Рішення № 98202393, 29.06.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 915/409/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» (61033, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 233, корпус Б; ідентифікаційний код 35349333)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)

про: стягнення 290 774,11 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Тучкова Ю.В., у порядку самопредставництва,

Суть спору:

29.03.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.03.2021 (вх. № 4671/21) (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву та порушити провадження у справі;

2. Стягнути з Відповідача – Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Код ЄДРПОУ 24584661 в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС», код ЄДРПОУ 20915546 на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз», код ЄДРПОУ 35349333, суму боргу за виконані роботи по Акту № 2 – 258007,20 грн згідно Договору № 393-19/19-123-01-19-05780 від 20 вересня 2019 року.

3. Стягнути з Відповідача – ДП НАЕК «Енергоатом», Код ЄДРПОУ 24584661 в особі ВП «Южно-Українська АЕС», код ЄДРПОУ 20915546 на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз», код ЄДРПОУ 35349333:

- пеню в розмірі 12126,34 грн;

- штраф в розмірі 18060,50 грн;

- інфляційні витрати в розмірі 2580,07 грн;

за порушення умов проведення розрахунків за Договором № 393-19/19-123-01-19-05780 від 20 вересня 2019 року

- судовий збір 4361,61 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на закупівлю № 393-19/19-123-01-19-05780 від 20.09.2019 з додатками та додатковими угодами до нього; Акту здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 30.11.2020; листа позивача № 386104/393-718 від 12.10.2020; претензії № 141 від 12.02.2021; застосування норм статей 525, 526, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним мі сторонами договором.

Ухвалою суду від 01.04.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/409/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 27 квітня 2021 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

05.04.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 04.04.2021 (вх. № 4971/21) про проведення розгляду справи без участі позивача.

14.04.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява № 32/379 від 13.04.2021 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 19.04.2021.

22.04.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 22.04.2021 (вх. № 6097/21) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, яке залишене судом без задоволення, з наведенням відповідної мотивації в ухвалі від 27.05.2021.

22.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 32/364 від 12.04.2021, у якому заявник зазначає, що станом на 09.04.2021 у бухгалтерському обліку ВП ЮУ АЕС обліковується кредиторська заборгованість за укладеним Договором перед позивачем у сумі 258007,20 грн. Порушення строку оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП «НАЕК «Енергоатом», так і на ринку електроенергетики України вцілому. Відповідач зазначає, що вина як підстава для відповідальності підприємства, а тому штрафні санкції нараховані безпідставно. З урахуванням наведеного, заявник зазначає, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та вживає всіх можливих заходів для цього, тоді як в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за укладеним договором. За такого Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» просить суд зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 90 %.

26.04.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 25.04.2021 (вх. № 6221/21), за змістом якої товариство заперечує проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У зв`язку з перебуванням судді Смородінової О.Г. на лікарняному у період з 20.04.2021 по 28.04.2021, судове засідання, призначене на 27.04.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 30.04.2021 підготовче засідання у даній справі було призначено на 27 травня 2021 року об 11:15.

05.05.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 05.05.2021 (вх. № 6717/21) про проведення розгляду справи без участі позивача на підставі наявних документів. Крім того, у вказаній заяві позивач зазначив, що позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

19.05.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява № 32/543 від 17.05.2021 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 21.05.2021.

Ухвалою суду від 27.05.2021 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 29 червня 2021 року о 10:30.

11.06..2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 11.06.2021 (вх. № 8953/21) про проведення розгляду справи без участі позивача на підставі наявних документів. Крім того, у вказаній заяві позивач зазначив, що позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Аналогічне за змістом клопотання № 512 від 11.06.2021 надійшло до суду від позивача 14.06.2021.

14.06.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява № 32/658 від 07.06.2021 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 15.06.2021.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

29.06.2021 в судове засідання з`явився повноважний представник відповідача, якого суд заслухав. Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. При цьому, як було наведено вище, позивач неодноразово просив суд розгляд справи проводити за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 29.06.2021 у зв`язку з розглядом справи по суті за відсутності позивача, суд оголосив стислий зміст позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз».

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив актуальність правової позиції Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», викладеної у відзиві.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 29.06.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, суд –

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2019 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз», як виконавцем, був укладений Договір № 393-19 (реєстраційний № 19-123-01-19-05780 від 20.09.2019) на закупівлю проектних робіт (далі – Договір), відповідно до предмету якого замовник доручив т зобов`язався оплатити, а виконавець взяв на себе виконання проектних робіт за темою «ДСТУ Б Д..1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок № 3. Розробка ПКД. Заміна вимикачів 6 кВ та 0,4 кВ в каналах СБ та СВБ, загальностанційних та блочних схемах ВП, в частині заміни КРП-6кВ систем нормальної експлуатації не впливаючих на безпеку (секцій BG, BH, BE, BF)» (п. 1.1). Код згідно з ДКПП ДК 016:2010 – 71.12 (п. 1.2).

За умовами наведеного Договору:

- вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №2). що є невід`ємною частиною цього договору, складає: 2 215 000,00 грн. Крім того, ПДВ: 443 000,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 2 658 000,00 грн (п. 2.1);

- оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2);

- виконавець зобов`язується якісно та у строк виконати обсяг робіт, доручений замовником (п. 3.1);

- належним виконанням робіт за Договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт(п. 5.9);

- за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи (п. 6.2);

- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку(п. 7.1);

- сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (п. 7.2);

- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 7.3);

- у разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 7.4);

- договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього договору до 31.12.2020. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що залишились невиконаними (п. 10.1).

Невід`ємними додатками до Договору виступили:

- Додаток 1. Технічне завдання на розробку проектно-кошторисної документації;

- Додаток 2. Протокол погодження договірної ціни;

- Додаток 3. Календарний план робіт;

- Додаток 4. Кошторис.

