Рішення № 98201914, 01.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021Справа № 910/3849/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл»

про стягнення 1 117 216, 88 грн

Представники:

від позивача: Пугайко І.І.;

від відповідача: Кобук Р.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» (далі-відповідач) про стягнення пені у розмірі 713 012, 53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 500005287 від 07.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву щодо стягнення судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 63 331, 50 грн.

02.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відзиву, в якій відповідач просить суд продовжити йому строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.04.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшено період нарахування пені, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 909 705, 64 грн за період з 01.11.2020 по 01.04.2021.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення пені у розмірі 909 705, 64 грн за період з 01.11.2020 по 01.04.2021 за прострочення поставки товару за договором № 500005287 від 07.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву - задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 19.04.2021.

21.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у ТОВ «Рістон Ойл» відсутні відомості, що договір поставки № 500005287 від 07.07.2020 був укладений та підписувався директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненко В.І. та скріплювався печаткою підприємства. Крім того, відповідач просить суд перейти до розгляду справи № 910/3849/21 за правилами загального позовного провадження та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» оригінал договору поставки № 500005287 від 07.07.2020.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву ТОВ «Рістон Ойл» подало клопотання про призначення комплексної судової експертизи, в якому відповідач просить суд призначити у даній справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

28.04.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема заперечує проти клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи, проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заявляє клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, позивач просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити процесуальний строк для подання доказів у справі.

Також, разом з відповіддю на відзив позивачем подано клопотання щодо зобов`язання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" надати відповіді на питання у формі заяви свідка (в порядку ст. 90 ГПК України), в якому позивач просить суд визнати причини пропуску процесуального строку поважними та поновити процесуальний строк для подання клопотання в порядку ст. 90 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 заявлене у відповіді на відзив клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - задоволено. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.05.2021. Зокрема, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» надати суду оригінал договору поставки № 500005287 від 07.07.2020 для огляду у судовому засіданні.

13.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема зазначає, що зобов`язання з поставки товару не є грошовими зобов`язаннями, а тому відсутні підстави для стягнення пені.

14.05.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшено період нарахування пені, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 117 216, 88 грн за період з 01.11.2020 по 01.05.2021.

У судовому засіданні 27.05.2021, розглянувши заявлене у відповіді на відзив клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів, враховуючи наведені позивачем причини подання таких доказів, а саме на спростування доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити процесуальний строк для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" про поновлення процесуального строку для подання клопотання про зобов`язання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" надати відповіді на питання у формі заяви свідка - відмовлено.

Крім того, у судовому засіданні 27.05.2021, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення пені у розмірі 1 117 216, 88 грн за період з 01.11.2020 по 01.05.2021 за прострочення поставки товару за договором № 500005287 від 07.07.2020.

Також, у судовому засіданні 27.05.2021 оголошено перерву до 10.06.2021.

08.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про долучення доказів, в якому просить суд поновити процесуальний строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи висновок експертів № 21/21 від 07.06.2021.

10.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар», в якій ТОВ «Рістон Ойл» просить суд:

- визнати поважними причини пропуску строку на подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» про визнання недійсним договору поставки № 500005287 від 07.07.2020 та поновити строк на його подання;

- визнати недійсним договір поставки № 500005287 від 07.07.2020.

У судовому засіданні 10.06.2021 представник відповідача подав письмові пояснення, в яких заперечує проти прийняття до розгляду висновку експерта № 21/21 від 07.06.2021 наданого позивачем.

У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено перерву до 01.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл`про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви - відмовлено. Повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» про визнання недійсним договору поставки № 500005287 від 07.07.2020.

01.07.2021 до суду надійшло клопотання відповідача (надіслане на електронну пошту суду) про відкладення судового засідання, в якому відповідач у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду від 11.06.2021, якою повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якою повернуто зустрічну позовну заяву не є підставою для відкладення розгляду даної справи, відтак, таке клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Крім того, у цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення комплексної судової експертизи у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з нормами ГПК експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Однак, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі щодо стягнення пені у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 500005287 від 07.07.2020 в частині поставку товару у визначений договором строк, суд не вбачає підстав для призначення судової комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Щодо клопотання позивача про долучення доказів, в якому останній просить суд поновити процесуальний строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи висновок експертів № 21/21 від 07.06.2021, суд наголошує, що предметом розгляду у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача пені, а не визнання договору недійсним, а отже обставини укладення договору поставки № 500005287 від 07.07.2020 у даній справі не встановлюються, відповідно висновок експертів № 21/21 від 07.06.2021 не є належним доказом у даній справі та не може бути покладений в основу рішення у даній справі, відтак суд відмовляє у прийнятті до розгляду висновку експертів № 21/21 від 07.06.2021, як доказу у справі, у зв`язку з чим суд не розглядає клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів.

Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 500005287, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - товар), невиморожену (пресову, екстракційну або суміш пресової з екстракційною) першого сорту українського походження, на умовах, викладених у цьому договорі.

