Ухвала суду № 98202838, 09.07.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

09 липня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2728/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 2728/21 від 08 липня 2021 року) у справі

за позовом ОСОБА_1 , селище Слобожанське,

до відповідачів:

першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", село Верхньоводяне,

другого відповідача – Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, місто Первомайськ,

про визнання недійсним внесення до статутного фонду товариства земельної частки (паю), визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання недійсним частково установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного товариства та визнання внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду товариства незаконним, а також визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, виданий на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, скасувати реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001.

Також позивачем представлено, в порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України, заяву про забезпечення позову (вх. № 2728/21 від 08 липня 2021 року) в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на підставі державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року, який виданий на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001 та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо речових прав на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на підставі державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001.

В обґрунтування вказаної заяви заявник (позивач) посилається на те, що з 01 липня 2021 року законодавство України надає право укладати угоди про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а відтак існує реальна імовірність того, що перший відповідач скористається своїм правом, як власника землі, та відчужить предмет спору у даній справі третім особам. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим захист його корпоративних прав без нових звернень до суду

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арашту, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета позову.

Предметом даного позову становить вимога про визнання частково недійсним установчого договору та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного товариства та визнання внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду товариства незаконним, а також визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, виданий на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, скасувати реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001.

Видом забезпечення позову, який позивач просить застосувати є накладення арешту на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на підставі державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року, який виданий на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001 та заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо речових прав на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на підставі державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, який виданий на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001.

Згідно з частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

У той же час заявником в установленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача в обраний останнім спосіб.

Також матеріали справи не містять доказів вчинення першим відповідачем умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Звертаючись з заявою про забезпечення позову заявник лише формально припускає, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить його можливості задовольнити позовні вимоги, і не наводить жодного достатнього обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову.

Обґрунтовуючи підстави для застосування заходів забезпечення позову позивач спирається на імовірність відчуження другим відповідачем земельної ділянки, яка належить йому на праві власності відповідно до державного акту ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року, не наводячи конкретних активній дій (пошук покупця на земельну ділянку, опублікування оголошення у ЗМІ, тощо) з боку другого відповідача, що зумовлює висновок про зверхнє формулювання заяви про забезпечення позову.

Ринок землі, який є відкритим з 01 липня 2021 року, однак дана обставина не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, які сформовані у даній заяві, оскільки це лише юридичний факт, який настав з певної дати (01 липня 2021 року), який не зобов`язує власників земельних ділянок продавати належну їм нерухомість, а лише надає право, яким останні можуть скористатись/нескористатись.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову. Тобто, позивачем лише формально зазначено, що з наведених у заяві про забезпечення позову обставин убачається імовірність ускладнення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи поновлення порушених й оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 .

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту всіх грошових коштів, розміщених на певному банківському рахунку.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137, 139 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись статтями 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 2728/21 від 08 липня 2021 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано 09 липня 2021 року.

Суддя Н.В. Калініченко

№ 922/2728/21