Рішення № 98204259, 05.07.2021, Свалявський районний суд Закарпатської області

Справа № 306/179/21

Провадження № 2/306/290/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Тхір О.А.,

за участі секретаря Станкович Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника ООП Полянич Т.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Свалявської міської ради, про визначення способу у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною та встановлення режиму побачень з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 . Позов обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області. Зазначає, що від шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає із матір`ю. Стверджує, що він бажає виконувати свій батьківський обов`язок в повній мірі та брати участь у вихованні дитини, однак всі його спроби щодо участі у вихованні батька дитини, на нормальне спілкування з дитиною у договірному порядку не вдалося вирішити.

Вказує на те, що у зв`язку з ситуацією, що склалася, 25.09.2017 року видано Розпорядження голови Свалявської РДА Закарпатської області про встановлення часу спілкування з дитиною, яким встановлено спілкування батька ОСОБА_1 , з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в такі дні: щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 12.00 до 17.00 години з можливістю побачення поза межами будинку матері. Стверджує, що мати, ОСОБА_2 , вище вказане розпорядження про встановлення днів спілкування з дітьми не виконує та створює перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Таким чином, на думку позивача, порушує права дітей, встановлені Законом України «Про охорону дитинства», а також права батька, встановлені Сімейним кодексом України, а тому просить суд зобов`язати ОСОБА_3 , усунути перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити наступний порядок участі позивача у вихованні дитини, а саме: встановити час спілкування батька ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 12.00 до 17.00 години з можливістю побачення поза межами будинку матері.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог, які уточнив та конкретизував, з підстав, зазначених у позовній заяві. Позивач стверджував, що не бачить дитину, що колишня дружина її негативно налаштовує щодо нього, та просив визначити судовим рішенням години спілкування батька з донькою. Ствердив, що бажає бачитись із дочкою ОСОБА_5 , брати участь у її розвитку та вихованні. Вказав, що працює та має достатні і стабільні доходи.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала частково, зауваживши, що вона не проти побачень батька з дитиною, та не забороняє їм бачитись, стверджує, що ніколи не заперечувала проти цього, а навпаки, не проти участі позивача (як батька) у вихованні їх дочки, їх регулярного спілкування та побачення з нею, однак, лише у визначені комісією дні та години.

Представник третьої особи, у судовому засіданні вирішення питання залишила на розсуд суду, зазначила, що у матеріалах справи наявний висновок ООП щодо визначення способу участі у вихованні, спілкуванні та встановленні режиму побачень з дитиною ОСОБА_4 , з врахування призначеного розпорядженням від 25.09.2017 року № 255, часу спілкування з дитиною.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши всі фактичні обставини, та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок їх у сукупності, доходить наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі з 05.06.2012 року, який розірвано рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 07.10.2015 року, справа № 306/2257/15-ц.

У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження, видане повторно, серії НОМЕР_1 від 03.02.2021).

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Свалявської РДА про встановлення часу спілкування з дитиною № 255 від 25.09.2017 року, встановлено спілкування батька, ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 12.00 до 17.00 години з можливістю побачення поза межами будинку матері.

Згідно з висновком Свалявської міської ради щодо предмета спору з питань усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 № 1242/02-9 від 13.04.2021 року, комісією не виявлено фактів створення перешкод з боку матері у спілкуванні дитини з батьком, а тому питання розв`язання спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини орган опіки та піклування Свалявської міської залишає на розсуд суду з врахуванням призначеного розпорядженням від 25.09.2017 року №255 часу спілкування батька з дитиною.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відмова особі у праві доступу до правосуддя є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, у відповідності до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого будь-якого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

До предмету доказування у вказаній категорії справ входить встановлення наявності або відсутності перешкод, які створюються відповідачем щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а, крім того наявність умов, які батьки можуть запропонувати задля участі кожного з них у вихованні своїх дітей, а також способів участі кожного з них у спілкуванні з дитиною, усунення при цьому існуючих перешкод, що не повинно шкодити інтересам дітей.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.81 ЦПК України, у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Оскільки в даній справі позивач ОСОБА_1 ствердив, що його права у спілкуванні з дитиною обмежуються відповідачем, саме, на нього покладається обов`язок доведення фактичних обставин такого обмеження.

Позивач у підтвердження факту обмеження відповідачем його права у спілкуванні з дитиною посилається на те, що він змушений був звернутись до Служби у справах дітей, та навіть після цього, вважає, що позивач чинить перешкоди, та настроює дитину проти нього.

Щодо даної справи суд доходить переконання, що між сторонами виникли особисті конфліктні відносини, а відтак самостійно домовитись щодо участі кожного з них у вихованні та спілкуванні з власною дитиною вони не можуть, що в кінцевому результаті стало підставою для звернення позивача до суду.

Отже, фактично предметом спору в даній справі є можливість батька бачитись із дитиною та брати участь у її вихованні, в тому числі без участі відповідача (матері).

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд не повинен надавати пріоритет інтересам батьків, а вирішувати спір, беручи до уваги передусім інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов`язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

На переконання суду під час розгляду даної справи жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Отже, у зв`язку з порушенням права позивача щодо участі у вихованні дитини та наявності спору між сторонами у спілкуванні з нею, на підставі ч.2 ст.159 СК України, суд визначає способи участі батька у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з врахуванням позиції позивача, висновку ООП, та розпорядження Свалявської РДА.

При цьому для визначення способів спілкування батька із дитиною, суд бере до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дитини та її бажання щодо такого спілкування.

Тому, суд доходить висновку, що доцільним буде встановити батьку систематичні побачення з дитиною за її згодою: щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 12.00 до 17.00 години з можливістю побачення поза межами будинку матері, так як визначено розпорядженням Свалявської РДА.

Даний спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею на переконання суду не буде шкодити у навчальному процесі.

В той же час, суд виходить з того, що зазначений спосіб участі батька у вихованні дитини забезпечить справедливий баланс між правами та обов`язками сторін, рівність таких прав і обов`язків по відношенню до дитини, яка має однакову прихильність до обох батьків.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову та встановлення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дитиною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З наданих матеріалів встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, та відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні позову до суду, інших витрат сторони чи інші учасники у справі не понесли, доказів про понесені витрати суду не подали.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 81, 141, 158, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Свалявської міської ради, про визначення способу у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною та встановлення режиму побачень з дитиною – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_2 (на даний час Мукачівського району) Закарпатської області) не чинити перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити порядок участі ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

Встановити час спілкування батька ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 12.00 до 17.00 години з можливістю побачення поза межами будинку матері.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відомості про учасників справи:

Ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ім`я відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_2 (на даний час Мукачівського району) Закарпатської області.

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки та піклування Свалявської міської ради, адреса: м. Свалява, пл. Головна, 1, ЄДРПОУ 04053884.

Суддя Свалявського районного суду

Закарпатської області О.А.Тхір

Рішення в повному обсязі складено та підписано 09.07.2021 року.