Додатковими угодами № 1 від 03.04.2020, № 2 від 26.06.2020, № 3 від 26.10.2020 сторони погоджували перенесення термінів виконання робіт та затверджували в новій редакцій Додаток 3. Календарний план робіт.

Даний Договір з додатками та додатковими угодами до нього, скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи, а також штрафних санкцій та інфляційних витрат, внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору на виконання робіт, в частині повноти та своєчасності здійснення замовником розрахунків за виконані роботи.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір № 393-19 від 13.09.2019 (реєстраційний № 19-123-01-19-05780 від 20.09.2019) на закупівлю проектних робіт з додатками та додатковими угодами до нього;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 30.11.2020;

- лист позивача № 386104/393-718 від 12.10.2020;

- претензія № 141 від 12.02.2021;

- податкова накладна № 3 від 30.11.2020;

- Договір застави майнових прав на банківський вклад на рахунок від 07.12.2019.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції, у т.ч. клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій надав суду такі докази:

- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 30.11.2020;

- Підсумки роботи ДП «НАЕК «Енергоатом» за 10 місяців 2020 року;

- примітки до проміжної скороченої фінансової звітності ДП «НАЕК «Енергоатом» за 9 місяців 2020 року;

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020 р.;

- Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 р.

- статті з офіційного вебсайту Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

З аналізу вищевказаного укладеного між сторонами Договору вбачається, що Договір № 393-19 від 13.09.2019 (реєстраційний № 19-123-01-19-05780 від 20.09.2019) на закупівлю проектних робіт за своєю правовою природою є договором підряду.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору між сторонами був підписаний без будь-яких зауважень та заперечень Акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 30.11.2020, у якому замовником та виконавцем погоджено, що вартість виконаних робіт за актом складає 215 006,00 грн, крім того ПДВ – 20% 43001,20 грн, та належить до сплати за 258007,20 грн.

Матеріали справи також містять податкову накладну: № 3 від 30.11.2020 з відміткою про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач у свою чергу оплату за виконані роботи не провів.

З метою досудового врегулювання спору позивач оформив на ім`я відповідача претензію № 141 від 12.02.2021 з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Водночас, суд відмічає, що докази скерування вказаної претензії на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за виконані роботи у даній справі закон покладає на замовника.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз», які не спростовані та не заперечені Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», останній оплату робіт виконаних за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 30.11.2020 на суму 258 007,20 грн не здійснив.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за виконані роботи за Договором № 393-19 від 13.09.2019 (реєстраційний № 19-123-01-19-05780 від 20.09.2019) на закупівлю проектних робіт.

Посилання ж відповідача у відзиві на наявність фінансової кризи та відсутність вини підприємства, як підстави для відповідальності, відхиляються судом.

Відповідно змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

На переконання суду, Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» суму заборгованості в розмірі 258 007,20 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу (згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками):

- пеню на суму 12126,34 грн за період з 05.02.2021 по 23.03.2021;

- штраф 7 % на суму 18060,50 грн з урахуванням періоду прострочення з 05.02.2021 по 23.03.2021;

- інфляційні витрати на суму 2580,07 грн за період з 05.02.2021 по 23.03.2021 (фактично за лютий 2021 року).

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних витрат, суд зазначає, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановлено, що відповідний розрахунок здійснено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п. 6.2 Договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи.

Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 7 % штрафу у розмірі 18060,50 грн суд встановив, що вказаний розрахунок є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині позовних вимог є обґрунтованими.

Водночас, за результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконано з помилками, зокрема, при визначенні ставки пені. Так, суд відмічає, що при нарахуванні позивачем застосовано ставку пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, разом із тим, не враховано такого. У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З урахуванням наведеного суд зауважує, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені з з 05.02.2021 по 23.03.2021 та застосування ставки пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені є 4121,05 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 8005,29 грн.

Крім того, суд зауважує, що відповідач у відзиві заявляв клопотання про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу на 90 %, яке мотивоване настанням кризової економічної ситуації, відсутністю вини підприємства у порушенні зобов`язання. Також Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» просив суд взяти до уваги, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за Договором.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував, зазначаючи, зокрема, про те, що відповідач посилаючись на своє «не ухиляння від погашення заборгованості» не запропонував жодного варіанту вирішення проблеми. Хоча на сайті підприємства вказано про успішність роботи НАЕК. Крім того, товариство зазначає, що у зв`язку з неплатежами відповідача саме несе значні збитки.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18 та від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Суд відмічає, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

За змістом ст. 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру штрафу посилання відповідача на відсутність збитків у позивача, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання Відокремлений підрозділом «Южно-Українська атомна електрична станція», оскільки, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином.

Докази відповідача щодо скрутного матеріального становища також оцінюються судом критично, з огляду, зокрема, на публікацію на офіційному вебсайті Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» інформації про прибутковість діяльності компанії за І квартал 2021 року (https://www.energoatom.com.ua/ua/press_centr-19/novini_kompanii-20/p/energoatom_pributkovij_drugij_kvartal_pospil-47108).

Крім того, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені, а, отже, відповідне клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 4241,53 грн ((282768,82 / 290 774,11) * 4361,61 = 4241,53) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» (61033, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 233, корпус Б; ідентифікаційний код 35349333) суму боргу за виконані роботи в розмірі 258007,20 грн, пеню в розмірі 4121,05 грн, штраф в розмірі 18060,50 грн, інфляційні витрати в розмірі 2580,07 грн, а також 4241,53 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8005,29 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» (61033, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 233, корпус Б; ідентифікаційний код 35349333);

Відповідач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).

Повне рішення складено та підписано судом 09.07.2021.

Суддя О.Г. Смородінова