Рішення № 98201826, 08.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2021Справа № 910/5380/21

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5380/21

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

(вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шервуд" (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 2Б, м. Київ)

про стягнення 23850,33 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шервуд" (далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 23 850,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача було допущено порушення умов договору № 2625/18-ТЕ - 41 постачання природного газу від 08.10.2018 в частині своєчасної оплати поставленого газу та в частині обсягів переданого газу за період лютий- вересень 2019 року. У зв`язку із наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати поставленого газу 13180, 47 грн пені, 2 584, 40 грн 3 % річних, 2248, 72 грн інфляційних втрат, а також 5836, 74 грн збитків, нарахованих відповідно до п. 3.13. договору, оскільки за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг газу за відповідній період (зазначений в п. 2.1. договору), використаний відповідачем, відрізняється від замовленого більше ніж на 5 %. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

09.04.2021 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подання відзиву, про що постановив відповідну ухвалу.

05.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній частково заперечив проти задоволенні позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21 601, 61 грн.

19.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив позивача.

01.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив, в якому відповідач клопоче про зменшення штрафних санкцій на 90 %.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/5380/21, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (яке в подальшому було перейменовано в АТ «НАК «Нафтогаз України» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226, що набрала чинності 20.03.2019) (надалі - позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Шервуд» (надалі - відповідач, споживач) укладено Договір №2625/18-ТЕ-41 постачання природного газу (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого (в чинній редакції згідно Додаткової угоди №4 до Договору від 26.11.2018, що діє з 01.12.2018) постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача було допущено порушення умов Договору в частині своєчасної оплати поставленого газу та в частині обсягів переданого газу за період лютий - вересень 2019 року. Відтак, судом нижче наводяться редакції умов договору, що діяли в спірний період.

Щодо обсягу (об`єму) природного газу за період лютий-вересень 2019, сторони домовились про наступне:

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, обсяг (об`єм) постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 333, 280 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягжовтень 20180,280січень 201970,000квітень 201930,000листопад 201845,000лютий 201980,000 грудень 201860,000березень 201948,000 Всього 105,280 Всього 198,000 Всього 30,000

Згідно п. 2.5. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +- 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в п. 2.1. обсягу без підписання додаткової угоди.

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №9 від 24.05.2019 постачальник передає споживачу у травні 2019 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 4 тис. 17 куб. метрів.

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 24.06.2019 обсяг (об`єм) природного газу замовлений споживачем у червні 2019 становить 2, 291 тис. куб. м.

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №14 від 29.07.2019 обсяг (об`єм) природного газу замовлений споживачем у липні 2019 становить 2, 270 тис. куб. м.

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №16 від 30.08.2019 обсяг (об`єм) природного газу замовлений споживачем у серпні 2019 становить 0, 920 тис. куб. м.

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №18 від 27.09.2019 обсяг (об`єм) природного газу замовлений споживачем у вересні 2019 становить 2, 21500 тис. куб. м.

Щодо ціни за спожитий природний газ, сторони домовились про наступне:

Згідно п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що діє з 01.12.2018: ціна за 1 000 куб. м газу становить 6 235, 51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482, 61 грн.

Згідно п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019: споживач зобов`язується сплатити за цим Договором з урахуванням ціни на природний газ, зазначеної в пункті 4.2. цього Договору, та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, зазначеного в пункті 4.3. Договору: з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (включно) - 6 147, 19 грн за 1000 куб м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 376, 62 грн за 1000 куб. м.

Згідно підпункту 4.4.2. Договору в редакції Додаткової угоди №12 від 25.06.2019, ціна природного газу з 01 червня 2019 по 30 червня 2019 (включно) - 5 711, 08 грн за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ- 20 %, всього з ПДВ - 6 853, 30 грн за 1 000 куб. м.

Згідно підпункту 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №13 від 26.07.2019, ціна природного газу з 01 липня 2019 по 31 липня 2019 (включно) - 5 062, 865 гривень за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 6 075, 44 грн за 1 000 куб. м.

Згідно підпункту 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №15 від 29.08.2019, ціна природного газу з 01 серпня 2019 по 31 серпня 2019 (включно) - 4 810, 734 гривень за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %.

