Рішення № 98202925, 24.05.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року

м. Черкаси справа № 925/1297/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Макарченко Н.П., за участю представників: позивача – Гур`єв А.А. адвокат, відповідача – Кузьмінський О.О., Кіча В.А., адвокати, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія «ТІМ» про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2020 року позивач - Громадська спілка “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанція “ТІМ”, в якій просить з 10.04.2020 вважати укладеним між Громадською спілкою “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанція “ТІМ” договір №02-31/08/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського прав і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на наступних умовах викладених в позовній заяві

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порядку ст. 181 ГК України надіслав на адресу відповідача цінний лист з пропозицією укласти Договір № 02-31/08/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення та два примірники проекту зазначеного договору, скріплених печаткою та підписом Генерального директора ГС «КАМП». Проте, відповідач не здійснив жодних дій направлених на укладення договору відповідно до загального порядку укладення договору визначеному ст. 181 ГК України та гл. 53 ЦК України. Позивачем не було отримано від відповідача прийняття пропозиції (акцепту), а також не отримано іншого проекту договору чи протоколу розбіжностей.

Позивач вважає, що відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам законодавства, продовжує здійснювати господарську діяльність без підписання договору з акредитованою організацією використовувати у своїй діяльності об`єкти авторського права і суміжних прав, чим створює загрозу порушення прав інтелектуальної власності численної кількості правовласників. зокрема авторів, виконавців, виробників фонограм і відеограм.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

05.11.2020 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що відповідачем не був погоджений проект спірного договору з таких підстав:

- у проекті договору не було належним чином визначено, що саме являється Об`єктом прав і інтереси яких правовласників представляє позивач; з подібними суб`єктами авторського права (організаціями мовлення) у відповідача вже укладені відповідні угоди; протокол переговорів щодо остаточних розмірів тарифів на кабельну ретрансляцію не відповідає вимогам Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»; сама процедура проведення переговорів була незаконною; Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства в Україні до процесу (узгодження тарифів) залучена не була;

- у визначенні понять Договору введено поняття «Щоквартальна винагорода» і зазначено що вона (винагорода) розраховується як добуток кількості абонентів на тариф, що повністю протирічить вимогам частини 2 вказаного Закону, оскільки збирання винагороди (відрахувань) здійснюється організаціями колективного управління на підставі та в межах повноважень, отриманих від правовласників і (або) організацій колективного управління, і (або) аналогічних іноземних організацій на підставі договорів, укладених у письмовій (електронній) формі, або встановлених цим Законом;

- з реєстру юридичних осіб вбачається, що засновниками позивача не є правовласники авторських прав, що є предметом договору, а тому це пояснює невідповідність визначення понять об`єктів авторського права і тарифів за його використання.

Відповідач зазначив, що направив лист-відповідь на оферту позивача, в якому мотивував свою відмову укласти договір з позивачем щодо питання про надання позивачем певних документів для ґрунтовного розгляду оферти, але останнє позивачем було проігнороване.

17.11.2020 від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погодився посилаючись на те, що оскільки відповідач є провайдером програмної послуги, що здійснює кабельну ретрансляцію у відповідності до термінології статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», то діяльність провайдера не охоплюється випадками вільного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, згідно умов цього Закону, та відповідає визначенню «користувач», а тому підпадає під імперативну норму, що зобов`язує укладення договору з організацією колективного управління.

Позивач вважає, що твердження відповідача суперечить п. г) ч. 1 ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно якого організації мовлення є суб`єктами суміжних прав, а не суб`єктами авторського права.

Позивач вказував, що однією зі сфер обов`язкового колективного управління є кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. І з огляду на те, що у цій у сфері єдиною акредитованою організацією колективного управління є саме позивач, має місце імперативна норма Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», що визначає обов`язок відповідача укласти відповідний договір саме із позивачем.

Позивач зазначив, що дотримання вимог Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» під час створення ГС «КАМП» підтверджується фактом внесення громадської спілки до Реєстру організацій колективного управління, а позиція відповідача щодо факту неприйняття остаточних тарифів - не відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 23.02.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.04.2021 судове засідання у справі було відкладено на 27 квітня 2021 року.

В судовому засіданні 27.04.2021 судом була оголошена перерва до 11 год. 00 хв. 17 травня 2021 року.

17.05.2021 в судовому засіданні продовжено перерву до 10:00 год. 24 травня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявлених вимог, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем вимог ч.3 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до вимог ст.ст. 1, 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст.ст. 1, 12, 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» має статус єдиної в Україні акредитованої організації у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Цей факт підтверджується наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 14 від 10.09.2019.

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанція “ТІМ” є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Нацрада) НР № 00184-п від 04.08.2011 та НР № 00754-п від 28.11.2018, який здійснює на території України кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав.

Позивачем, згідно положень ст. 181 Господарського кодексу (далі – ГК) України був направлений відповідачу лист з пропозицією укласти Договір № 02-31/08/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення та два примірники проекту зазначеного договору.

Станом на день звернення позивача до суду відповідачем не було здійснено будь-яких дій щодо укладення вказаного договору в порядку, визначеному ст. 181 ГК України та гл. 53 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України.

За приписами ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” кабельна ретрансляція - прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач (програм) організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення, за умови що початкова трансляція такої передачі (програми) здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. 1 Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” встановлено:

- користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам;

- обов`язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Обов`язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України “Про авторське право і суміжні права”, укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 45 Закону України “Про авторське право і суміжні права” суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління. Суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” (ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

За правилами п. 1 ч. ст. 12 Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” однією з функцій організації колективного управління є укладання із користувачами договорів про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договорів про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Позивач доводить, що за правилом, визначеним положеннями Цивільного та Господарського Кодексів України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цими Кодексами, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 ГК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” (у редакції від 15.05.2018, яка була чинна на час затвердження позивачем остаточних тарифів винагороди 10.04.2020 ) передбачає, що тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об`єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів.

Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов`язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.

Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження попереднього проекту тарифів організація колективного управління зобов`язана оприлюднити проект попередніх тарифів шляхом, зокрема, опублікування на своєму веб-сайті.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 10.03.2020 по 09.04.2020 позивачем із представниками провайдерів програмної послуги, а також їхніми об`єднаннями були проведені переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних Програм (передач) мовлення.

Ці особи дійшли згоди щодо остаточних тарифів винагороди. Так у період з 09 по 10 квітня 2020 року було складено й підписано Протокол щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Протокол розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі «Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав».

Протоколом визначено, що за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, встановлено наступні остаточні розміри тарифів, як сума за кожного абонента користувача -- 0,40 грн/міс. на 2020 рік.

У суду відсутній сумнів про те, що ціна, запропонована позивачем у проекті спірного договору, відповідає встановленим остаточним тарифам та чинному законодавству України.

Як зазначалося вище, дата - 10 квітня 2020 року є датою набрання чинності остаточних тарифів, і станом на час розгляду справи, як вказував позивач, договір між сторонами не міг бути укладений.

Згідно ч.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Ч.2 ст.187 ГК України визначено, що день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Суд враховує,що частиною 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (в редакції від 16.07.2020, яка є чинною на час пред`явлення позову) визначено, що тарифи, узгоджені на переговорах про встановлення тарифів чи визначені судом, є обов`язковими для всіх користувачів за відповідною категорією та застосовуються з дати завершення переговорів про встановлення тарифів на підставі відповідного договору.

Судом встановлено, що відповідач на час встановлення (остаточних) тарифів здійснював діяльність з кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і суміжних прав як провайдер програмної послуги, що засвідчуються Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про видання ліцензії провайдера програмної послуги.

Положенням пункту 5.1. проекту оспорюваного договору передбачено, що цей Договір є укладеним та набуває чинності в дату його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, разом із тим Сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до правовідносин, що виникли між Сторонами з 10 квітня 2020 року.

За приписами ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Суд вважає, що у спорах про укладення договору для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи необхідно: визначити правові підстави обов`язковості укладання подібного роду договорів; дослідити зміст проекту договору, запропонованого позивачем, на предмет його законності; запропонувати відповідачу надати свої пропозиції та зауваження до такого проекту; самостійно визначити остаточний зміст договору, який повинен бути укладеним.

Твердження відповідача про відсутність у законодавстві України імперативної норми щодо обов`язкового укладення договору з позивача з відповідачем суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

За правилами ч.3 ст.20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі - Закон № 2415) користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про авторське право і суміжні права», укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно визначення у статті Закону № 2415 користувач - це будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.

Отже, оскільки відповідач є провайдером програмної послуги, що здійснює кабельну ретрансляцію у відповідності до термінології статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон № 3792), то діяльність провайдера не охоплюється випадками вільного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, згідно умов Закону № 3792, та відповідає визначенню «користувач», а тому підпадає під імперативну норму, що зобов`язує укладення договору з організацією колективного управління.

Доводи відповідача про те, що він має укладені договори із суб`єктами авторського права (організаціями мовлення), які надають право на використання (ретрансляцію) об`єктів авторського права під час кабельної ретрансляції суд вважає, такими, що суперечать п. г) ч. 1 ст. 36 Закону № 3792, згідно якого організації мовлення є суб`єктами суміжних прав, а не суб`єктами авторського права. Оскільки організації мовлення згідно ст. 41 Закону № 3792 володіють виключним правом на використання лише своїх програм та не мають жодних прав на ті об`єкти авторського права (наприклад, музичні твори з текстом або без тексту, аудіовізуальні твори) та об`єкти суміжних прав (фонограми, відеограми та зафіксовані у них виконання), що транслюються або ретранслюються у складі програм (передач) організацій мовлення.

Зокрема, подані відповідачем і досліджені судом копії угод/договорів від 01.12.2018, від 01.01.2020 та № Р464-2109, укладені між відповідачем і організаціями мовлення (резидентами і нерезидентами України) в якості доказу, який підтверджує право на використання (ретрансляцію) об`єктів авторського права під час кабельної ретрансляції, суд не може прийняти як належний і допустимий доказ, так як окрім прямої вказівки Закону № 2415 умовами укладених Договорів передбачено обов`язок відповідача узгодити питання отримання дозволу та виплати винагороди з організаціями колективного управління авторськими і (або) суміжними правами. Однією зі сфер обов`язкового колективного управління є кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Відтак, з огляду на те, що у цій у сфері єдиною акредитованою організацією колективного управління є позивач, то має місце імперативна норма Закону № 2415, яка визначає обов`язок відповідача укласти відповідний договір саме із позивачем.

Твердження відповідача про те, що позивач неправомірно звернувся з позовом до суду, суд вважає безпідставними, які спростовуються тим, що згідно п.1.2. Статуту позивача Спілка є недержавним, некомерційним, неполітичним, добровільним, самоврядним об`єднанням фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб приватного права, які є суб`єктами майнових авторського і (або) суміжних прав (правовласники) відповідно до чинного законодавства України. Дотримання вимог Закону № 2415 під час створення позивача підтверджується фактом внесення громадської спілки до Реєстру організацій колективного управління.

Відповідач стверджує, що не діє у сфері колективного управління щодо ретрансляції прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм. Проте, відповідно визначень Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Закону України «Про авторське право і суміжні права» така діяльність є ретрансляцією.

Відповідач не погодив проект запропонованого договору виходячи з того, що він вже має укладені договори безпосередньо з організаціями мовлення та позивачем вже були наведені пункти укладених відповідачем договорів, які прямо свідчать про необхідність окремого узгодження питань отримання дозволів та виплати винагороди організаціям колективного управління.

Також відповідач стверджував, що рішення по тарифах винагороди (доходу від права) за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення (далі - остаточні тарифи), запропонованих позивачем не було прийняте, а Установа до цього процесу (узгодження тарифів) не була залучена.

Суд бере до уваги, що на офіційному інтернет-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за посиланням: Головна/Діяльність/Інтелектуальна власність/Колективне управління у сфері авторського права і суміжних прав/ було опубліковане оголошення, яке містило наступну інформацію: «За результатами проведення переговорів, які відбулися 10.03. - 09.04.2020 за участю зареєстрованих Мінекономіки, з урахуванням вимог статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», учасників переговорів, щодо встановлення остаточних тарифів винагороди для застосування громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав», Мінекономіки оприлюднює узгоджені учасниками переговорів та затверджені ними остаточні тарифи щодо сфери обов`язкового колективного управління «кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення».

Таким чином, суд вважає доводи відповідача щодо факту неприйняття остаточних тарифів такою, що не відповідає дійсності.

Докази надсилання відповідачем позивачу листа (відповідь) на оферту, який позивач залишив без реагування (як зазначив відповідач), в матеріалах справи відсутній, оскільки у додатках до відзиву на позов відповідачем приєднано лист від 23.06.2020 вих.№ 74.

Суд вважає поданий відповідачем доказ неналежним, оскільки оферта про укладення договору № 02-31/08/20 від 31.08.2020 була направлена позивачем на адресу відповідача 01.09.2020, що підтверджується квитанціями АТ «Укрпошта», тобто відповідь на оферту не могла бути надана наперед (у червні місяці 2020 р.), яка була направлена відповідачу лише 01 вересня 2020 р. Відтак, доводи відповідача про направлення позивачу відповіді на оферту суд оцінює критично, оскільки в матеріалах відсутні належні та допустимі докази цих тверджень в розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати укладеним між Громадською спілкою “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанція “ТІМ” договір №02-31/08/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського прав і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах викладених в позовній заяві починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанція “ТІМ” (вул. Пушкіна. 67. кв. 2. м. Черкаси. 18002, ідентифікаційний код 30238875) на користь Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” (вул. Митрополита Василя Липківського, 45. м. Київ, 03035, код 00032767) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 08.07.2021.

Суддя К.І.Довгань