Постачальник підтверджує, що він є виробником товару (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість товару, що підлягає постачанню за цим договором складає 800 тон (допустиме відхилення кількості товару +/- 2 % за вибором постачальника).

Згідно п. 3.1. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020 року. Базис поставки - DAP в редакції Інкотермс- 2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору): ТОВ «Дельта Вілмар Україна», Комплекс перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южне, вул. Індустріальна, 6.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна за одну тону товару складає 18696, 09 грн плюс ПДВ 20 % 3739, 22 грн, всього з ПДВ 22435, 31 грн. Загальна вартість договору 17 948 246, 40 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 2991374, 40 грн (допустиме відхилення загальної вартості договору +/- 2 %).

За умовами п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату вартості прийнятого товару на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару за якістю і кількістю в місці поставки, а також отримання: факсової або сканованої копії рахунку-фактури постачальника, в якому зазначені банківські реквізити; оригіналів транспортних накладних; факсової або сканованої копії видаткової накладної; податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України; оригіналу посвідчення якості товару, виданого виробником. У випадку ненадання постачальником усіх вищезазначених документів покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитись від оплати товару, з покладенням всіх понесених витрат на постачальника.

Відповідно до п. 8.2. договору, у випадку прострочення поставки товару постачальником понад строків, вказаних в п. 3.1. договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості непоставленого товару.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1 договору).

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару, а саме: олію соняшникову нерафіновану у строк до 31.10.2020 (включно).

Проте, в порушення умов договору, відповідач не здійснив поставку товару.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, чим порушив умови договору, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 117 216, 88 грн за період з 01.11.2020 по 01.05.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 500005287 від 07.07.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний поставити товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020 року (п. 3.1. договору).

Проте, відповідач станом на дату винесення рішення у даній справі не здійснив поставку товару.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що у ТОВ «Рістон Ойл» відсутні відомості, що договір поставки № 500005287 від 07.07.2020 був укладений та підписувався директором ТОВ «Рістон Ойл» Жовненко В.І. та скріплювався печаткою підприємства.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.

Проте, на момент винесення судового акту у даній справі, суду не надано доказів визнання недійсним договору поставки № 500005287 від 07.07.2020, а тому останній є обов`язковим до виконання.

Суд зазначає, що відповідачем був ініційований зустрічний позов (з пропуском строку) про визнання недійсним вказаного договору поставки тільки після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» про стягнення пені за порушення строків поставки товару за таким договором № 500005287, при цьому, договір датований 07.07.2020.

Суд також зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність у директора ТОВ «Рістон Ойл» Жовненко В.І. права на укладення такого договору.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" №736 від 19.10.2016 року документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки № 500005287 від 07.07.2020 підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» Жовненко В.І. та скріплений печаткою товариства, оригінал якого оглянуто судом у судовому засіданні 27.05.2021.

При цьому, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, а тому за відсутності доказів втрати печатки Товариством з обмеженою «Рістон Ойл», суд приходить до висновку, що договір поставки № 500005287 від 07.07.2020 скріплений печаткою підприємства відповідача.

Крім того, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 31.10.2020 (включно), однак не здійснив поставку погодженої сторонами продукції, тож, починаючи з 01.11.2020 відбулося прострочення виконання зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до п. 8.2. договору, у випадку прострочення поставки товару постачальником понад строків, вказаних в п. 3.1. договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості непоставленого товару.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 117 216, 88 грн за період з 01.11.2020 по 01.05.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, чинне законодавство передбачає як право сторін встановити у договорі розмір неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеню), так і право застосовувати погоджені у договорі штрафні санкції у певному розмірі, обчисленому від вартості товару (у разі порушення негрошового зобов`язання).

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у випадку прострочення поставки товару постачальником понад строків, вказаних в п. 3.1. договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості непоставленого товару.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов`язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Водночас у спірних правовідносинах з боку відповідача має місце негрошове зобов`язання, оскільки відповідач мав зобов`язання перед позивачем вчинити певну дію - поставити товар, і сторони передбачили у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення постачальником виконання негрошового зобов`язання з поставки товару.

Тож, сторони у цьому випадку діяли у межах закону, а саме скористалися наданим їм законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини щодо господарсько-правової відповідальності постачальника шляхом нарахування пені за вказані конкретні порушення негрошових зобов`язань.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру пені заявленої до стягнення.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 1 116 878, 30 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 01.11.2020 по 01.05.2021, а тому вимога підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» підлягає стягненню пеня у розмірі 1 116 878, 30 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо зазначення позивачем про стягнення з відповідача суми судових витрат у розмірі 1 135, 00 грн. за подання заяви про забезпечення позову, суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" про забезпечення позову - відмовлено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» (провулок Георгіївський, буд. 2, кімната 12, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код - 41437757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» (бульвар Дружби Народів, буд. 19, поверх 4, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код - 41437757) 1 116 878 (один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 30 коп. - пені та 16 753 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн 17 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 06.07.2021.

Суддя С. О. Щербаков