Рішення № 98203897, 09.07.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14930/20

Провадження № 2/263/829/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.,

за участю секретаря Савченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС», ПрАТ «Маріуполь-Авто», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодження майна.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 07 березня 2019 року о 07 год. 55 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Куїнджі, в районі перехрестя з вулицею Карасівською у Центральному районі міста Маріуполя Донецької області, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого скоїв зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власники матеріальні збитки. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення № 263/6326/19 ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення. На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно зі свідоцтвом про право власності НОМЕР_4 , належав ОСОБА_5 , який на підставі довіреності від 05 травня 2017 року уповноважив ОСОБА_1 керувати і розпоряджатися автомобілем та отримувати відшкодування шкоди у разі його пошкодження. З моменту дорожньо-транспортної пригоди і до теперішнього часу шкода, завдана їй, у повному обсязі не відшкодована. Вказує, що їй в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдана матеріальна та моральна шкода. Автомобіль марки «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , належав ПрАТ «Маріуполь-Авто», у якому він працював на посаді головного інженера, тому шкода, заподіяна ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків, підлягає стягненню з ПрАТ «Маріуполь-Авто». Згідно з полісом AM 7790803 від 02 листопада 2018 року на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед третіми особами була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС». Ліміт відповідальності за матеріальну шкоду складав 100000,00 грн., франшиза за полісом дорівнювала 950,00 грн. Пунктом 22.1. ст. 22. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до п. 30.2. ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик також зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, які відносяться до майнової шкоди. Таким чином, ПрАТ «СГ «ТАС» зобов`язаний відшкодувати їй всю матеріальну шкоду за вирахуванням суми франшизи. Полісом та законом не передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок ДТП, проте ПрАТ «СГ «ТАС» не позбавлений обов`язку відшкодувати моральну шкоду, завдану його неправомірними діями. Що стосується моральної шкоди, завданої їй внаслідок ДТП, а також франшизи, то вони підлягають відшкодуванню за рахунок роботодавця ПрАТ «МАРІУПОЛЬ-АВТО», який одночасно є власником автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначає, що після її звернення до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування, останній перерахував на її рахунок 42 458,37 грн. з розрахунку: 58 164, 00 грн. (ринкова вартість автомобіля на момент ДТП) - 950,00 грн. (франшиза) - 15 655,63 грн. (вартість автомобіля у пошкодженому стані) + 900,00 грн. (вартість послуг евакуатора) = 42 458,37 грн. З вказаним розрахунком матеріальної шкоди та розміром страхового відшкодування вона незгодна та вважає його необґрунтованим, виходячи із наступного. Після того, як представники ПрАТ «СГ «ТАС» оголосили їй розмір страхового відшкодування, вона замовила незалежну оцінку вартості матеріальних збитків та оплатила виконання звіту автотоварознавчого дослідження № 120 від 18 липня 2019 року у ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза». Згідно із звітом, ринкова вартість автомобіля до ДТП дорівнювала 81 952,43 грн. Автомобіль реалізовано у пошкодженому стані у серпні 2019 року за 13000 грн. Оформлення договору купівлі-продажу проводилось співробітниками у СЦ МВС № 1441 у м. Маріуполі і саме вказана сума є ринковою вартістю автомобіля після ДТП, оскільки це була максимальна сума, яку реально пропонували покупці, а не віртуальна. Співробітники СЦ 1441 відмовили її представнику у видачі копії договору купівлі-продажу автомобіля у СЦ 1441. Таким чином, реальна матеріальна шкода, завдана їй у ДТП, складає 68902,43 грн., що доводиться наступним розрахунком: 81 952,43 грн. (вартість автомобіля до ДТП) - 950,00 грн. (франшиза) - 13 000,00 грн. (вартість автомобіля у пошкодженому стані) + 900,00 грн. (вартість послуг евакуатора) = 68 902,43 грн. Таким чином, ПрАТ «СГ «ТАС» безпідставно і необґрунтовано зменшив розмір страхового відшкодування та не доплатив 26444,06 грн. (68 902,43 - 42 458,37), чим порушив її права. ПрАТ «СГ «ТАС» не має обов`язку по сплаті суми франшизи у розмірі 950,00 грн. і саме на цю суму за Законом № 1961-IV зменшується страхове відшкодування. Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Таким чином, оскільки ПрАТ «Маріуполь-Авто» зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану з вини ОСОБА_2 , то розмір франшизи у сумі 950,00 грн. підлягає стягненню саме з ПрАТ «Маріуполь-Авто». Згідно зі ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до вимог п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-ІУ відповідач зобов`язаний був здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше 90 днів з моменту отримання заяви про страхове відшкодування. ЇЇ заяву про страхове відшкодування відповідач отримав 20.08.2019 року, а тому зобов`язаний був здійснити страхове відшкодування у строк до 18 листопада 2019 року. Отже, з 19 листопада 2019 року почався термін прострочки зобов`язання, за який за законом нараховується неустойка (пеня). Розмір неустойки визначений пунктом 36.5. ст. 36 Закону № 1961-ІУ, згідно з яким за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідача складає 4801,13 грн. У зв`язку із чим, за несплату страхового відшкодування у передбачені законом строки з ПрАТ «Маріуполь-Авто» підлягає стягненню неустойка у вигляді 4801,13 грн. пені. Вказує, що вона зазнала великої моральної шкоди від дій завданої шкоди ОСОБА_2 , який під час ДТП фактично знищів її улюблений автомобіль, що був єдиним транспортним засобом у її родині і щоденно використовувався для потреб родини. З фотознімків вбачається, що від автомобіля майже нічого не залишилось, вона дивом не загинула, адже удар був дуже сильним. Автомобіль знищено, він відновленню не підлягає, оскільки відповідно до звіту, вартість його відновлювального ремонту у декілька разів перевищує його ринкову вартість до ДТП, тобто ремонтувати автомобіль економічно недоцільно. Знищенням автомобіля їй та її родині завдано великої матеріальної і моральної шкоди, а також великі незручності, оскільки вони вимушені були змінити свій звичний спосіб життя, пристосовуватись до нового способу пересування по місту. На сплачену ПрАТ «СГ «ТАС» частину страхового відшкодування в сукупності із коштами, отриманими від реалізації автомобіля, вона змогла віднайти та придбати інше подібне авто. Була вимушена тривалий час користуватись послугами громадського транспорту, пристосовуватись до графіку автобусів, терпіти незручності, пов`язані із карантинними заходами і обмеженнями кількості пасажирів, тривалий час стояти у чергах на зупинках та ризикувати своїм здоров`ям, кожного дня наражаючись на небезпеку інфікуватись коронавірусом в автобусі. Потерпаючи від цих незручностей, вона постійно згадує, що до ДТП у неї був хоч і не новий, але зручний автомобіль, який дозволяв їй вільно пересуватися містом у своїх справах і економити свій час. А тепер його немає, коштів на новий не вистачає. Ці обставини негативним чином вплинули на її емоційний стан, на обстановку у родині, вона стала дратівливою, втратила спокій і сон. Таким чином, знищенням її майна водієм ОСОБА_2 спричинило їй велику моральну шкоду у розмірі 15000 грн., яка згідно з вимогами ст. ст. 1168, 1172 ЦК України підлягає стягненню з ПрАТ «Маріуполь-Авто». Окремо зазначає, що неправомірними діями ПрАТ «СГ «ТАС» їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, а також у приниженні її честі та гідності. Душевні страждання вона відчувала від того, що у передбачений законом термін ПрАТ «СГ «ТАС» не було сплачено їй у повному розмірі страхове відшкодування. Виплаченої ним суми страхового відшкодування не вистачило на відновлення її прав. Саме тому, через недобросовісну поведінку ПрАТ «СГ «ТАС», вона другий рік не має можливості придбати подібний автомобіль та повернутися до звичного для неї способу життя. Для відновлення своїх прав вона повинна була шукати та оплачувати послуги адвоката, шукати товарознавця, організовувати огляд її автомобіля, оплачувати послуги з оцінки, оплачувати послуги «Укрпошти». Як окремо так і в сукупності всі ці обставини викликали і досі викликають в неї сильні душевні хвилювання та роздратованість, які негативним чином впливають на спілкування з близькими їй людьми, колегами по роботі, провокують порушення сну та душевного спокою. З цієї ситуації посміхаються її знайомі, які також потрапляли у ДТП і отримували страхове відшкодування від інших порядних страхових компаній, які цінують свою репутацію та поважають клієнтів. Приниження честі та гідності вона відчувала протягом усього періоду спілкування з представниками ПрАТ «СГ «ТАС». Вперше вона звернулась до офіційного представництва ПрАТ «СГ «ТАС» у м. Маріуполі 11 березня 2019 року. Єдиною метою її звернення було отримати страхове відшкодування. Іншої мети у неї не було і бути не могло. Представник ПрАТ «СГ «ТАС» уважно вислухав її і надав фірмовий бланк повідомлення про ДТП, в якому вона зазначила обставини ДТП і додала всі необхідні документи. Представник ПрАТ «СГ «ТАС» прийняв у неї це повідомлення, зробив їй його ксерокопію та завірив, що цих документів достатньо для отримання страхового відшкодування. Вона прочекала більше трьох місяців з моменту відвідування представництва ПрАТ «СГ «ТАС» і жодного страхового відшкодування так і не отримала. Це змусило її звернутися за професійною правовою допомогою адвоката Попова В.М., який пояснив, що для отримання страхового відшкодування представник ПрАТ «СГ «ТАС» зобов`язаний був надати їй бланк заяви про страхове відшкодування, допомогти його заповнити і прийняти, а той бланк повідомлення, який 11 березня 2020 року дав їй заповнити представник ПрАТ «СГ «ТАС» взагалі не дає права на отримання страхового відшкодування. Вважає, що представник ПрАТ «СГ «ТАС» під час її звернення 11 червня 2020 року умисно дав заповнити абсолютно непотрібний бланк, не повідомив про необхідність поданні саме заяви про страхове відшкодування і не надав бланку такої заяви. Він знав про велику важливість такої заяви для неї, але приховав цю інформацію, і ввів її в оману, що страхове відшкодування буде і вона повинна лише чекати.

У подальшому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 шкоду завдану майну (страхове відшкодування) у розмірі 26444,06 грн.; стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму неустойки 4801,13 грн.; стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 950 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.; стягнути солідарно з ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11681,60 грн.

28 грудня 2020 року від представника відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог через безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на наступне. 07 березня 2019 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних власників транспортних засобів АМ7790803 від 02 листопада 2018 року. Франшиза становить 950 грн. Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року ОСОБА_2 визнаний винним у вченні дорожньо-транспортної пригоди. Матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 як власниці автомобіля марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_6 становить 58164 грн. Таким чином, враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , перевищує його ринкову вартість, то вартість матеріального збитку буде рівною його ринковій вартості на момент ДТП (п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів). Ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_6 становить 15655,63 грн. Витрати, понесені на оплату послуг евакуатора згідно з товарним чеком від 07 березня 2019 року ФОП ОСОБА_7 становить 900 грн. Розрахунок страхового відшкодування: 58164 грн. (ринкова вартість до ДТП) – 15655,63 грн. (ринкова вартість у пошкодженому стані) – 950 грн. (франшиза) + 900 грн. (витрати на оплату евакуатора) = 42548,37 грн. (сума страхового відшкодування). Таким чином, враховуючи вищенаведене та керуючись нормами чинного законодавства України, АТ «СГ «ТАС» (приватне) діяло виключно в межах норм спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сплативши позивачу страхове відшкодування по дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 07 березня 2019 року, у повному обсязі у розмірі 42458,37 грн., про що позивач не заперечує, а отже у повному обсязі виконало своє зобов`язання за договором АМ 7790803 від 02 листопада 2018 року. Окрім того, звертає увагу суду на те, що звіт № 120 від 18 липня 2019 року, на який посилається позивач, не може прийматися судом до уваги, оскільки такий є некоректним, тому що оцінювачем ОСОБА_8 на порушення п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не запрошував на огляд представника АТ «СГ «ТАС» (приватне) для визначення вартості матеріального збитку, так як АТ «СГ «ТАС» (приватне) є зацікавленою особою. Акт огляду, який проводився АТ «СГ «ТАС» (приватне), відбувалось у присутності ОСОБА_1 , що відображено у акті огляду від 20 березня 2019 року, та проводився експертом ОСОБА_8 05 червня 2019 року, тобто через три місяці після ДТП, що ставить під сумнів об`єкт даного висновку.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду по суті. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив. Залучено до участі у справі власника транспортного засобу ОСОБА_3 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 лютого 2021 року витребувані відомості з Територіального сервісного центру МВС України № 1441 Регіонального СЦ ГСЦ МВС в Донецькій області та Маріупольського управління ТУ ДФС у Донецькій області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 березня 2021 року витребувано інформацію з Головного управління ДПС у Донецькій області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2021 року замінений неналежний відповідач – Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» – на належного – ОСОБА_2 . Виключено з числа співвідповідачів Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто».

