтове по вул. Прикордонників водій куруючи ТЗ «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 перед початком руху не подав сигналу лівого покажчика повороту та не був пристебнутий ременем пасивної безпеки чим порушив вимоги п.9.2 а) та п.2.3 в) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП та ч.5 ст. 121 КУпАП, що підтверджується копією постанови серії БАА №774837 від 15.01.2021 року.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями) Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч.5 ст.14 вищевказаного Закону України учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до: п.2.3 в) ПДР України - на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; п.9.2 а) - водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою.

Частиною 5 ст. 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.ч.1,2 ст. 72 КАС України).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).

При цьому, згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений, на його думку, факт того, що ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не подав сигналу лівого покажчика повороту та не був пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив ПДР.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З матеріалів справи вбачається, що доказами вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст. 122 КУпАП є постанова у справі про адміністративне правопорушення, в той час, як відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Позивач посилається на те, що він 15.01.2021 року о 20 год. 48 хв. в с. Старовойтове по вул. Прикордонників водій не керував ТЗ «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою ТАХО (тахограф), а саме, що ТЗ о 01 год 21 хв. 15.01.2021 року став на відпочинок та залишався на відпочинку до 16.01.2021 року до кінця доби, а саме до 17.01.21 року (пробіг ТЗ з 15.01.21 року (866518 км.) не змінювався до кінця доби 16.01.2021 року), отже вказаного в постанові правопорушення не вчиняв.

Зазначені заперечення позивача не були спростовані відповідачем.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз`яснені позивачеві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем у встановленому порядку, суду не надано.

Водночас, як зазначив позивач, відповідач при винесенні постанови не надав йому можливості скористатися своїми правами, надати пояснення чи докази, та розглянув справу без надання позивачу права на подачу доказів правомірності своїх дій, копію оскаржуваної постанови йому не вручив.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону. (ст. 245 КУпАП).

Так, орган (посадова особа), відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду заперечень проти позову та доказів, що їх підтверджують, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст. 122 КУпАП в діях позивача встановлена не була.

Отже, відповідачем при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що в п.7 оскаржуваної постанови серії БАА №774837 від 15.01.2021 року «До постанови додаються» - відсутні будь-які відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідали вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Разом з тим, відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачем ПДР України припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Відповідно до ч.3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

За таких підстав, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121 та ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки достатніх доказів вини позивача у вчиненні даних правопорушень посадова особа в постанові про адміністративне правопорушення не зазначила та не довела вину позивача, отже позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого нічим не спростовується, тому суд вважає, що постанова про накладання адміністративного стягнення винесена з порушенням вимог ст. 283 КУпАП та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.8, 9, 73-77, 241-247, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії БАА №774837 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 та ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати.

Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 та ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - закрити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.Л. Пасечник