Згідно підпункту 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №17 від 12.09.2019, ціна природного газу з 01 вересня 2019 по 30 вересня 2019 (включно) - 4 650, 8263 гривень за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %.

Серед іншого сторони домовились про наступне (порядок передачі природного газу, загальна вартість договору, відповідальність сторін):

Згідно п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 та Додаткової угоди №10 від 27.05.2019 право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання -передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану в правом власності на природний газ.

Згідно п. 4.3. в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 та п. 4.6. в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019 загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Згідно п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що діє з 01.12.2018: оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу.

Згідно п. 3.13. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що застосовується з 01.03.2019, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) x Ц х K,

де:Vф-об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп-замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. цього Договору; Ц-ціна природного газу за цим договором; K-коефіцієнт, який дорівнює 0,5.Згідно п. 5.7. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що застосовується з 01.03.2019 - відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (Якщо споживач порушив пункт 3.9. цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього Договору;

- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що діє з 01.12.2018: у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р.№256.

Згідно п. 9.3. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019 - строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Згідно п. 11.1. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019 - договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач вказує, що оплату за переданий газ у лютому-вересні 2019 відповідач здійснював несвоєчасно, з огляду на що, зобов`язання з оплати природного газу в строк обумовлений п. 6.1. Договору (п. 5.1. в редакції Додаткової угоди №4) виконані не були.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку пеню у сумі 13 180, 47 грн, 3 % річних у розмірі 2 584, 40 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 2 248, 72 грн.

Крім того, позивач вказує, що Актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 24,206 тис. куб. м. на загальну суму 181 124,11 грн.

Актом приймання-передачі природного газу від 31 травня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 3,799 тис. куб. м. на загальну суму 28 023,80 грн.

Актом приймання-передачі природного газу від 30 червня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 2,101 тис. куб. м. на загальну суму - 14 398,78 грн.

Актом приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 2,33000 тис. куб. м. на загальну суму 13 003,70 грн.

Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 23,79400 тис. куб. м., в травні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,21800 тис. куб. м., в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,19000 тис. куб. м., в вересні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,11500 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору в редакціях додаткових угоди, що діяли у вказані періоди.

Позивач направляв на адресу відповідача акти-претензії про сплату збитків, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, проте збитки в добровільному порядку сплачені не були

У зв`язку із зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, в тому числі, збитки у розмірі 5 836, 74 грн, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

2. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 850, 33 грн основної заборгованості за неналежне виконання зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого газу та в частині обсягів спожитого природного газу за період лютий-вересень 2019 року.

3. Доводи позивача щодо суті своїх вимог.

(1) Між сторонами укладено Договір постачання природного газу;

(2) Позивач в період з лютого по вересень 2019 поставив відповідачу природний газ в обумовленому (замовленому) сторонами обсязі;

(3) Відповідач здійснив оплату спожитого газу з порушенням строку обумовленого в п. 5.1. в редакції Додаткової угоди №4 до Договору;

(4) Фактичний об`єм спожитого відповідачем природного газу менший від замовленого згідно Додаткових угод;

(5) Відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню за порушення строків оплати, а також 3 % річних, інфляційних втрат, що розраховуються на суму боргу;

(6) Відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки, у зв`язку з недобором спожитого газу в березні, травні, червні, вересні 2019 року;

4. Заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 5 836, 74 грн та 3 % річних у розмірі 2 584, 40 грн заперечує, за таких підстав:

(1) ОСББ є споживачем постачання якому здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу (на позивача) на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»;

(2) Постановою НКРЕКП № 2081 від 07.10.2019 р. «Про внесення змін до Правил постачання природного газу», яка набрала чинності 12.10.2019 р. ОСББ були звільнені від такого виду відповідальності як збитки (п.1 розділу VII Правил постачання природного газу);

(3) Вимога про стягнення 3 % річних не відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки, умовами договору передбачений інший розмір процентів у вигляді пені.