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача на підставі наявних доказів, які містяться у матеріалах справи.

Представник відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, скориставшись своїм правом на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи за його відсутністю або відзив суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що 07 березня 2019 року о 07 год. 55 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Куїнджі, в районі перехрестя з вулицею Карасівською у Центральному районі міста Маріуполя Донецької області, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого скоїв зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власники зазнали матеріальних збитків.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення № 263/6326/19 ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення.

На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належав ОСОБА_3 , відповідно ОСОБА_5 , який на підставі довіреності від 05 травня 2017 року від імені власника ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 керувати і розпоряджатися автомобілем та отримувати відшкодування шкоди у разі його пошкодження.

Згідно з полісом AM 7790803 від 02 листопада 2018 року на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед третіми особами була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС». Ліміт відповідальності за матеріальну шкоду складав 100000,00 грн., франшиза за полісом дорівнювала 950,00 грн.

Після звернення ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування, останній перерахував на її рахунок 42 458,37 грн. з розрахунку: 58 164, 00 грн. (ринкова вартість автомобіля на момент ДТП) - 950,00 грн. (франшиза) - 15 655,63 грн. (вартість автомобіля у пошкодженому стані) + 900,00 грн. (вартість послуг евакуатора) = 42 458,37 грн.

Щодо відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 42458,37 грн. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна, а також неустойки (пені).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , не перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Так, згідно із ремонтною калькуляцією № 53563 від 20 березня 2019 року, яку виконав експерт ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту склала 135700,49 грн. (а.с. 81-83).

Страховиком на користь ОСОБА_1 виплачено 42458,37 грн. (58 164, 00 грн. (ринкова вартість автомобіля на момент ДТП) - 950,00 грн. (франшиза) - 15 655,63 грн. (вартість автомобіля у пошкодженому стані) + 900,00 грн. (вартість послуг евакуатора) = 42 458,37 грн., тому відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатив страхове відшкодування у розмірі 42 458,37 грн.

У той же час суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 складено звіт про оцінку № 120 від 18 липня 2019 року, згідно з яким оцінщик визначив вартість матеріальної шкоди, яка становить 81952,43 грн., без ПДВ, указаний звіт про оцінку не спростований відповідачами у встановленому законом порядку (а.с. 22).

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд приходить до висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 68902,43 грн. із розрахунку 81952,43 грн. - 950 грн. – 13000 грн. + 900 грн. за вирахуванням уже сплаченого страхового відшкодування 42458,37 грн., тобто різниця, яка підлягає стягненню з відповідача становить 26444,06 грн.

