Рішення № 98199738, 06.07.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/149/21

Провадження № 2/417/106/21

РІШЕННЯ

Іменем україни

"06" липня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

за участі секретаря Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області, за участі представника позивача - ОСОБА_1 , предстаника відповідача - адвоката Красноруцького О.С., цивільну справу за позовом представника позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до Марківського районного суду Луганської області з даним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 у сумі 12 475,51 гривень, яка складається із заборгованість за тілом кредиту та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 гривень.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав ЗАЯВУ №б/н від 29.03.2011.

Відповідач при підписанні заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті htt://privatbank.ua , складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

При укладені договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших. стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до виявленого бажання, Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку, яку ще двічі перевипускали останню карку видано 07.09.2015 з терміном дії 03/2019

Розмір кредитного ліміту з 300 грн поступово збільшився до 10 000,00 грн.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 13.12.2020 має заборгованість – 12 475,51 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту.

Згідно з ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, за ініціативою суду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді Марківського районного суду Луганської області від 16.03.2021 було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

06.04.2021 представник відповідач подав відзив в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки:.

- договір між сторонами не був укладеним так як, Витяг з Тарифів та обслоговування кредитних карт "Універсальна" не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору від 29.03.2011 оскільки вони не підписані ОСОБА_2 , а відтак позивачем не доведено, що саме ці Витяг з тарифів та Витяг з умов розуміла відповідачка підписуючи анкету заяву 29.03.2011 при цьому просив суд врахувати правові висновки викладені в Постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 № 342/180/17, Постановах Верховного суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). Також послався на те, що позивач самостійно в односторонньому порядку змінював кредитний ліміт ;

- 17.07.2015 з банківського рахунку ОСОБА_2 , через мережу інтернет внаслідок шахрайських дій невстановлені особи, без її відома зняли 5000,00 грн та 257,14 грн (телеком послуги: PARTMONE та IPAY) по даному факту вона звернулася до поліції де було порушено кримінальне провадження за ч.3 ст.190 КК України і наразі ще триває, а відтак вона не повинна сплачувати кошти, які зняті без її відома та дозволу.

- застосувати строк позовної давності, оскільки строк дії договору становив 12 місяців та дія договіру закінчилася 29.03.2012, отже строк позовної давності сплинув 29.03.2015

Представник відповідача надав заперечення на відзив відповідача в яких вказав : 29.03.2011 відповідач особисто підписав анкету-заяву в якій вказав персональні дані, адресу проживання, та іншу інформацію, що необхідна для отримання картки. Також він підписав довідку про умови кредитування з використанням картки "Універсальна, 30 днів пільгового кредиту" де вказано відсоткову ставку 3% (36% річних) вказано розміри комісій, штрафів. Вищезазначені Умови , Правила та Тарифи банку є загальнодоступними та розміщені у відділеннях Банку та на офіційному сайті. Відповідач підписавши анкету-заяву приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, що узгоджується з правилами ст.634 ЦК України.. Відповідач отримавши кредитну картку користувався грошима, отримувв кошти через банкомат, та протягом деякого часу сплачував заборгованість, про що відображено у виписці,яка є доказом у справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контрозрахунок не наданий судово-економічної енспертизи не призначено. Представник відповідача звертає увагу, що підпису відповідача у примірнику Умов та Правил бути не може, оскільки сторони уклали договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, особливістю якого є є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах і Правилах) а укладання такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому (ст.634 ЦК України)

Посилання на правову позицію викладену в Постанові ВСУ справа №6-16цс15 вважать недоречною, оскільки там інші обставини справи.

Щодо зміни кредитного ліміту: встановлення кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження та банк може встановлювати ліміти самостійно.