Також, відповідач просить зменшити розмір пені на 90 %, обґрунтовуючи це наступним:

(1) ОСББ «Шервуд» є неприбутковою організацією, відтак, не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками;

(2) Розмір пені (13 180, 47 грн) перевищує розмір завданих збитків (5 836, 74 грн);

(3) Позивач вказує на те, що збитки полягають в тому, що відповідач спожив менше газу, ніж було погоджено сторонами;

(4) Відповідач не визнає факт завдання збитків позивачу;

(5) Незначні затримки в оплаті за спожитий газ були обумовлені несвоєчасною оплатою мешканців за теплову енергію;

(6) Визначений розмір пені є значним для ОСББ.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 248, 72 грн відповідач не заперечує.

5. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності у відповідача обов`язку сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання, 3 % річних та інфляційні втрати, а також відшкодувати збитки.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи містять матеріали справи докази на підтвердження приймання-передачі природного газу у спірний період;

- чи має місце порушення відповідачем строків оплати вартості спожитого природного газу;

- за умови встановлення факту порушення строків оплати: чи правильно позивачем визначені дати прострочення відповідачем строків оплати; чи відповідає обрахований позивачем розмір штрафних санкцій умовам договору та чи є проведені позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат арифметично вірним;

- чи можливе задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій;

- чи відрізняється фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % від замовленого обсягу газу на відповідний період;

- чи підтверджено завдання діями відповідача позивачеві матеріальних збитків та доведено наявності таких збитків, їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, 08.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір №2625/18-ТЕ-41 постачання природного газу.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за від 30.09.2015 № 2496 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1382/27827 (надалі - Правила постачання природного газу).

a) Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 5 836, 74 грн, суд зазначає наступне:

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 24,206 тис. куб. м. на загальну суму 181 124,11 грн, а відтак в березні 2019 відповідач спожив природний газ в обсязі меншому на 23,79400 тис. куб. м. (на 49, 57 %), ніж те передбачалось Додатковою угодою № від 26.11.2018.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31 травня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 3,799 тис. куб. м. на загальну суму 28 023,80 грн, а відтак, в травні 2019 відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,21800 тис. куб. м. (на 5, 43 %), ніж те передбачалось Додатковою угодою №9 від 24.05.2019.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30 червня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 2,101 тис. куб. м. на загальну суму - 14 398,78 грн, а відтак в червні 2019 відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,19000 тис. куб. м. (на 8, 29 %), ніж те передбачалось Додатковою угодою №11 від 24.06.2019.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 2,33000 тис. куб. м. на загальну суму 13 003,70 грн, а відтак в вересні 2019 відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,11500 тис. куб. м. (на 5, 19 %), ніж було узгоджено сторонами Додатковою угодою №18.

Умовами п. 3.13. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що застосовується з 01.03.2019 передбачений обов`язок відповідача відшкодувати позивачу розмір збитків, у разі якщо фактичний обсяг спожитого природного газу буде більший/менший на 5 % від замовленого.

Вказані умови Договору узгоджуються з нормами п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакціях, що діяли в спірний період: від 01.08.2018, 20.04.2019), що передбачає відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим постачальнику, у випадку невідповідності обсягу фактично спожитого газу замовленому.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (Vф - Vп) x Ц х K,

де:Vф-об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп-підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц-ціна природного газу за договором постачання природного газу; K-коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;

3) у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об`ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 Розділу VI Правил постачання природного газу за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач направляв відповідачу акти-претензії про відшкодування збитків на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору та розділу VI Правил постачання природного газу.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" та ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", 07.10.2019 р. було прийнято постанову N 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. N 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. N 1382/27827, внесено зміни. Зокрема, абзац перший пункту 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнено словами: " (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу")".

Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що на позивача був покладений спеціальний обов`язок постачати природний газ окремим категоріям виробників теплової енергії, в тому числі ОСББ.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018, що діяла в період з 01.11.2018 по 20.05.2021 та якою було затверджено «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» у відповідності до п. 3 на НАК «Нафтогаз України» покладаються спеціальні обов`язки до 20 травня 2021 р. постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням виробникам теплової енергії, в тому числі об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Втім, споживачам, що використовують газ в межах спеціальних обов`язків, нарахування збитків не здійснюється з дня набрання чинності Постановою N 2081 від 07.10.2019 р., тобто з 12.10.2019 р. у даному випадку позивачем нараховано відповідачу збитки від вартості невикористаного обсягу газу за березень-вересень 2019 року.

При цьому визначальним є те, що пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем за недовикористання/перевищення замовленого обсягу природного газу.

Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу, а також коефіцієнт 0,5, що застосовується при розрахунку формули у разі перевищення фактичних обсягів використання природного газу. Вказані показники лише вказують на максимально можливий розмір збитків, які не можуть застосовуватись автоматично без чіткого їх узгодження сторонами в договорі.

Умовами п. 3.13 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що діє з 01.03.2019 передбачені збитки за недовикористання природного газу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також формула за якою розраховуються збитки за перевищення фактичних обсягів використання природного газу, коефіцієнт згідно якої дорівнює 0, 5.

Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача в частині безпідставності нарахування збитків, оскільки, вказана можливість передбачена розділом VI Правила постачання природного газу, в редакціях, що діяли в спірний період та розмір збитків узгоджений сторонами в Договорі, при цьому, матеріалами справи підтверджено, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу.

Однак, право на стягнення збитків з споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.

Вказаного висновку дійшов Верховний у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, та суд вважає його застосовним у даній справі.

За таких обставин, суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Втім, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов`язку кредитора довести склад правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.

Суд звертає увагу, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов`язання завдало йому збитків, при цьому вказати яких саме збитків він зазнав (реальні збитки чи упущена вигода).

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Втім, позивач в позовній заяві жодним чином не обґрунтував наявність у діях відповідача складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності як збитки,, у зв`язку з чим не долучив до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому матеріальних збитків, не конкретизував яких саме збитків йому було завдано діями відповідача (реальних збитків чи упущена вигода), а тому позовні вимоги в частині стягнення 5 836, 74 грн збитків не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.

b) Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 13 180, 47 грн, суд зазначає наступне:

Згідно умов укладеного між сторонами Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу ( п. 6.1. Договору/п. 5.1. в редакції Додаткової угоди №4).

Актом приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу в лютому 2019 у обсязі 32, 302 тис. куб. м. на загальну суму 241 703, 33 грн.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу за лютий 2019 до 25.03.2019 (включно)

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати за спожитий газ 17.04.2019, 22.04.2019, 14.05.2019, 30.05.2019 та 12.06.2020 (повне погашення заборгованості).

Актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу в березні 2019 у обсязі 24,206 тис. куб. м. на загальну суму 181 124,11 грн.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу за березень 2019 до 25.04.2019 (включно).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати за спожитий газ 12.06.2019, 08.07.2019, 11.07.2019, 25.07.2019 (повне погашення заборгованості).

Актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 у обсязі 7, 937 тис. куб. м. на загальну суму 59 389, 49 грн.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу за квітень 2019 до 27.05.2019 (включно) (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем здійснено оплату за спожитий газ лише 25.07.2019.

Актом приймання-передачі природного газу від 31 травня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у травні 2019 у обсязі 3,799 тис. куб. м. на загальну суму 28 023,80 грн., з урахуванням послуги замовлення потужності.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу, а також послуги замовлення потужності (що узгоджується з п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019, що застосовується до правовідносин сторін з 01.05.2019) за травень 2019 до 25.06.2019 (включно).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати за спожитий газ 25.07.2019, 08.08.2019, 19.09.2019, 11.10.2019 (повне погашення заборгованості).

Актом приймання-передачі природного газу від 30 червня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у червні 2019 у обсязі 2,101 тис. куб. м. на загальну суму - 14 398,78 грн, з урахування послуги замовлення потужності.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу, а також послуги замовлення потужності (що узгоджується з п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019, що застосовується до правовідносин сторін з 01.05.2019) за червень 2019 до 25.07.2019 (включно)

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати за спожитий газ 11.10.2019, 16.10.2019 (повне погашення заборгованості).

Актом приймання-передачі природного газу від 31 липня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у липні 2019 у обсязі 2,20600 тис. куб. м. на загальну суму - 13 402, 42 грн, з урахування послуги замовлення потужності.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу, а також послуги замовлення потужності (що узгоджується з п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019, що застосовується до правовідносин сторін з 01.05.2019) за липень 2019 до 27.08.2019 (включно) (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем здійснено оплату за спожитий газ лише 16.10.2019.

