Рішення № 98198057, 09.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8506/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участю секретаря Івашко Я.С.,

перекладача ОСОБА_1 ,

представника позивача Баброцяка Л.О.,

відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини 1493 Західного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Військова частина 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом про примусове видворення за межі території України громадянина Королівства Марокко ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 09 лютого 2021 року о 13.00 в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, встановленим порядком був прийнятий на територію України зі Словаччини, який 05 лютого 2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі 249 прикордонного знаку, за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску, в складі групи осіб.

Своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

На момент затримання документи, що посвідчують особу та законність перебування на території України у відповідача були відсутні.

Документ, що посвідчує особу ID – картка № НОМЕР_1 , дійсна до 18.07.2022.

Під час перевірки інформації стосовно відповідача по наявних базах даних встановлено, що останній потрапив на територію України шляхом в`їзду через пункт пропуску для авіаційного сполучення «Харків» 02.01.2021, рейсом № 426 Стамбул – Харкiв, дата передбаченого виїзду ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , віза НОМЕР_3 . Під час оформлення візи було вказано мета навчання, запрошуючою стороною виступав UKRAINIAN ENGINEERING AND PEDAGOGICAL ACADEMY KHARKIV, UKRAINE 61003, KHARKIV, UNIVERSYTETSKA STR, 16. Однак, відповідач до навчального закладу не з`явився.

На сьогоднішній день, підстав для законного перебування на території України, передбачених вимогами ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідач не має, а незаконне перетинання ним державного кордону України в Словацьку Республіку свідчить про те, що він порушивши вимоги законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і відповідно до вимог ст. 29 цього ж Закону, підлягає примусовому видворенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене встановлені наступні обставини справи, зокрема: особа відповідача встановлена, він вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилось у незаконному перетинанні державного кордону з України в Словацьку Республіку, скористався своїм правом перебувати на території України з метою потрапити до країн Європейського Союзу, а саме незаконно перетнув державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, тобто Україну використав як транзитну країну та будь які законні підстави перебувати на території України – відсутні, представник позивача просить суд позов задовольнити та видворити відповідача за межі території України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні через перекладача повідомив, що позовні вимоги визнає, хоче повернутися на батьківщину.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовийстатус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до п.18 ст.1 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Пункт 13 ст.4 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Згідно із вимогами ст. ст.13,14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування та вільний вибір місця проживання обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Згідно положень ч.3 ст.29 Законом України«Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

У пункті 26 Постанови Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №308/8109/17 зроблено висновок, що аналіз положень Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дає підстави для висновку, що підставою для звернення органу охорони державного кордону до адміністративного суду із позовом про примусове видворення особи за межі території України є факт її затримання в межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

На виконання вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та з метою упорядкування роботи з примусового повернення і примусового видворення іноземців та осіб без громадянства Міністерство внутрішніх справа України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служба Безпеки України винесли спільний наказ № 353/271/150 від 23.03.2012, яким затвердили Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі Інструкція № 353/271/150).

Відповідно до пп.3 пункту 7 розділу І Інструкції № 353/271/150 підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію.

Таким чином, іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню без прийняття рішення про примусове повернення.

Статтею 288 КАС України передбачено, що позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Як встановлено судом відповідач 09 лютого 2021 року о 13 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, встановленим порядком був прийнятий на територію України зі Словаччини, який 05 лютого 2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі 249 прикордонного знаку, за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску, в складі групи осіб.

Зі змісту позову вбачається, що відповідач потрапив на територію України шляхом в`їзду через пункт пропуску для авіаційного сполучення «Харків» 02.01.2021, рейсом № 426 Стамбул – Харкiв, дата передбаченого виїзду ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , віза НОМЕР_3 . Під час оформлення візи було вказано мета навчання, запрошуючою стороною виступав UKRAINIAN ENGINEERING AND PEDAGOGICAL ACADEMY KHARKIV, UKRAINE 61003, KHARKIV, UNIVERSYTETSKA STR, 16. Але відповідач до навчального закладу не з`явився.

У подальшому щодо відповідача Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення про затримання відповідача з метою ідентифікації з визначенням строку затримання в пункті тимчасового перебування до шести місяців.

До позовної заяви позивачем долучено копію паспорта відповідача № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), дійсний до 12.03.2022.

З наданих суду доказів випливає, що підстав для законного перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у відповідача немає.

Суд враховує, що відповідач українською мовою не володіє, немає родичів на території України, власного житла та джерела існування, при цьому, незаконно перетнув державний кордон України в напрямку до країн Європейського Союзу, що свідчать про те, що останній порушив вимоги 9 Закону України «Про державний кордон», та є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що останній ухилиться від самостійного та добровільного залишення території України.

Частиною першої статті 31 Закону № 3773-VI передбачено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Доказів стосовно наявності обставин за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видачу чи передачу відповідача до країни походження в ході судового розгляду здобуто не було, а тому відсутні підстави для застосування положень ч.1ст.31 Закону №3773-VI.

Крім цього, оскільки у відповідача немає законних підстав для перебування на території України, між Україною та ОСОБА_4 угода про реадмісію осіб не укладались, тому, у відповідності до ч. 3ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», громадянин Королівства Марокко ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), підлягає примусовому видворенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 371 КАС України рішення суду в частині примусового видворення відповідача підлягає негайному виконанню.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,241,244,257,246,288,371 КАС України, ст. ст.4,9,14,16, 29,30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Військової частини 1493 Західного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України, - задовольнити.

Примусово видворити громадянина Королівства Марокко ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Рішення в частині видворення громадянина Королівства Марокко ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник