Ухвала суду № 98194624, 07.07.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4386/18

Провадження № 2/740/888/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

його представника – адвоката Семенок В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині заяви відповідача ОСОБА_1 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, – Ніжинська міська рада Чернігівської області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 позивач через представника звернулася до суду із вказаним позовом в якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй у користуванні належну 1/3 частку земельної ділянки, аргументуючи позов тим, що вони є співвласниками будинку за вищевказаною адресою та не могли досягти згоди щодо користування земельною ділянкою.

21.01.2020 ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області позов за заявою представника позивача залишено без розгляду та стягнуто з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 грн.

Зазначена ухвала в частині вирішення клопотання про стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 скасована постановою Верховного Суду від 31.03.2021, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Семенок В.І. підтримали заяву про стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, додатково заявлено про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн., понесених при новому розгляді в суді першої інстанції. Уточнили, що просять стягнути вказані витрати на користь одного відповідача – ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Гринь Л.В. у судове засідання не з`явилися, у поданій до суду заяві представник позивача просила проводити розгляд у її відсутність. У поданих до суду письмових поясненнях від імені представника позивача зазначено про відсутність підстав для стягнення із позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки згідно із ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. З посиланням на практику прийняття рішень Верховним Судом у справах № 148/312/16-ц, № 521/3011/18 зазначається, що позивач мав гарантоване законодавством України суб`єктивне право, як на звернення до суду з позовом, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, що є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, так і на залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача, що є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України. Оскільки судом не встановлено, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісними та були умисними та чим це підтверджується, заява відповідача не підлягає задоволенню (т. 1 а.с. 243-248).

Представник третьої особи – Ніжинської міської ради подав до суду заяву про розгляд без їх участі (т. 2 а.с. 2).

Заслухавши відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначено ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2, 3 ст. 257 ЦПК України).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2018 позивач ОСОБА_2 через представника звернулася до Ніжинського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй у користуванні належну 1/3 частку земельної ділянки, аргументуючи позов тим, що вони є співвласниками будинку за вищевказаною адресою та не могли досягти згоди щодо користування земельною ділянкою (т. 1, а.с. 3-7).

Одночасно подано клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи (т. 1, а.с. 19-20).

Ухвалою від 28.09.2018 провадження в справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (т. 1, а.с. 24).

18.10.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі зазначили, що права позивачки на земельну ділянку, якою вона користується, ніяким чином не порушені, ніким не оспорюються і повністю ними визнаються. Стверджували, що порядок користування земельною ділянкою давно встановлений. Звернення позивача ОСОБА_2 до суду є передчасним, спір з приводу меж і приватизації земельних ділянок вирішується в позасудовому порядку, тому через необґрунтованість заявлених позовних вимог вважали позов таким, що не підлягає задоволенню (т. 1, а.с. 26-29).

Ухвалою від 22.12.2018 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. У підготовчому засіданні сторони вважали, що з необхідністю призначення судової експертизи слід визначитися у ході судового розгляду (т.1, а.с. 55).

25.02.2019 судове засідання з розгляду справи по суті відкрито, представником позивача подано і заявлено у судовому засіданні клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи. У цей же день, 25.02.2019, в судовому засіданні розгляд цивільної справи було відкладено для виклику до суду третьої особи по справі (т. 1, а.с. 61-65).

30.05.2019 представником позивача подано і заявлене у судовому засіданні клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи (т. 1, а.с. 70-74).

Ухвалою суду від 30.05.2019 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, а провадження у справі зупинено (т. 1 а.с. 75-76).

Ухвалою суду від 27.06.2019 провадження відновлено у зв`язку з надходженням листа судового експерта про недостатність наданих документів для проведення експертизи (т. 1, а.с. 84).

09.10.2019 на підставі письмового клопотання, заявленого представником позивача – адвокатом Гринь Л.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що не проведена судово-земельна експертиза, розгляд справи було відкладено на 21.01.2020 (т. 1, а.с.89).

10.01.2020 представником позивача до суду подано заяву, в якій вона просила справу залишити без розгляду (т.1, а.с. 91).

Згідно листа судового експерта Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, який надійшов до суду 02.01.2020, ухвалу суду від 30.05.2019 експерт повернув без виконання з урахуванням того, що позивач відмовилася від проведення експертизи (т. 1, а.с.92).

В судовому засіданні 21.01.2020 стороною відповідачів подано заяву про компенсацію здійснених ними витрат на професійну правничу допомогу у справі, внаслідок необґрунтованих дій позивача, до якої долучено: копію договору про надання правничої допомоги, три квитанції до прибутково-касового ордера на загальну суму 11 500 грн, акт виконаних робіт та розрахунок оплати праці (т. 1 а.с. 97-109).

21.01.2020 ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, – Ніжинська міська рада Чернігівської області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 грн.

Зазначена ухвала в частині вирішення клопотання про стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 скасована постановою Верховного Суду 31.03.2021 з огляду на відсутність у судовому рішенні мотивів, з яких виходив суд задовольняючи вказану заяву відповідача.

Вирішуючи заяви відповідача ОСОБА_1 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, заявлені і підтримані у судових засіданнях 21.01.2020 та 07.07.2021, суд ураховує, що відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 пред`явлено безпідставний позов, зазначивши, що права позивача на земельну ділянку, якою вона користується, ніяким чином не порушені, ніким не оспорюються і повністю ними визнаються. Порядок користування земельною ділянкою, в тому числі і двором склався між співвласниками будинку іще до того, як позивач стала власником 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ( травень 2011 року). В планах земельної ділянки, який міститься в технічних паспортах різних часів: технічний паспорт від 19.01.1992, технічний паспорт від 09.01.1997, технічний паспорт від 10.11.1998, технічний паспорт від 11.08.2003, технічний паспорт від 20.08.2013, чітко вказана лінія розмежування між земельними ділянками співвласників будинку, по якій десятки років розміщений паркан. Крім того, відповідно до договору дарування від 24.07.1936 між попередніми власниками встановлено порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою.

Однак, з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України слідує, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Підставою звернення до суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Обгрунтованість позову чи його безпідставність, перевірку доводів позивача і, в залежності від встановленого, вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту здійснює суд вирішуючи спір, надаючи об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Залишаючи позов без розгляду суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті.

У даній справі розгляд справи закінчено без ухвалення рішення суду по суті позовних вимог. При цьому, призначаючи у справі судову земельно-технічну експертизу суд дійшов висновку про наявність спору між сторонами про порядок користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про те, що дії позивача, які полягали у зверненні до суду з вказаним позовом, у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України були свідомо недобросовісні і свідчили про зловживання процесуальними правами.

Водночас, суд бере до уваги, що ухвалою від 22.12.2018 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. У підготовчому засіданні сторони вважали, що з необхідністю призначення судової експертизи слід визначитися у ході судового розгляду (т. 1 а.с. 55). Тобто, подавши одночасно із позовною заявою клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, у підготовчому судовому засіданні позивач не просив її призначити.

При цьому, положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, на стадії провадження у справі, яка за законом визначена для вчинення необхідних підготовчих дій і зібрання відповідних доказів з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті позивач не ініціював необхідних процесуальних дій, а вчинив їх після закриття підготовчого провадження у справі і початку розгляду її по суті.

Окрім цього, після зупинення провадження у справі у зв`язку із призначенням експертизи, ухвалою суду від 27.06.2019 провадження у справі відновлено з огляду на надходження листа судового експерта про недостатність наданих документів для проведення експертизи (т. 1, а.с. 84).

Але, 09.10.2019 на підставі письмового клопотання, заявленого представником позивача – адвокатом Гринь Л.В., про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що не проведена судово-земельна експертиза, розгляд справи було відкладено на 21.01.2020 (т. 1, а.с.89).

