Рішення № 98195167, 07.06.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/184/19

Провадження № 2/504/410/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Мельникової В.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, позовну заяву адвоката Лященко Світлани Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , до ТОВ «ТІС- Гідротехніка» код ЄДРПОУ 40061776, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області код ЄДРПОУ 41322052, про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, завданих смертю ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.04.2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Представник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Представник відповідача сповіщений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області подав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

На обгрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що 14.04.2018 року на понтоні «Goliath-1», біля причалу № 22 ТОВ «ТІС Гідротехніка», в трюмі був знайдений загиблим ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТІС Гідротехніка» на посаді старшого електромеханіка.

Згідно висновків судово- медичної експертизи смерть настала внаслідок асфіксії.

Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.04.2018 року в ТОВ «ТІС -Гідротехніка», нещасний випадок пов`язаний з виробництвом у зв`язку з порушенням статті 14 Закону України «Про охорону праці».

Після нещасного випадку керівництвом ТОВ «ТІС -Гідротехніка» дружині загиблого ОСОБА_2 було виплачено одноразову суму, що дорівнює заробітній платі протягом робочого року.

Позивач стверджує, що вона є мамою загиблого ОСОБА_2 , має інвалідність ІІ групи довічно, важко перенесла втрату єдиного сина, погіршився стан здоров`я, а також стан здоров`я батька загиблого.

Позивач посилаючись на правило ст. 1200 ЦК України просить стягнути з відповідача шкоду, яку оцінює у 245000 грн., а також витрати на медикаменти в розмірі 10000 грн.

Відповідач у своєму відзиві поданому у серпні 2019 року повністю заперечував проти доводів позову, послався на те, що причиною нещасного випадку стала особиста необережність загиблого, отже відсутня вина відповідача у заподіянні шкоди позивачу.

Крім того, відповідач стверджує, що відшкодування шкоди завданої працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У своїх поясненнях представник третьої особи вказав, що у теперішній час відповідно до статті 37 Закону, позивачу встановлений розмір щомісячної страхової виплати. Станом на 01.03.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 отримують виплати у сумі 6576,06 грн.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позиції учасників процесу, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 14.04.2018 року на понтоні «Goliath-1», біля причалу № 22 ТОВ «ТІС Гідротехніка», в трюмі був знайдений загиблим ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТІС Гідротехніка» на посаді старшого електромеханіка.

Згідно висновків судово- медичної експертизи смерть настала внаслідок асфіксії.

Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.04.2018 року в ТОВ «ТІС -Гідротехніка», нещасний випадок пов`язаний з виробництвом у зв`язку з порушенням статті 14 Закону України «Про охорону праці».

У теперішній час відповідно до статті 37 Закону, позивачу встановлений розмір щомісячної страхової виплати. Станом на 01.03.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 отримують виплати у сумі 6576,06 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Суд встановив, що Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області від 21 вересня 2018 року № 1518/2316/2316/3 позивачу, а також ОСОБА_3 (дружина загиблого), ОСОБА_4 (син загиблого) призначено щомісячну страхову виплату смерті потерпілого.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача є безпідставними і не засновані на діючих нормах законодавства.

Посилання позивача на правило ст. 1200 ЦК України суд вважає помилковим з наступних підстав:

Системний аналіз статті 1200 ЦК України, частини першої статті 9 Закону України «Про охорону праці», пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» дозволяє суду дійти до висновку, що стаття 1200 ЦК України є загальною нормою, яка має застосовуватися, якщо не передбачено спеціальних норм.

Тобто, стаття 1200 ЦК України може застосовуватися при відшкодуванні шкоди завданої смертю потерпілого у тих випадках, якщо таке відшкодування не регулюється спеціальними нормами.

Втім, частина перша статті 9 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункт 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є спеціальними нормами, які розраховані застосування до тих випадків, коли шкоди завдана смертю потерпілого заподіюється роботодавцем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати відносяться на рахунок держави, оскільки позивач звільнена від його сплати за законом, оскільки є людиною що має інвалідність ІІ групи.

На підставі наведеного, керуючись ст.1200 ЦК України, частиною першою статті 9 Закону України «Про охорону праці», пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову адвоката Лященко Світлани Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , до ТОВ «ТІС- Гідротехніка» код ЄДРПОУ 40061776, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області код ЄДРПОУ 41322052, про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, завданих смертю ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.К. Барвенко