Рішення № 98201810, 17.06.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/226/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А.,

секретар судового засідання Феденько Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк"

про стягнення заборгованості в сумі 327 809, 20 грн

за участю:

від позивача: Луценко Р.О.

ВСТАНОВИВ:

до суду подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" про стягнення заборгованості в сумі 319 700, 94 грн., з яких: 282 316,80 грн. – основний борг, 2 006,60 грн. – 3% річних, 8 026,63 грн – пеня, 4 680,51 грн – інфляційні втрати, 22 670,40 грн – борг за транспортні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав та не в повній мірі оплатив поставлений та отриманий за договором, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 282 316,80 грн. Як наслідок позивачем нараховано відповідачу 3%річних, пені, інфляційні втрати та борг за транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.04.2021 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№6267/21 з ЕЦП), в якій позивач зазначив, що в зв`язку зі сплатою відповідачем 12 000,00 грн вже після звернення позивача до суду з позовом, сума основного боргу становить 270 316,80 грн, разом з тим, оскільки збільшився термін прострочки, то збільшилися суми штрафних санкції. В зв`язку з наведеним просить стягнути 270 316,80 грн, основного боргу, 2 993,06 грн. – 3% річних, 12 443,63 грн – пені, 13 940,78 грн – інфляційних втрат, 22 670,40 грн – борг за транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2021 суд постановив прийняти до розгляду заяву ТзОВ "Славресурс" про збільшення розміру позовних вимог та відкласти підготовче засідання на 18.05.2021.

13.05.2021 до суду надійшов відзив на позов (вх.№6918/21 від 13.05.2021), в якому зазначено, що відповідач позов повністю визнає, а саме: 270 316,80 грн, основного боргу, 2 993,06 грн. – 3% річних, 12 443,63 грн – пені, 13 940,78 грн – інфляційних втрат, 22 670,40 грн – борг за транспортні послуги. Оскільки відповідачем визнаються позовні вимоги, то і проти судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката визнаються в повному обсязі.

До Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" про збільшення розміру позовних вимог (від 17.05.2021 №7615/21 з ЕЦП), в якій позивач просить стягнути з відповідача 327 809,20 грн заборгованості, з яких: 270 316,80 грн - основного боргу, 3 570,74 грн. – 3% річних, 15 331,96 грн – пені, 15 919,30 грн – інфляційних втрат, 22 670,40 грн – боргу за транспортні послуги.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги у справі становлять стягнення заборгованості в сумі 327 809,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2021 суд постановив підготовче засідання відкласти на 27.05.2021.

В судовому засіданні 27.05.2021 постановлено судом протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2021. Відповідачу надіслано ухвалу повідомлення про судове засідання від 27.05.2021, про те, що розгляд справи відбудеться 17.06.2021.

17.06.2021 від відповідача надійшла заява про стягнення понесених витрат з відповідача (вх.№9200/21 з ЕЦП), в якій позивач просив стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача. А також надійшло пояснення щодо робіт (наданих послуг), виконаних бюро та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (вх.№9201/21 з ЕЦП) з додатками.

В судовому засіданні 17.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвалу суду від 27.05.2021 вручено представнику позивача 10.06.2021.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке:

01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" (далі – відповідач, покупець) укладено Договір поставки №12/01-2020 (далі – договір), відповідно до умов якого предметом цього договору є придбання вугілля кам`яного надалі – товар.

Згідно п. 1.2 цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього вартість, яка вказана в рахунку, та видаткових накладних.

Відповідно до п. 1 .3 договору кількість товару (послуг) за цим договором може бути скоригована залежно від реальних потреб покупця в твердому паливі.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 договору продавець відпускає товар покупцю протягом 3 днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару в кожній партії. Поставка товару здійснюється на умовах само вивозу зі складу продавця (м. Київ, вул. Саперно-Слобідський проїзд, 4; або м. Хмільник вул.. Івана Богуна 75а, або м. Умань вул.. Енергетична, 12).

Зобов`язання постачальника з поставки товару вважається виконаним у момент передачі товару замовнику та підписанню видаткових накладних (п. 2.4 договору).

На виконання умов договору позивач повністю, своєчасно та якісно виконав свої зобов`язання за договором поставки та передав у власність відповідача товар - вугілля АО, що підтверджується видатковими накладними. Вказані накладні підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін. Належним чином завірені копії даних видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Згідно п. 4.2 договору покупець зобов`язується провести 100% попередню оплату замовленої партії товару шляхом банківського переказу коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків виданих продавцем. В випадку відвантаження товару без оплати, покупець зобов`язується здійснити розрахунок не пізніше десяти календарних днів від дати підписання видаткових накладних на отриманий товар.

Датою поставки вважається дата підписання видаткових накладних покупцем (п.4.3 договору).

Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення розрахунку за отриману продукцію належним чином не виконав; оплату здійснював частково, що підтверджується матеріалами справи, в зв`язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.01-13/21 від 05.03.2021), в якій просив відповідача сплатити суму боргу, заборгованість за надані транспортні послуги, а також пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надіслав, при цьому, станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповідач вказану заборгованість не оплатив.

Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з такого:

в силу ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не виконано договірні зобов`язання, оскільки не сплачено кошти за поставлений позивачем товар, чим порушено приписи чинного законодавства.

Разом з тим, судом встановлено, що в процеси розгляду даної справи відповідачем здійснено перерахування коштів на користь позивача. В підтвердження таких виплат позивачем подано виписку по рахунку НОМЕР_1 з 01.01.2021 до 15.06.2021. Належним чином завірена копія даної виписки долучена до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем після звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 909/226/21 відповідачем було повністю задоволено вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 270 316,80 грн та в частині боргу за транспортні послуги 22 670,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у частинах позовних вимог щодо стягнення основного боргу та за транспортні послуги підлягає закриттю, оскільки, станом на дату ухвалення рішення у справі відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує потерпілій стороні штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на час поставки від суми боргу за кожен день невиконання або прострочення виконання зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції. На підставі наведеного, позивач нарахував відповідачу вказані штрафні санкції.

Оскільки саме в зв`язку з неналежним виконання своїх зобов`язань відповідачем, позивачем не було отримано кошти у встановлений строк, чим порушено його (позивача) законні права та інтереси, з відповідача, як винної сторони, слід стягнути три проценти річних в сумі 3 570, 74 грн, пеню в сумі 15 331,96 грн та інфляційні втрати в сумі 15 919,30 грн на користь позивача.

З приводу судових витрат слід зазначити наступне:

статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивач у позовній заяві повідомляв суд про свій намір подати докази витрат на професійну допомогу пізніше, а також зазначив про те, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 7 000,00 грн.

Частиною 1 статті 16 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України і ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 2 ст. 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано пояснення щодо робіт (наданих послуг), виконаних бюро та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (вх.№9201/21 з ЕЦП), в якому просив про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000, 00 грн.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В підтвердження надання адвокатом професійних послуг позивачем подано Договір №33 про надання правничої допомоги від 01.03.2021 та Додаток №1 до договору №33 про надання правничої допомоги від 01.03.2021.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати позивачем подано платіжне доручення №10243 від 17.05.2021 та рахунок-фактуру №1 від 17.05.2021.

Детальний опис робіт (наданих послуг) наведений в Акті №1 (від 18.05.2021) приймання-передачі наданих послуг за договором №33 від 01.03.2021 на загальну суму

8 000,00 грн.

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, п. 269).

З огляду на вищевикладене, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами, встановленими ст. 129 ГПК України, судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн слід покласти на відповідача.

Крім того, судовий слід також покласти на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 16, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" три проценти річних в сумі 3 570, 74 грн, пеню в сумі 15 331,96 грн, інфляційні втрати в сумі 15 919,30 грн, судовий збір в сумі 4 917,14 грн. та витрати на професійну правничу допомогу сумі 8 000,00 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 270 316,80 грн та боргу за транспортні послуги в сумі 22 670,40 грн закрити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2021.

Суддя М. А. Шіляк