Рішення № 98205512, 29.06.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

29.06.2021 Справа №469/47/21

2/469/464/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового - Рогозевич С.О.,

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача - начальник відділу `

«Березанське бюро правової допомоги»

Миколаївського МЦ з НБВПД Бенедюк Л.О. - не з`явилась,

представник відповідача - не з`явився,

треті особи - не з`явились,

розглянувши у судовому засіданні в смт.Березанка у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

21 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій зазначав, що в листопаді 2020 року, отримавши меншу ніж зазвичай пенсію, від відділення Пенсійного фонду України йому стало відомо, що з його пенсії проводяться стягнення на підставі виконавчого документа приватного виконавця Баришнікова А.Д. від 23.07.2020 року до повного погашення боргу у розмірі 24455,91 грн.

У подальшому від приватного виконавця йому стало відомо про існування виконавчих проваджень №62610562 від 20.07.2021 року та №62647059 від 23.07.2020 року, відкритих на підставі виконавчих написів приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. №1890, №1891 від 22.06.2020 року про стягнення з позивача на користь ТОВ "Фінансова компанія «Приватні інвестиції», заборгованості за кредитним договором №1866/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Платинум Банк». Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на підставі договору відступлення прав вимоги №285К, укладеного 31 липня 2018 року.

Позивач вважає, що виконавчі написи вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки жодного кредитного договору з ПАТ «Платинум Банк» він не укладав; подані банком приватному нотаріусу документи не підтверджують безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, що є обов`язковою умовою для вчинення напису; нотаріусом не враховано пропуск відповідачем строку позовної давності; позивач не була повідомлений як боржник про наявність зобов`язання перед відповідачем.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи №1890, №1891 від 22 червня 2020 року, вчинені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, щодо стягнення заборгованості з позивача на користь ТОВ "Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у сумі 6350,28 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року та у сумі 15427,80 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року.

Ухвалою судді від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду заяви по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою судді від 03 лютого 2021 року за заявою позивача зупинено стягнення, яке здійснюється у примусовому порядку Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим Артемом Дмитровичем в межах зведеного виконавчого провадження ВП №62610562 на підставі виконавчих написів приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича:

- №1890, вчиненого 22 червня 2020 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року в розмірі 6350,28 грн.;

- № 1891, вчиненого 22 червня 2020 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року в розмірі 15427,80 грн., до вирішення вказаної справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.107).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.105).

У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом були дотримані вимоги ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 №1172.

Треті особи Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. та Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, правом на надання пояснення щодо позову не скористались (а.с.103,106).

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений кредитний договір №1866/4052ES5D11, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у кредит в сумі 6372,00 грн. (а.с.51-55).

Крім того, 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений кредитний договір №1864/4052ES5D11, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у кредит в сумі 15930,00 грн. (а.с.60-62).

Правонаступником ПАТ «Платинум Банк» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відповідно до договору про відступлення прав вимоги №285 К від 31 липня 2018 року (а.с.56-58). Перелік боржників до вказаного договору в матеріалах справи відсутній.

22 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1890 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором №1866/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року у сумі 6350,28 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року (а.с.59).

22 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1891 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором №1864/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року у сумі 15427,80 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року (а.с.63).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. від 20 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62610562 з примусового виконання виконавчого напису №1890 від 22 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості у сумі 6350,28 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року (а.с.21-23).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. від 23 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62647059 з примусового виконання виконавчого напису №1891 від 22 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості у сумі 15427,80 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року (а.с.19-20).

Вказані виконавчі провадження постановою приватного виконавця від 23 липня 2020 року об`єднані у зведене виконавче провадження №62610562 (а.с.24).

Позивач заперечує факт укладення ним кредитних договорів з ПАТ «Платинум банк», за його заявою підрозділом дізнання Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області порушено кримінальне провадження №12020155150000211 від 24.12.2020 року за фактом можливих шахрайських дій колишнім працівником ПАТ «Платинум Банк» ОСОБА_2 щодо оформлення кредитного договору на ОСОБА_1 (а.с.25-27).

Дані про повідомлення позивача нотаріусом про вчинення виконавчого напису в матеріалах справи відсутні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Враховуючи вказану правову позицію, суд у справі, що розглядається, зазначає таке.

Розділом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачено, що для одержання виконавчого напису з кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору, б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2 при вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому потурання відхиленням від зазначеного порядку.

Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Надані відповідачем розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами №1864/4052ES5D11 та №1866/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року (а.с.55,62) не можуть підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Надані розрахунки не містять інформації щодо часу, дати, суми, місця, ПІБ платника, призначення платежу, дебет/кредит, яка повинна міститись у виписці за рахунком, а є лише односторонніми та одноособовими нарахуваннями стягувачем суми заборгованості за певний період. Розрахунком заборгованості не можна довести виконання умов договору кредиту, у зв`язку з тим, що єдиним доказом внесення готівкової валюти на рахунок банку є відповідна заява на переказ готівки (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-20цс12).

Окрім цього, дані розрахунки заборгованості не містять інформації щодо розміру отриманих позивачем кредитних коштів (коли саме, яким чином та в якому розмірі вони були надані), не містить інформації щодо погашення заборгованості (коли саме, ким, яким чином та в якому розмірі були надані грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом).

За такого, суд вважає, що зазначений розрахунок заборгованості не може бути документом, який би підтверджував безспірність заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитними договорами №1864/4052ES5D11 та №1866/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року.

Крім того, позивач заперечує проти отримання ним письмових повідомлень від відповідача про наявність заборгованості за кредитними договорами №1864/4052ES5D11 та №1866/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року, а відповідач всупереч вимог п.п.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що позбавило останнього права заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.

Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо поінформованості позивача про перехід прав вимоги за кредитними договорами №1864/4052ES5D11 та №1866/4052ES5D11 від 23 вересня 2013 року від ПАТ «Платинум Банк» до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та про порядок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідач ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не надав суду відповідних доказів, що саме він має право відповідної вимоги до позивача.

Встановлені вище обставини свідчать про те, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною.

Отже, судом встановлено, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим не виконав норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та п.1 Переліку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорювані виконавчі написи нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому виконавчі написи необхідно визнати такими, що не підлягають виконанню.

При відкритті провадження у справі судом було задоволено клопотання позивача та на підставі ст.136 ЦПК України відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.136 ЦПК України витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що сплата судового збору за подання позовної заяви була відстрочена на підставі ухвали суду до розгляду справи по суті, з огляду на задоволення позовних вимог позивача, суд, виходячи з кількості позовних вимог, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі, встановленому на день подання позовної заяви, який становить 1816 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 червня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №1890, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у сумі 6350,28 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 червня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №1891, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у сумі 15427,80 грн. за період з 31 липня 2018 року по 05 червня 2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції», місцезнаходження: 04112, м.Київ, вулиця Жамбила Жамбаєва, 7, код ЄДРПОУ 37356981, Інд.номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у АТ Кредобанк МФО 325365, у дохід держави судовий збір у розмірі 1816 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 29 червня 2021 року.

Суддя: