Ухвала суду № 98194409, 08.07.2021, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/870/21

Провадження № 2-з/674/4/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Сосни О.М., за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці заяву представника позивача адвоката Лавкова О.С. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Одночасно з позовною заявою представником позивача адвокатом Лавковим О.С. подано до суду заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача.

В обґрунтування заяви вказує, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 в борг за розпискою позику у розмірі 200000 грн. та зобов`язався повернути 03.06.2021, однак зобов`язання останнім не виконано, сума позики не повернута.

Також зазначає, що ОСОБА_2 належить житловий будинок загальною площею 386,8 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0668 га, кадастровий номер 3222410300:01:024:0016, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо, що відповідач намагається продати вказаний будинок. Не виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань та в разі продажу будинку може призвести до неможливості в подальшому виконати рішення суду про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Суд розглядає заяву у відсутності сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 зазначається, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №308/8567/20.

Як вбачається із матеріалів заяви, а саме Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24761100 від 11.12.2009 року ОСОБА_2 являється власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, останньому належить земельна ділянка площею 0,0668 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3222410300:01:024:0016.

При зверненні із заявою про забезпечення позову представником позивача адвокатом Лавковим О.С. не надано суду доказів на підтвердження вартості житлового будинку та земельної ділянки для визначення співмірності (відповідності) із заявленими позовними вимогами.

Обставинами, з якими представник позивача пов`язує застосування даного виду забезпечення позову є те, що ОСОБА_2 має намір продати майно (житловий будинок). Однак реальність таких намірів чи спроб щодо його відчуження, не підтверджена жодними доказами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід також зазначити, що представником позивача долучений до заяви Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24761100 від 11.12.2009 року, однак станом на дату подання заяви такий Витяг для підтвердження за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок відсутній.

Враховуючи відсутність достатніх підстав для визначення співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також належних доказів того, що відповідач має намір вчинити дії по відчуженню майна, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви представника позивача адвоката Лавкова О.С. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Сосна