Рішення № 98194194, 29.06.2021, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1059/20

Провадження № 2/589/131/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Євдокімової О.П.

при секретарі Юрочко Л.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 .

Прокурора Чередніченко М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Шосткинського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням Національної поліції в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вище вказаним позовом, в якому просить стягнути на свою користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування спричиненої їй моральної шкоди у розмірі 85000 грн та понесені нею судові витрати.

Свої вимоги вона мотивує тим, що 29.07.2019р відкрито кримінальне провадження № 420162000000000264 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України, в якому її було визнано потерпілою. Зазначає, що слідчі Конотопського ВП ГУНП в Сумській області за час досудового розслідування не розкрили тяжкі злочини, необхідних слідчих дій не провели. Строки досудового розслідування спливають. Матеріальну шкоду їй не відшкодовано, так як слідчі не встановили винну особу. Підозру особам, які , на її думку, вчинили злочини, не вручили. Позивачка вказує, що надмірна тривалість кримінального провадження та його неефективність призвели до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, подання скарг, що також призвело до порушення її звичайного образу життя.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивачка просить стягнути на її користь за рахунок Державного бюджету України в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди грошові кошти у розмірі 85000 грн за надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420162000000000264.

Ухвалою від 19 січня 2021 року, за клопотанням позивача неналежний відповідач прокуратура Сумської області замінена належним відповідачем Сумською обласною прокуратурою (а. с. 50).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали повністю, просили його задовольнити.

9.06. 2020 року Головним управлінням Національної поліції в Сумській області подано відзив щодо позову, де вказується про необґрунтованість позову ОСОБА_4 (а. с. 29-31). Представник відповідача-ГУНП в Сумській області заперечувала проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та неспівмірними, а тому вони не підлягають задоволенню. Зазначає, що необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є встановлення вини органу державної влади.

09.06.2020 року Сумською обласною прокуратурою подано відзив щодо позову, у якому зазначено про безпідставність позовних вимог (а. с. 22-27).

Представник відповідача - Сумської обласної прокуратури проти позову заперечував у зв`язку з необґрунтованістю. Зазначив, що позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача.

Заслухавши позивачку, її представника, представників відповідачів, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 31 серпня 2016 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми зобов`язано службову особу прокуратури Сумської області , уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, виконати вимоги передбачені ч.1ст.214 КПК України по заяві ОСОБА_1 від 11.08.2016р. про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України, в частині відомостей про те, що 8.07.2016 року проведено обшук за адресною АДРЕСА_1 без відповідної ухвали слідчого судді про проведення обшуку за зазначеною адресою.

Конотопським ВП ГУНП в Сумській області відкрито кримінальне провадження № 420162000000000264 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України, про що винесено відомості до ЄРДР за фактом проведення працівниками правоохоронного органу обшуку у володінні ОСОБА_1 в с. Пирогівка Шосткинського р-ну без відповідної ухвали слідчого судді . Потерпілою у даному провадженні визнано ОСОБА_1

4 травня 2017 року ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонногог суду скасовано арешт майна яке було вилучено за адресою: АДРЕСА_1 . У описовій частині ухвали суду зазначено, що дане вилучення майна відбулося в наслідок незаконного обшуку

16 лютого 2017року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми скасовано постанову слідчого ОВССВ прокуратури Сумської області від 29 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 420162000000000264 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України,

12 липня 2017 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми скасовано постанову слідчого ОВССВ прокуратури Сумської області від 2931 березня 2017 року про закриття кримінального провадження № 420162000000000264 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України,

5 жовтня 2017р. ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми скасовано постанову слідчого ОВССВ прокуратури Сумської області від 31 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження № 420162000000000264 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України,

5 листопада 2019р. ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду скасовано постанову слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області від 29 липня 2019 року про закриття кримінального провадження № 420162000000000264 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162,ч.1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 2 ст. 382 КК України,

20.11.2019 року постановою Конотопської місцевої прокуратури Сомок О.П. відмовлено в задоволенні клопотання від 14.11.2019р. про повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

16 грудня 2019року ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сомок О.П. відмовлено в задоволенні скарги на постанову Конотопської місцевої прокуратури від 20.11.2019р. щодо скасування відмови в задоволенні клопотання від 14.11.2019р. про повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

26.12.2019 року постановою Конотопської місцевої прокуратури Сомок О.П. відмовлено в задоволенні клопотання від 19.12.2019р. щодо доручення здійснення досудового розслідування ТУ ДБР розташованого в м. Полтаві, тобто змінити територіальний орган досудового слідства кримінального провадження № 420162000000000264

28 травня 2020року ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду скасовано постанову прокурора Конотопської місцевої прокуратури від 26 грудня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання від 19.12.2019р. щодо доручення здійснення досудового розслідування ТУ ДБР розташованого в м. Полтаві, тобто змінити територіальний орган досудового слідства кримінального провадження № 420162000000000264

У той же час, до цього часу справа до ТУ ДБР до цього часу не передана.

Представники відповідачів в судове засідання не надали жодних документів та доказів на спростування доводів позивача, щодо бездіяльності слідчого в зазначеному провадженні. Пояснивши в судовому засіданні, що хід розслідування вказаного провадження їм невідомий. Які слідчі дії проведені з 2017р. пояснити не можуть. Чому провадження не направлено до ТУ ДБР також пояснити не можуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1-3 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що слідчим під час досудового розслідування порушені такі загальні засади кримінального провадження як верховенство права, законність та проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень з порушенням розумних строків, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Слідчий зобов`язаний належним чином виконати всі необхідні слідчі та процесуальні дії протягом визначеного строку з метою встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, а не зволікати з цим, чекаючи закінчення строку досудового розслідування з метою закриття провадження.

Тому твердження прокурора, що слідчий не зобов`язаний був звертатися до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування, є не чим іншим як порушення ст. 3 Конституції України, яка визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неправомірна бездіяльність слідчого та неефективність здійснення ним досудового розслідування встановлена у судовому засіданні і підтверджується ухвалами слідчих суддів, які ухвалювалися за зверненням потерпілої ОСОБА_1 та набрали законної сили, та іншими матеріалами цивільної справи.

Представник ГУНП в Сумській області у судовому засіданні зазначила, що бездіяльність слідчого та неефективність здійснення ним досудового розслідування повинна встановлюватися у рамках кримінального провадження, а не під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , на що суд зазначає таке.

Дійсно, під час досудового розслідування кримінального провадження бездіяльність слідчого чи його неправомірна діяльність вирішуються за правилами КПК України.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Судом з`ясовано, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування в частині невиконання своїх службових обов`язків, а тому відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що, «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Виходячи з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом з`ясовано, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірну бездіяльність та прийняття неправомірних рішень посадовими особами, відсутність належного контролю за досудовим розслідуванням з боку ГУНП в Сумській області та Сумської обласної прокуратури, що свідчить про протиправність дій з боку органу досудового розслідування та неефективне його здійснення.

Доводи відповідачів про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь їх працівників під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не спростовують висновків суду, що викладені вище.

Суд вважає, що вказаними діями відповідачів позивачці дійсно завдана моральна шкода, оскільки кримінальне провадження хоча й було відкрито лише за рішенням руду, воно тривалий час належним чином не розслідувалось, по ньому не виконані всі необхідні слідчі дії та не прийняті всі необхідні, законні процесуальні рішення. Деякі рішення суду до цього часу не виконані. Декілька разів провадження слідчим було безпідставно закрито, про що зазначено в ухвалах слідчих суддів. При цьому слід звернути увагу, що постанови про закриття кримінального провадження виносились в короткий термін після скасування такої постанови судом.

Отже, належного захисту від держави, що гарантовано Конституцієї України, ОСОБА_1 не отримує.

Суд зазначає, що вказані обставини впливають на душевний стан позивачки, змушують її нервувати, порушили її звичайний уклад життя, призвели до порушення її права мирно володіти майном та на приватне життя.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, але у меншому розмірі, ніж заявлено нею. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000 грн. Саме ця сума буде відповідати вимогам розумності, справедливості та глибині душевних страждань позивачки.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управлінням Національної поліції в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст складено 1 липня 2021 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.П.Євдокімова