Тобто, представник позивача клопотав через непроведення експертизи відкласти судове засідання, тоді як непроведення експертизи і надходження листа експерта про надання додаткових документів слугувало фактичною підставою відновлення провадження у справі і призначення судового засідання. Таким чином, підставою відкладення судового засідання представником позивача було вказано ту обставину, яка судом була визнана підставою призначення судового засідання.

Крім того, представник відповідача акцентує увагу на тому, що представником позивача свідомо подано заяву про залишення справи без розгляду на стадії провадження у справі, на якій це не передбачено.

Даючи оцінку цьому аргументу суд виходить з того, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Однак, суд звертає увагу, що у даній справі 25.02.2019 був розпочатий її розгляд по суті після закриття 22.12.2018 підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті і з оглошенням головуючим судового засідання з розгляду справи по суті 25.02.2019 відкритим, а тому відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України у позивача було відсутнє процесуальне право ініціювати закінчення розгляду справи без ухвалення рішення саме шляхом залишення позову без розгляду, оскільки зазначене право позивача передбачене законом лише до початку розгляду справи по суті.

Залишення позову без розгляду з точки зору наслідків для процесуальних прав позивача і розподілу судових витрат є більш сприятливим у порівнянні із іншою формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, такою як закриття провадження у справі, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 257 ЦПК України), чого не допускається у разі закриття провадження (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Ураховуючи подання представником позивача заяви про залишення справи без розгляду суд доходить висновку, що зазначене свідчить про волевиявлення позивача припинити провадження у справі без ухвалення рішення на стадії її розгляду по суті.

Проте аналіз статтей 255, 257 ЦПК України свідчить, що з передбачених вказаними нормами процесуального закону способів припинення на вказаній стадії провадження у справі без ухвалення рішення, які залежать виключно від волі позивача, за обставин даної конкретної справи, позивач міг скористатися лише одним способом – відмовитися від позову.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У даній справі відповідач не задовольняв позовних вимог позивача.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачають, що у разі відмови позивача від позову витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача незалежно від того були його дії обґрунтовані, чи ні. Приписами ж ч. 5 ст. 142 ЦПК України встановлено право відповідача на компенсацію здійснених ним витрат при закритті провадження тільки внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ст. 255 ЦПК України поряд із відмовою позивача від позову передбачені і інші підстави для закриття провадження у справі. Оскільки ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачає правила розподілу судових витрат при наявності однієї конкретної підстави для закриття провадження, а саме відмови позивача від позову, а ч. 5 ст. 142 ЦПК України встановлює правила розподілу судових витрат при закритті провадження у справі без вказівки на підставу закриття, суд доходить висновку, що у разі наявності для закриття провадження підстав, передбачених ч. 1 ст. 255 ЦПК України, окрім однієї – відмови позивача від позову, при вирішенні питання розподілу судових витрат застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України, за якими відповідач при заявленні вимог про компенсацію понесених ним витрат має довести необґрунтованість дій позивача. У разі ж наявності для закриття провадження у справі такої підстави як відмова позивача від позову, при вирішенні питання розподілу судових витрат застосуванню підлягають положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України, за якими закон не покладає на відповідача обов`язку доводити необґрунтованість дій позивача.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не був наділений процесуальним правом ініціювати припинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті у формі залишення позовної заяви без розгляду.

Попри це, було подано заяву, спрямовану на припинення провадження у справі у спосіб, який на стадії розгляду справи по суті процесуальним законом не передбачений, і який має більш сприятливі наслідки для позивача, у порівнянні із іншими, передбаченими процесуальним законом способами, що залежать виключно від волі позивача.

Означений висновок про те, що позивач не мав процесуального права ініціювати припинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті у формі залишення позовної заяви без розгляду з урахуванням вищенаведеного аналізу норм ч. 3, 5 ст. 142, ч. 1 ст. 255, п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України свідчить, що для задоволення вимог відповідача про компенсацію судових витрат відсутня, як необхідність встановлення необґрунтованості дій позивача при зверненні до суду і під час провадженні у справі, так відповідно і обов`язку у відповідача доводити необґрунтованість дій позивача.

Разом з тим, ухвала Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2020 у даній справі в частині рішення про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, набрала законної сили, а тому при вирішенні заяв відповідача ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат суд керується ч. 5 ст. 142 ЦПК України, і вважає, що вищенаведені процесуальні дії позивача свідчать про їх необґрунтованість, що вказує на наявність підстав для стягнення у даній справі з позивача компенсації понесених відповідачем витрат.

Для представництва інтересів в суді відповідачами укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Семенком В.І. від 09.10.2018 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №41 від 15.04.1994).

Згідно акта виконаних робіт та розрахунку оплати праці адвоката Семенка В.І. від 21 січня 2020 року, а також опису виконаних робіт та розрахунку гонорару від 03.06.2021 вбачається, що об`єм виконаної роботи та оплата за проведену роботу визначена таким чином: вивчення документів у справі, законодавчої бази та судової практики (3 години) - 2 500 грн; узгодження правової позиції, складання відзиву на позов (2 години) - 2 000 грн; підготовка до судового засідання (1 година) - 1 000 грн; участь у судовому засіданні під час розгляду справи 27 грудня 2018 року (1 година) - 1 000 грн, 25 лютого 2019 року (1 година) - 1 000 грн, 30 травня 2019 року (1 година) - 1 000 грн, 21 січня 2020 року (1 година) - 1 000 грн; участь у проведенні спеціалістом землемірних робіт на спірній земельній ділянці 17 грудня 2019 року (1 година) - 1 000 грн; складання заяви про відшкодування позивачем судових витрат 20 січня 2020 року (1 година) - 1 000 грн.; підготовка до розгляду справи в суді першої інстанції: ознайомлення з наданими документами, правовий аналіз правовідносин, ознайомлення з нормативними документами, узгодження правової позиції (2 години) – 2 000 грн.; участь у судовому засіданні під час розгляду справи 03 червня 2021 року (1 година) - 1 000 грн. Всього витрачено 15 годин, а загальна сума оплати становить 14 500 грн. Матеріали справи не містять підтвердження участі у судовому засіданні адвоката Семенка В.І. 03 червня 2021 року, як зазначено у описі виконаних робіт та розрахунку гонорару від 03.06.2021, але разом з тим є підтвердженим його участь у судовому засідані 07 липня 2021 року, попри те, що це не відображено у вказаному описі виконаних робіт.

Матеріалами справи (протоколи судового засідання: від 22 грудня 2018 року, 25 лютого 2019 року, 30 травня 2019 року, 21 січня 2020 року, 20 травня 2020 року, 07 липня 2021 року) підтверджується участь адвоката Семенка В.І. в судових засіданнях Ніжинського міськрайонного суду, Чернігівського апеляційного суду протягом 6 годин 43 хвилин.

Згідно з пунктом 4.2 договору про надання правничої допомоги у цивільній справі від 09 жовтня 2018 року, укладеного між адвокатом Семенком В.І. та відповідачами, сторони договору визначили, що всього гонорар адвоката становить суму, що дорівнює добутку вартості 1 години роботи на кількість годин, витрачених адвокатом по справі. Вартість 1 години роботи становить 1 000 грн.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги у цивільній справі, укладеного 09 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 25 лютого 2019 року сплатив адвокату Семенку В.І. 2 500 грн, квитанцією від 16 січня 2020 року підтверджується сплата 3 000 грн, квитанцією від 29 жовтня 2018 року - 6 000 грн., а квитанцією від 14 травня 2021 року - 3 000 грн.

Суд зазначає, що вказані витрати відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в розумінні ст.133 ЦПК України, документально підтверджені, заявлений відповідачем розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому згідно із ч. 5 ст. 142 ЦПК України при встановленні і доведенні необгрунтованості дій позивача підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 60, 133, 137, 141, 142, 208, 210, 247, 255, 257 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяви відповідача ОСОБА_1 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 500 (чотирнадцять тисяч п*ятсот) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складений 09 липня 2021 року.

Суддя І.М. Карпусь