Також просили врахувати висновки викладені в Постанові ВС:

- від 10.04.2019 № 356/1635/16-ц де вказано, що не можна вважати неукладеним договір після його повного та часткового виконання;

- від 28.03.2019 № 428/2873/17 де вказано, що посилання на неознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин;

- від 06.02.2018 № 755/2720/16-ц де вказано ,Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при якому підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладання договору;

- від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц де вказано, що непідписання умов та правил та неознайомлення з їх змістом не може бути підставою визнання неукладеними кредитних правовідносин, а за умови укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання анкети - заяви відповідач мав право вимагати від банку надання у мов та правил надання банківських послуг, або відмовитися від укладення кредитного договору у такій формі.

Щодо зняття кредитних коштів шахрайським шляхом.

Платіж на який посилається представник відповідача був здійснений не через сервіс Приватбанку, та провести його було можливо лише за наявності особистої інформації та номеру телефону клієнта та саме він порушив умови договору. При цьому відповідач має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку.

Щодо строків позовної давності.

Строк дії картки відповідача вказано до 03/19, отже картка дієяла до останніього дня 03.2019 року, з позовом звернулися 25.02.2019, що в межах 3-х років. При цьому послалися на постанову ВСУ від 19.03.2014 справа № 6-14цс14 та від 18.06.2014 № 6-61цс14 де вказано, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК) , а не закінченням строку дії договору.

Під час судового розгляду представники сторін підтримали, кожен зі свого боку, свої доводи, що зазначені у відзиві на позовні вимоги та запереченнях на відзив .

Позивач у заяві зареєстрованої 12.04.2021 вказала, що позовні вимоги не визнає та просить справу розглядати без її участі (а.с.139)

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

29 березня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку де виявив бажання оформити платіжну картку кредитка "Універсальна" не вказавши бажаного ліміту. При цьому зазначено, вона згідна, що ця заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.21)

Цього ж дня відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" де було вказано:

- тип кредитної лінії - поновлювальна;

- базова відсоткова ставка в місяць - 3,0%;

- комісія за кредитне обслуговування та безготівкові платежі;

- розмір місячних платежів - -% від заборгованості але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості

- строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за обліковим;

- пеню за несвоєчасне погашення;

- штрафи;

а також наведено приклади використання кредитних коштів де вказано, що у пільговий період це 0,00% , погашення з опередженням графіку - 1,94%, погашення заборгованості мінімальним платежем - 3,27% (а.с.22)

Станом на 29.03.2011 діяли Умови та Правила надання банківських послуг затверджені наказом 06.03.2010 № СП-2010-256 (а. с.23-48)

п. 2.1.1.12.4 передбачено, що скроки и порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов`язковим платежем (в даному випадку не менше 50 грн), а також Овердрафту, виниклого за такими картками, наведений в Пам`ятці клієнта/ Довідці про умови кредитування , яка є невід`ємною частиною Договору;

п. 12.1.1.12.6 передбачено нарахування процентів за кредитом у розмірах , що встановлені тарифами ;

п.1.1.5.20 передбачено нарахування штрафів, що тотожні тим, що вказані в довідці про умови кредитування;

Згідно довідки відповідачу було надано позивачем кредитні картки (а.с.87):

НОМЕР_1 - 29.03.2011 термін дії 11/14;

НОМЕР_2 - 25.11.2014 термін дії 06/18

НОМЕР_3 - 07.09.2015 термін дії 03/19

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 старт карткового рахунку НОМЕР_1 відбувся 29.03.2011, цього ж дня було встановлено кредитний ліміт в сумі 300,00 грн, який 30.03.2011 збільшено до 2700,00 грн, 02.06.2011 до 3100,00 грн, 22.07.2011 до 3700,00 грн,30.11.2011 до 7300,00 грн,16.03.2013 до 10000,00 грн. Зменшено до 0,00 грн кредитний ліміт 09.09.2016 року (а.с.86)

З виписки за договором б/н станом на 15.12.2020 слідує, що ОСОБА_2 в день видачі карти НОМЕР_1 отримала готівкою 250,00 грн, після збільшення ліміту до 2700,00 грн 30.03.2011 вже 31.03.2011 отримала готівкою 2000,00 грн , а 01.04.2011 та 03.04.2011 відповідно - 300,00 та 40,00 грн .

20.04.2011 ОСОБА_2 вперше поповнила кредитну картку НОМЕР_1 на 1000,00 грн, а 19.05.2011 ще на 800,00 грн .

Вподальшому відповідач неодноразово знімав та поповнював карту НОМЕР_1

08.12.2014 відповідач вже використовував карту НОМЕР_2 (термін дії 06/18), 16.12.2014 поповнював її на суму 500,00 грн та знімав готівку в сумі 2000,00 грн 22.12.2014 у відділенні, а в подальшому неодноразову використовував її (а.с.83 зворотній бік)

18.07.2015 з картки НОМЕР_2 знято 5000,00 грн та 257,14 грн (телеком послуги: PARTMONE та IPAY)

Останнього разу відповідач поповнив картку НОМЕР_2 18.08.2015 на суму 300,00 грн, вподальшому кошти з неї не знімав, на неї надходили суми в погашення заборгованості 9 разів (останній раз 19.10.2018)

Картку НОМЕР_3 видану 07.09.2015 з терміном дії 03/19 використано 23.10.2020 для відміни штрафів, залишок після відміни - 16880,23 грн., згідно позовної заяви це загальна заборгованість з урахуванням процентів банку, що рахується за відповідачем (а.с.81)

Згідно деталізованого розрахунку станом на 31.05.2015 заборгованість відповідача за тілом кредиту складала 5380,00 грн , а вже на 30.09.2019-12475,51 грн

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контрозрахунок не наданий, клопотань про призначення судово-економічної енспертизи не надходило.

07.09.2015 в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості про те, що 18.07.2015 в період часу з 15 до 17 години, невстановлена особа, діючи шляхом обману, через інтернет з банківського рахунку картки "ПриватБанку" ОСОБА_2 , зняла готівкові кошти в сумі 5000,00 грн чим спричинила останній матеріальні збитки на вказану суму. Правова кваліфікація ч.3 ст.190 КК України . Станом на 19.03.2021 досудове слідство триває (а.с.132)

ОСОБА_2 є пенсіонеркою за віком з 2005 року оримує пенсію (а.с.133-134) та сплатила адвокату Красноруцькому - 3200,00 грн за надання правової допомоги (а.с.136)

Отже предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази по справ суд застосовував наступні норми права та прийшов наступного

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднався до тих умов, з якими він ознайомлений.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умовта Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та довідку про умови кредитування. У підписаній відповідачем заяві зазначено, вона згідна, що ця заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що 29 березня 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 у встановленій законом формі укладено договір б/н, відповідно до умов якого сторони погодили відсоткову ставку - 3,0 % (36,00% річних) за користування кредитними коштами, порядок та строк повернення коштів, розмір пені, штрафу.

Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Посилання представника відповідача, що договір не був укладеним, як на підставу для відмови в позові, та застосування правових позицій викладених в Постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 № 342/180/17, Постановах Верховного суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) суд вважає недоречним, оскільки там крім Анкети-заяви не було погоджено істотних умов договору, натомість у цій справі такі умови погоджені в Довідці про що судом зазначено вище, а надані умови та правила кредитування не містять відмінностей істотних умов ніж ті що вказані в Довідці (а.с.22)

Крім того, суд звернув увагу, що 29 березня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку де виявив бажання оформити платіжну картку кредитка "Універсальна" не вказавши бажаного ліміту. При цьому зазначено, вона згідна, що ця заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг. В заяві також вказано, що Вона ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

З наданої банком виписки по картковим рахункам вбачається, що відповідач після отримання карток НОМЕР_1 - 29.03.2011 термін дії 11/14 та НОМЕР_2 - 25.11.2014 термін дії 06/18 неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку готівкою так і в банкоматі, та частково погашав заборгованість по кредиту. Картку НОМЕР_3 видану 07.09.2015 з терміном дії 03/19 використано 23.10.2020 для відміни штрафів, залишок після відміни - 16880,23 грн. згідно позовної заяви це загальна заборгованість з урахуванням процентів банку, що рахується за відповідачем (а.с.81) Вказане свідчить, що кредитні картки отримувалися, та октивно використовувалися відповідачем, отже, він знав про умови надання кредиту, визнавав їх, оскільки протягом 2011-2015 років погашав заборгованість за кредитом.

