Рішення № 98196017, 30.06.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.06.2021 Справа № 554/3699/20

Провадження №2/554/635/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючої – судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря – Плаксюк І.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Носенко Т.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, Шевченківського районного відділу у м.Полтаві Управління державної міграційної служби у Полтавській області, Департаменту з питань реєстрації про визнання дій протиправними за зобов`язати вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, –

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, Шевченківського районного відділу у м.Полтаві Управління державної міграційної служби у Полтавській області, Департаменту з питань реєстрації про визнання дій протиправними за зобов`язати вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 04.06.2015 року у цивільній справі № 554/1480/15-ц позовні вимоги Квартирно- експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Полтави) задоволено повністю, вирішено виселити з жилого будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , її сина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення. Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13.07.2015 року залишено без змін.

Після направлення матеріалів цивільної справи № 554/1480/15-ц до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 стали відомі обставини, які не були їй відомі під час розгляду даної справи в Октябрському районному суді м. Полтави, у зв`язку з чим ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтава за нововиявленими обставинами.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року, у задоволенні позовних вимог позивача – КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.12.2018 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2018 року залишено без змін.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.02.2019 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 про поворот виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року по справі № 554/1480/15-ц. Поновлено реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останні були зняті з реєстраційного обліку на підставі вказаного рішення суду. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10.04.2019 року ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11.02.2019 року залишено без змін.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивачів було знято з реєстрації місця проживання не за адресою, яка була вказана в рішенні суду, а за іншою адресою, позивачі позбавлені іншої можливості реалізувати своє право на поновлення реєстрації в житловому приміщенні, в якому вони проживають з 2007 року, окрім як звернутися до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити дії.

У зв`язку з тим, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були зняті з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_2 , останні втратили право на пільги на які має право ОСОБА_2 як учасник бойових дій, а саме пільги на оплату послуг ЖКГ.

ОСОБА_2 повинна була докладати додаткових зусиль щоб організувати своє життя, та відповідно зареєструвати місце свого проживання та малолітньої дитини за іншою адресою, що в свою чергу було підставою для зміни обслуговуючої поліклініки для малолітньої дитини.

Крім того, ОСОБА_4 було знято з черги на отримання житла, так як його було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та таким чином він втратив будь-які шанси на отримання безкоштовного службового житла.

Окрім того ОСОБА_4 не зміг проголосувати на виборах Президента та виборах у Верховну Раду України, оскільки не мав зареєстрованого місця проживання.

Отже позивачі для організації свого життя у зв`язку з їх зняттям з реєстрації місця проживання повинні були докладати зусиль, крім того перебували в постійному нервовому напруженні через загрозу втратити житла.

Таким чином позивачі оцінюють свої моральні страждання: ОСОБА_2 в 10 000 грн., а ОСОБА_4 в 15 000 грн.

20.05.2020 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави відкрито провадження у даній цивільній справі та визначено розглядати справу в загальному позовному провадженні.

16.06.2020 року надійшов відзив Департаменту з питань державної реєстрації, в якому зазначено, що 13.11.2019 року до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації звернулися ОСОБА_2 , в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви подали рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2019 року (справа № 554/4474/19) , яким суд визнав за позивачами право користування кв. АДРЕСА_3 . 14.11.2019 року відповідно до вимог, встановлених Правилами реєстрації місця проживання, проведено реєстрацію місця проживання позивачів за вказаною адресою. Таким чином, вважають позовні вимоги безпідставними, просили у позовних вимогах відмовити в повному обсязі (т. 1, а.с. 50-51).

22.06.2020 року до суду надійшов відзив відповідача Шевченківського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, в якому відповідач повністю заперечує проти позовних вимог. Октябрським районним відділом у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року у справі № 554/1480/15-ц за заявою КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України 11.09.2015 року оформлено зняття реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки перереєстрація заявників у квартирі АДРЕСА_4 у встановленому порядку не проводилася. Відповідачі в установленому порядку з питань оформлення реєстрації місця проживання у кв. АДРЕСА_3 до Шевченківського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області не зверталися.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» органам місцевого самоврядування з 04.04.2016 року делеговані повноваження у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування. Відповідно до вказаного закону до 04.04.2016 жилищно-екплуатаційні організації, інші підприємства, установи та організації, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, передали їх відповідним виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, тому відповідні обліки були передані до органу реєстрації.

Крім того, ОСОБА_2 з 16.05.2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 – з 12.08.2017 року.

Таким чином, до компетенції ДМС не належить функції з питань реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи та відповідно – ведення реєстраційного обліку (а.с.58-60).

22.06.2020 року до суду надійшов відзив Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (далі УДМС України в Полтавській області), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог. Відповідач вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Шевченківського РВ від 11.09.2015 щодо оформлення зняття з реєстрації місця проживання не підлягають задоволенню, оскільки спір про право користування спірним житлом існує між позивачами та КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України, який виник у 2015 році і триває на даний час.

УДМС України в Полтавській області створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 658 «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби» та з 01.08.2012 року ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні було передано до повноважень ДМС.

Октябрським районним відділом у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» за заявою КЕВ м. Полтави Міноборони України 11.06.2015 року на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року у справі № 554/1480/15-ц оформлено зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаним рішенням встановлено, що кімната № НОМЕР_1 в результаті реконструкції стала квартирою АДРЕСА_4 , тобто одне і те ж помешкання.

Після набрання чинності ухвали суду від 25.04.2019 року про поворот судового рішення позивачі звернулися із відповідною заявою до УДМС про поновлення реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 . Але їм було роз`яснено про звернення до відповідного органу – виконавчого комітету Полтавської ради.

Як повідомив Департамент реєстрації Полтавської міської ради у відзиві на позов, місце проживання позивачів 14.11.2019 року зареєстроване за вказаною адресою на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2019 у справі № 554/4474/19.

Водночас відповідач заперечував про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язково з`ясовується: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. При цьому, обставини, на які посилаються позивачі як на підставу своїх вимог є недоведеними, розмір моральної шкоди не обґрунтований та недоведений, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.72-88).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Процай В.М. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_5 просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської ради надали заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Суд, заслухавши представника позивача – адвоката Процая В.М. та представника відповідача ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 04.06.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13.07.2015 року, у цивільній справі № 554/1480/15-ц позовні вимоги КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України задоволено повністю, вирішено виселити з жилого будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , її сина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Октябрського районного суду від 04.06.2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13.07.2015 року, зупинено провадження Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Поряд з цим, ОСОБА_2 стали відомі обставини, які не були їй відомі під час розгляду цивільної справи № 554/1480/15-ц в Октябрському районному суді м. Полтави, у зв`язку з чим ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтава за нововиявленими обставинами.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28.09.2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20.12.2019 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року, у задоволенні позовних вимог позивача – КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.02.2019 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10.04.2019 року, заяву представника ОСОБА_2 про поворот виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року по справі № 554/1480/15-ц задоволено. Поновлено реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останні були зняті з реєстраційного обліку на підставі вказаного рішення суду.

Після набрання законної сили ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 11.02.2019 року, позивачі 15.03.2019 року звернулися до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Полтавської міської ради з заявами про поновлення своєї реєстрації місця проживання, з якої вони були зняті на підставі скасованого судового рішення.

За результатами розгляду вказаних звернень Управлінням реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради надано відповідь від 21.03.2019 року, в якому повідомлено, що на виконання рішення Октябрського районого суду м. Полтави від 04.06.2015 року (справа № 554/1480/15-ц) Октябрським РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області 11.09.2015 року позивачів знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . 11.02.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави ухвалено поновити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За відомостями, якими володіє Управління місце проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано не було. Таким чином, Управління позбавлене можливості щодо вирішення питання поновленої реєстрації місця проживання за вказаної адресою.

У зв`язку з цим, позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналогічне за змістом положення закріплено у п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207.

Як слідує з резолютивної частини рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2015 року у цивільній справі № 554/1480/15-ц встановлено, що позивачі виселені з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте Шевченківським (Октябрським) районним відділом у м. Полтаві Управління ДМС України в Полтавській області 11.09.2015 року оформлено зняття з реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, Шевченківський (Октябрський) районний відділ у м. Полтаві Управління ДМС України в Полтавській області вийшов за межі, встановлені судовим рішенням, тому суд приходить до висновку, що дії Шевченківського (Октябрського) районного відділу у м. Полтаві Управління ДМС України в Полтавській області за даних обставин щодо зняття 11.09.2015 року з реєстрації позивачів за адресою: АДРЕСА_2 , є протиправними.

Водночас, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2019 року у цивільній справі № 554/4474/19 позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України про визнання права користування житловим приміщенням в будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України задоволено, визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування квартирою номер АДРЕСА_3 на умовах житлового найму (а.с.145-149).

На підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано місце проживання позивачів з 14.11.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 67-70,153).

Вказані обставини не заперечуються учасниками судового розгляду.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вказане зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

У справі, що розглядається позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що внаслідок неправомірних дій Шевченківського районного відділу у місті Полтаві УДМС в Полтавській області по зняттю з реєстрації позивачів останнім було завдано моральну шкоду, а саме позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 втратили право на пільги на оплату житлово-комунальних послуг, на які має право ОСОБА_2 як учасник бойових дій; ОСОБА_2 змушена була докладати додаткових зусиль щодо реєстрації свого місця проживання та малолітньої дитини за іншою адресою, зміни обслуговуючої поліклініки для малолітньої дитини; ОСОБА_4 було знято з черги на отримання житла; ОСОБА_6 не зміг проголосувати на виборах Президента України та у Верховну Раду України.

Однак такі доводи позивача суд вважає необгрунтованими, оскільки позивачем не надано суду достовірних та достатніх доказів з приводу вказаних обставин, зазначених у позовній заяві.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч означеній нормі позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення їм моральної шкоди, а так само й моральних або фізичних страждань у зв`язку з діями відповідача, не обґрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, та чим це підтверджується, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправним рішенням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому, зважаючи на характер спору, позивач не звільнений від обов`язку доведення позовних вимог про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України у співвідношенні з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивач мав би довести: наявність моральної шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача та завданою позивачам моральною шкодою.

Водночас суд зауважує, що хоча Шевченківським (Октябрським) районним відділом у м. Полтаві Управлінням ДМС України в Полтавській області під час зняття з реєстрації місця проживання було допущено порушення прав позивачів, проте позивачами не доведений факт заподіяння таких страждань, що суттєво вплинуло на порушення їх нормальних життєвих стосунків.

При цьому, суд бере до уваги те, що рішенням суду визнано право користування позивачами квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що обумовлено нездійсненням своєчасної перереєстрації місця проживання позивачів з кімнати АДРЕСА_6 на квартиру АДРЕСА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачів про стягнення з відповідача Управлінням ДМС України в Полтавській області на їх користь моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням судом позовних вимог з відповідача Управлінням ДМС України в Полтавській області на користь позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі у в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 81, 83, 259, 353 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, Шевченківського районного відділу у м.Полтаві Управління державної міграційної служби у Полтавській області, Департаменту з питань реєстрації про визнання дій протиправними за зобов`язати вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу у місті Полтаві Управління державної міграційної служби України в Полтавській області від 11.09.2015 року щодо оформлення зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 – протиправними.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у в розмірі 420,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_7 .

Позивач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрований: АДРЕСА_7 .

Позивач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_7 .

Відповідач 1: Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, місце знаходження: 36039, м. Полтава, вул. Пушкіна, 63, код ЄДРПОУ 37829297.

Відповідач 2: Шевченківський районний відділ у м. Полтаві Управління державної міграційної служби у Полтавській області, місце знаходження: 36040, м. Полтава, вул. Героїв Сталінграда, 30.

Відповідач 3: Департамент з питань реєстрації, місце знаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРОУ 43156341

Повний текст рішення суду складено 09.07.2021 року.

Суддя Л.В.Гольник