Рішення № 98202831, 09.07.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1757/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (61099, м. Харків, вул. Рибалка, 33, кв. 52; код ЄДРПОУ: 34388869) до Фізичної особи-підприємця Дорохова Ігора Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дорохова Ігора Вікторовича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Дорохова Ігора Вікторовича основну суму заборгованості у розмірі 3 494,00 грн., пеню у розмірі 405,39 грн., а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати послуг за договором про надання послуг №01/106/17-ГР від 01.03.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1757/21 від 07.05.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1757/21. Визначено, розгляд справи №922/1757/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Фізична особа-підприємець Дорохов Ігор Вікторович своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2021 було направлено на адресу відповідача – АДРЕСА_2 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця (а.с.48 т.1).

Проте зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати "20.05.2021".

24.05.2021 судом було повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2021, проте зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати "07.07.2021".

Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 09.07.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Дорохова Ігора Вікторовича (замовник) було укладено договір про надання послуг №01/106/17-ГР (надалі - Договір) (а.с.15-18 т.1).

Відповідно до п.2.1. Договору, виконавець надає, а замовник приймає та своєчасно оплачує послуги на централізовану охорону об`єкта (далі - послуги). Замовник передає, а виконавець приймає під охорону на ПЦС об`єкт замовника на період надання послуг за цим Договором.

Об`єкт (об`єкти), який (які) виконавець приймає під реагування на ПЦС, розташований (розташовані) за адресою, вказаною в переліку об`єктів, що знаходяться під спостереженням ПЦС (Додаток №1 до даного Договору). Об`єкт (об`єкти) вважається (вважаються) переданими під реагування з моменту підписання сторонами Додатку №1 до цього Договору. З моменту припинення чинності цього Договору вважається, що об`єкт (об`єкти) знятий (зняті) з під реагування, якщо інше не буде узгоджено сторонами (п.2.2.Договору).

Період надання послуг за цим Договором: з моменту прийому об`єкта під реагування до його зняття (п.2.4.Договору).

3а замовленням замовника на об`єкт встановлюються виконавцем засоби сигналізації (даті - обладнання), що належить на праві власності виконавцю та передаються у тимчасове користування замовнику на підставі акту прийому-передачі обладнання, який підписується сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору. З моменту встановлення на об`єкті обладнання ризик його знищення або пошкодження несе замовник. Замовник користується обладнанням виключно протягом строку дії цього Договору. З моменту припинення дії цього Договору замовник зобов`язаний повернути виконавцю обладнання в такому ж стані, як і на момент його отримання. Замовник зобов`язаний негайно передати обладнання виконавцю за вимогою останнього (п.2.5.Договору).

Повернення обладнання здійснюється на підставі акту прийому-передачі обладнання, який підписується сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.6.Договору).

У разі, якщо на об`єкті встановлене обладнання замовника, то сторонами не оформлюється акт прийому-передачі обладнання. Виконавець підключає встановлене на об`єкті обладнання до ПЦС (п.2.7.Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, вартість наданих послуг в місяць за один об`єкт складає 170 грн.

Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за такий місяць надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця і не залежить від фактичного часу охорони об`єкта протягом кожного окремого місяця (п.3.2.Договору).

У випадку здачі об`єкта під охорону на тривалий безперервний час (більше 1-го місяця) замовник зобов`язаний письмово попередити виконавця, а також провести попередню оплату за такий період охорони об`єкта (п.3.3.Договору).

Не здавання замовником під охорону об`єкта не є підставою для зміни замовником розміру та строків оплати охоронних послуг виконавцю за цим Договором (п.3.4.Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, замовник зобов`язався своєчасно оплачувати послуги замовника на умовах цього Договорі.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у розмірі не менш тої, що діяла в період, за який нараховується пеня) за кожний день прострочення платежів, за весь період такого прострочення. При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати не обмежуються певним строком.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і укладається строком до 31 грудня 2017 року включно. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін вимагатиме його припинення, то Договір вважається продовженим сторонами на тих же умовах на кожні наступні роки. Сторони мають право достроково розірвати Договір за додатковою угодою між собою (п.8.1.Договору).

Також, сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, яким затверджене перелік об`єктів, які виконавець прийняв під реагування на ПЦС.

Всього в переліку значиться 3 об`єкта, що знаходиться під спостереженням ПЦС, а саме:

- кіоск №31 за адресою м. Харків, станція метро Історичний музей;

- кіоск №51 за адресою м. Харків, станція метро Історичний музей;

- кіоск №3 за адресою станція метро Майдан Конституції.

01.03.2017 сторонами підписано акт прийому-передачі обладнання, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв у тимчасове користування обладнання на умовах договору про надання послуг №01/106/17-ГР від 01.03.2017 (а.с.20 т.1).

На протязі дії договору позивач надав відповідачу послуги відповідно до умов Договору.

Проте, як стверджує позивач, маючи станом на 01.01.2020 заборгованість по оплаті послуг в сумі 4200,00 грн., відповідачем за період з 01.01.2020 по 28.02.2021 було оплачено послуги виконавця в сумі 5 320,00 грн. і станом на 30.04.2021 він має заборгованість по сплаті за надані послуги за період з лютого 2020 року по лютий 2021 року на загальну суму 3 494,00 грн. на підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 3 494,00 грн. згідно актів наданих послуг за січень 2020 року - лютий 2021 року, які підписані тільки зі сторони виконавця та надіслані на адресу замовника, що підтверджується описом вкладення у лист від 13.01.2021.

Так, позивачем за період січень 2020 року - лютий 2021 року надано відповідачу послуги згідно наступних актів:

- акту надання послуг №Р-00000196 від 31.01.2020 за послуги охорони в січні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00000498 від 29.02.2020 за послуги охорони в лютому 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00000809 від 31.03.2020 за послуги охорони в березні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00001097 від 30.04.2020 за послуги охорони в квітні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00001404 від 31.05.2020 за послуги охорони в травні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00001707 від 30.06.2020 за послуги охорони в червні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00002038 від 31.07.2020 за послуги охорони в липні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00002427 від 31.08.2020 за послуги охорони в серпні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00002799 від 30.09.2020 за послуги охорони в вересні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00003202 від 31.10.2020 за послуги охорони в жовтні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00003615 від 30.11.2020 за послуги охорони в листопада 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №Р-00004010 від 31.12.2020 за послуги охорони в грудні 2020 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №318 від 31.01.2021 за послуги охорони в січні 2021 року 2 об`єктів на суму 340,00 грн.;

- акту надання послуг №808 від 28.02.2021 за послуги охорони в лютому 2021 року 2 об`єктів на суму 194,00 грн. (а.с.25-38 т.1).

Загальна вартість наданих послуг за вищезазначеними актами становить 4 614,00 грн.

Як стверджує позивач та вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на січень 2020 року заборгованість відповідача за Договором становила 4 200,00 грн. (а.с.24 т.1).

15.01.2020 відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 2 820,00 грн., 26.02.2020 - на суму 1 000,00 грн. та 14.10.2020 - на суму 1 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача претензію з вимогою виконати свої зобов`язання за договором №01/106/17-ГР від 01.03.2017 протягом 7 календарних днів з дати отримання претензії сплатити заборгованість за період квітень - листопад 2020 року у сумі 2 620,00 грн.

Доказав оплати наданих послуг відповідачем матеріали справи не містять.

Проте, як зазначив позивач, відповідач не виконав свої зобов`язання та станом на день подання позовної заяви, не перерахував оплату за надані послуги в повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, на виконання умов Договору надано послуги відповідачу у період січень 2020 року - лютий 2021 року на загальну суму 4 614,00 грн.

Відповідачем було частково погашено суму боргу та станом на день подання позовної заяви залишок боргу складав 3 494,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем в порушення вимог ст.73, 74 ГПК України не надано доказів, які б свідчили про належне виконання останнім умов договору про надання послуг №01/106/17-ГР від 01.03.2017 згідно актів про надання послуг №Р-00000498 від 29.02.2020, №Р-00000809 від 31.03.2020, №Р-00001097 від 30.04.2020, №Р-00001404 від 31.05.2020, №Р-00001707 від 30.06.2020, №Р-00002038 від 31.07.2020, №Р-00002427 від 31.08.2020, №Р-00002799 від 30.09.2020, №Р-00003202 від 31.10.2020, №Р-00003615 від 30.11.2020, №Р-00004010 від 31.12.2020, №318 від 31.01.2021, №808 від 28.02.2021.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на підставі договору про надання послуг №01/106/17-ГР від 01.03.2017 у розмірі 3494,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, позивачем наявними в матеріалах справи доказами належним чином доведена, а відповідачем не спростована, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 3 494,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором про про надання послуг №01/106/17-ГР від 01.03.2017 позивачем нараховано пеню у розмірі 405,39 грн.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у розмірі не менш тої, що діяла в період, за який нараховується пеня) за кожний день прострочення платежів, за весь період такого прострочення. При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати не обмежуються певним строком.

Суд, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг №01/106/17-ГР від 01.03.2017, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу та надати йому строк протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення для надання доказів понесення таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд надає позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання рішення суду для надання доказів понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу.

У разі ненадання позивачем таких доказів у встановлений строк, відповідне клопотання буде залишено судом без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" до Фізичної особи-підприємця Дорохова Ігора Вікторовича про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дорохова Ігора Вікторовича ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (61099, м. Харків, вул. Рибалка, 33, кв. 52; код ЄДРПОУ: 34388869) основну суму заборгованості у розмірі 3 494 (три тисячі чотириста ддев`яносто чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 405 (чотиста п`ять) грн. 39 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "09" липня 2021 р.

Суддя Т.О. Пономаренко