Щодо зняття кредитних коштів шахрайським шляхом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Представник позивача під час судового розгляду вказав, що 18.07.2015 з картки відповідача без її відома було знято 5000,00 грн та 257,14 грн (телеком послуги: PARTMONE та IPAY) та вона відразу, як дізналася звернулася до правоохоронних органів

07.09.2015 в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості про те, що 18.07.2015 в період часу з 15 до 17 години, невстановлена особа, діючи шляхом обману, через інтернет з банківського рахунку картки "ПриватБанку" ОСОБА_2 , зняла готівкові кошти в сумі 5000,00 грн чим спричинила останній матеріальні збитки на вказану суму. Правова кваліфікація ч.3 ст.190 КК України . Станом на 19.03.2021 досудове слідство триває (а.с.132)

Суд вважає, що дане не узгоджується з матеріалами справи та спростовується наступним.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу 6 Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу 6 Положення).

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

07.09.2015 в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості про те, що 18.07.2015 в період часу з 15 до 17 години, невстановлена особа, діючи шляхом обману, через інтернет з банківського рахунку картки "ПриватБанку" ОСОБА_2 , зняла готівкові кошти в сумі 5000,00 грн.

При цьому, відповідач до банку з відповідною заявою не звертався, як те обумовлено п.1.1.2.19, п. 2.1.1.9.11 Умов та правил надання банківських послуг ( анкета - заява від 29.03.2011 містить посилання, що вони були надані в письмовому вигляді відповідачеві 29.03.2011), а відтак суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного списання коштів із його карткового рахунку 18.07.2015, оскільки звертаючись до правоохоронного органу він вказав, що кошти зняті шляхом його обману через мережу Інтернет.

Суд, вважає слушними заперечення представника позивача з цього приводу, що платіж на 5000,00 грн було здійснено не через сервіс Приватбанку, та провести його без особистої інформації та номеру телефона клієнта неможливо.

Щодо застосування строку позовної давності, на який посилається представник відповідача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Так системний аналіз ст. 256,261,267 ЦК України, свідчить про те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

У справі що розглядається встановлено, що відповідачу було надано позивачем кредитні картки (а.с.87) НОМЕР_1 - 29.03.2011 термін дії 11/14; НОМЕР_2 - 25.11.2014 термін дії 06/18; НОМЕР_3 - 07.09.2015 термін дії 03/19

Строк дії останньої картки, що видана відповідачу вказано до 03/19, отже картка дієяла до останнього дня 03.2019 року (31.03.2019), до суду представник позивача звернувся 25.01.2021 про що свідчить поштовий штамп на конверті (а.с.60), що в межах 3-х років.

У постановах ВСУ від 19.03.2014 справа № 6-14цс14 та від 18.06.2014 № 6-61цс14 вказано, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК) , а не закінченням строку дії договору.

Отже суд вважає, що строк давності в даному конкретному випадку не пропущений.

Також Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судовий збір підлягає стягненню з відповіда на користь позивача в сумі 2 270,00 грн.

Судові витрати відповідача розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7, 8,12, 81, 258-259, 263, 265, 273, 280 ч.1, 282, 284, 288-289, 352, 355 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530 549,610, 634, 611, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов представника позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д,) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 в сумі 12 475 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 51 копійку, яка станом на 13.12.2020 складається із заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 09.07.2021

Суддя В. М. Шкиря