Щодо стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» неустойки (пені), суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 3 статті 530 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ст. 624, ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим доводи сторони позивача в цій частині підставні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Так, відповідно до наведеного розрахунку позивачем вбачається, що відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» 20 серпня 2019 року отримана заява ОСОБА_1 про страхове відшкодування, а тому страхова виплата повинна була здійснена у строк до 18 листопада 2019 року, отже, з 19 листопада 2019 року почався термін прострочки зобов`язання, за яким за законом нараховується неустойка (пеня), розмір якої складає 4801,13 грн. (сума заборгованості х 2 х ставка пені (%) / 365 х кількість днів), тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд приходить до висновку щодо стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 франшизи у розмірі 950 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачка просить суд стягнути з відповідачів моральну шкоду по 15000 грн. з кожного, яку обґрунтовує тим, що вона зазнала великої моральної шкоди від завданої шкоди ОСОБА_2 , який під час ДТП фактично знищів її улюблений автомобіль, що був єдиним транспортним засобом у її родині і щоденно використовувався для потреб родини, від автомобіля майже нічого не залишилось, вона дивом не загинула, адже удар був дуже сильним, автомобіль знищено, він відновленню не підлягає, оскільки відповідно до звіту вартість його відновлювального ремонту у декілька разів перевищує його ринкову вартість до ДТП, тобто ремонтувати автомобіль економічно недоцільно. Знищенням автомобіля їй та її родині завдано великої матеріальної і моральної шкоди, а також великі незручності, оскільки вони вимушені були змінити свій звичний образ життя, пристосовуватись до нового способу пересування по місту. На сплачену ПрАТ «СГ «ТАС» частину страхового відшкодування в сукупності із коштами, отриманими від реалізації автомобіля, вона змогла віднайти та придбати інше подібне авто. Була вимушена тривалий час користуватись послугами громадського транспорту, пристосовуватись до графіку автобусів, терпіти незручності, пов`язані із карантинними заходами і обмеженнями кількості пасажирів, тривалий час стояти у чергах на зупинках та ризикувати своїм здоров`ям, кожного дня наражаючись на небезпеку інфікуватись коронавірусом в автобусі, при цьому до ДТП у неї був хоч і не новий, але зручний автомобіль, який дозволяв їй вільно пересуватися містом у своїх справах і економити час, а тепер його немає, коштів на новий не вистачає. Ці обставини негативним чином вплинули на її емоційний стан, на обстановку у родині, вона стала дратівливою, втратила покій і сон. Таким чином, знищенням її майна водієм ОСОБА_2 спричинено їй велику моральну шкоду у розмірі 15000 грн., яка згідно з вимогами ст. ст. 1168, 1172 ЦК України підлягає стягненню з останнього. Зазначала, що неправомірними діями ПрАТ «СГ «ТАС» їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, а також у приниженні її честі та гідності. Душевні страждання вона відчувала від того, що у передбачений законом термін ПрАТ «СГ «ТАС» не було сплачено їй повного розміру страхове відшкодування. Виплаченої ним суми страхового відшкодування не вистачило на відновлення її прав. Саме тому, через недобросовісну поведінку ПрАТ «СГ «ТАС» вона другий рік не має можливості придбати подібний автомобіль та повернутися до звичного для неї способу життя. Для відновлення своїх прав вона повинна була шукати та оплачувати послуги адвоката, шукати товарознавця, організовувати огляд її автомобіля, оплачувати послуги з оцінки, оплачувати послуги «Укрпошти». Як окремо так і в сукупності всі ці обставини викликали і досі викликають в неї сильні душевні хвилювання та роздратованість, які негативним чином впливають на спілкування з близькими їй людьми, колегами по роботі, провокують порушення сну та душевного спокою. З цієї ситуації посміхаються її знайомі, які також потрапляли у ДТП і отримували страхове відшкодування від інших порядних страхових компаній, які цінують свою репутацію та поважають клієнтів. Як зазначає позивачка, приниження честі та гідності вона відчувала протягом усього періоду спілкування з представниками ПрАТ «СГ «ТАС».

Враховуючи докази, надані позивачем, вимоги законодавства, з урахуванням вимог розумності і справедливості та з огляду на усталену судову практику, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а з ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 слід стягнути по 5000 грн. моральної шкоди, яка була завдана позивачу.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, які вона просить стягнути на її користь, надано: договір № 16 про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року, розписку від 30 грудня 2020 року про отримання від ОСОБА_1 4000 грн. грошових коштів в якості гонорару за договором № 16 про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року, розписку від 27 квітня 2021 року про отримання від ОСОБА_1 6000 грн. грошові кошти в якості гонорару за договором № 16 про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року, розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги ОСОБА_1 у справі № 263/14930/20, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 852, копія ордеру від 18 жовтня 2019 року.

Оскільки позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. та 840,80 грн. і вона також просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. з відповідачів, тобто по 5840,80 грн. з кожного, позовні вимоги до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» підлягають задоволенню на 78,38%, тому суд приходить до висновку про стягнення із відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» витрат на правничу допомогу у розмірі 3919 грн. та судового збору у розмірі 659,02 грн.; позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню на 37,30 %, тому суд приходить до висновку про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1865 грн. та судового збору у розмірі 313,62 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76–80, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодження майна – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 26444,06 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі 4801,13 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3919 грн. та судовий збір у розмірі 659,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну майну (франшизу) у розмірі 950 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1865 грн. та судовий збір у розмірі 313,62 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», ЄДПРОУ 30115243, адреса: пр. Перемоги, 65, м. Київ, 030115243;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Є.С.Ікорська