Актом приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у серпні 2019 у обсязі 0,95100 тис. куб. м. на загальну суму 5 490,01 грн, з урахування послуги замовлення потужності.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу, а також послуги замовлення потужності (що узгоджується з п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019, що застосовується до правовідносин сторін з 01.05.2019) за серпень 2019 до 25.09.2019 (включно).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем здійснено оплату за спожитий газ лише 16.10.2019.

Актом приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у вересні 2019 у обсязі 2,33000 тис. куб. м. на загальну суму 13 003, 70 грн, з урахування послуги замовлення потужності.

Відтак, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитого природного газу, а також послуги замовлення потужності (що узгоджується з п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019, що застосовується до правовідносин сторін з 01.05.2019) за вересень 2019 до 25.10.2019 (включно).

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, що охоплює спірний період, вбачається, що відповідачем були здійснені часткові оплати за спожитий газ 16.10.2019, 09.01.2020 (повне погашення заборгованості).

Відтак, на підставі всебічно досліджених доказів, суд встановив, що відповідач прострочив строк повної оплати вартості спожитого газу, у зв`язку з чим, допустив неналежне виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Згідно п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018, що діє з 01.12.2018: у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р.№256.

Крім того, згідно п. 9.3. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 27.05.2019 - строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Відтак, сторони користуючись правом наданим ч. 1 ст. 259 ЦК України та збільшили строк позовної давності передбачений для вимог про стягнення неустойки в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 13 180, 47 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, періоди прострочення визначено вірно (окрім зобов`язання за липень 2019, оскільки з урахуванням приписів ст. 253 та 254 ЦК України дата виникнення заборгованості є 28.08.2019, а не 27.08.2019, втім в результаті обрахунок є арифметично вірним), оплати відповідача були здійснені за власні кошти, оплати за спірним Договором згідно Постанови Кабінету Міністрів України №256 не було, що відображено у розрахунку заборгованості, відтак суд дійшов висновку про те, що проведений позивачем обрахунок пені є арифметично вірним.

Однак, відповідач, заявляючи в своїх запереченнях клопотання про зменшення штрафних санкцій, просить зменшити їх розмір на 90 %.

Розмір неустойки згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків й за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 згаданої статті).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що відповідач згідно умов Договору має право використовувати отриманий від позивача природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об`єктів.

Суд також враховує, що ОСББ «ШЕРВУД» було включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій згідно Рішення ДПІ у Солом`янському району ГУ ДФС у м. Києві №1726584601279 від 01.08.2017, що долучене до заперечень відповідача.

Відтак, наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що можливість своєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору грошових зобов`язань ставиться в залежність від оплати населенням послуг з опалення та підігріву води. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання останньому збитків діями відповідача, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про їх відсутність.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності з надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню, відшкодування вартості яких залежить безпосередньо від виконання споживачами власних обов`язків, сплату відповідачем всього розміру вартості поставленого позивачем природного газу до моменту звернення позивача до суду із даними позовними вимогами, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за правомірне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені на 50 %, що на переконання суду є співмірним з вчиненим порушенням договірних зобов`язань відповідача.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі, що становить 6 590, 24 грн пені.

c) Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 2 584, 40 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 248, 72 грн, суд зазначає натсупне:

Приписами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача в частині безпідставності нарахування 3 % річних так як Договором сторони погодили інший розмір процентів - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Такі твердження відповідача не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів судом, оскільки умовами п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 до Договору сторони погодили пеню у розмірі 15, 3 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті, в той час як пеня є штрафною санкцією за неналежне виконання договірних зобов`язань, розмір якої узгоджується сторонами в договорі.

У зв`язку з тим, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання в частині оплати за природний газ, позивач правомірно нарахував на суму залишкової заборгованості 3 % річних та інфляційні втрати.

Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд покладає судовий збір за подання позову на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вище викладеного суд, керуючись 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шервуд" про стягнення 23 850,33 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шервуд" (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 2Б, м. Київ, ідентифікаційний код: 41451441) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код: 20077720) 6 590 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 24 коп. - пені, 2 248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн 72 коп. - інфляційних втрат, 2 584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 40 коп. - 3 % річних, а також 1 087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн 04 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 6 590, 24 грн пені, 5 836, 74 грн збитків - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких