Рішення № 98193835, 09.07.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6562/20

Провадження №2/442/172/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої - судді Грицай М.М., секретаря – Михавко І.І.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дрогобичі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за теплопостачання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради надавало відповідачу за місцем його проживання послуги теплопостачання. Однак, відповідач своєчасно не оплачував вказані послуги, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 39748,58 грн.

Зазначає, що 26.12.2019 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ про примусове стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за теплопостачання на суму 59906,24 грн. Проте, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.08.2020 за заявою ОСОБА_2 вищевказаний судовий наказ скасовано, так як між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача в користь комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 39748,58 грн, 3% річних в сумі 2469,96 грн та інфляційні втрати в розмірі 8097,63 грн.

Не погоджуючись із позовними вимогами, ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу суду на те, що позивачем при обчисленні із нього заборгованості за теплопостачання не дотримано строк позовної давності. Вказав, що він не укладав договір про надання послуг із позивачем, відтак останній безпідставно поставляє йому теплопостачання. Зазначене свідчить про відсутність будь-яких договірних зобов`язань між ними, а тому він звільнений від оплати за такими. Крім того, зазначив, що він фінансово не спроможний сплачувати за надані відповідачем послуги, а тому неодноразово звертався із заявами про відмову від їх отримання, однак відповідачем проігноровано його звернення.

Із урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради повністю.

Директор КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради Хом`як І. подав заперечення на відзив, в якому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зазначив, що відповідач неодноразово звертався до них із заявами, в яких просив відключити його від системи теплопостачання через скрутне матеріальне становище. Однак, вирішення такого питання не належить до їх повноважень, оскільки відключенням від системи централізованого опалення та наданням дозволів на встановлення індивідуального опалення займається міжвідомча комісія Дрогобицької міської ради. Крім того, вказав, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку відповідачем не надано, а тому такі підлягають стягненню.

Представник позивача КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради - Федишин В.І. у судовому засіданні позов підтримала, просить такий задоволити. Доповнила, що відповідач отримував послуги і зобов`язаний був укласти договір з позивачем. Заперечила щодо заяви відповідача про застосування строків давності, оскільки сума заборгованості позивачем нарахована у межах встановленого законом строку.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити повністю у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Пояснив, що він не бажає отримувати від позивача послуги у зв`язку з високою ціною на них, у зв`язку з чим неодноразово звертався в Дрогобичтеплоенерго з проханням відключити його житло від системи опалення. Проте, позивач кожен раз ігнорує його звернення. Він не має змоги оплачувати значні суми, нараховані позивачем за послуги і не бажає такі отримувати.

Вислухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши викладені в позовній заяві доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 та є користувачем послуг КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР з теплопостачання.

Внаслідок невиконання ним обов`язку щодо сплати за комунальні послуги утворилася заборгованість.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг регламентований також частиною 1 статті 68 ЖК УРСР.

Отже, згідно із зазначеними нормами, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У матеріалах справи відсутній договір між позивачем та відповідачем з приводу надання послуг з теплопостачання, а тому суд позбавлений можливості перевірити факт укладення такого. При цьому, суд звертає увагу на те, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий висновок викладений у постанові КГС від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19 та КЦС від 10 жовтня 2019 року у справі № 205/1460/15-ц. Разом з тим, факт отримання комунальних послуг з теплопостачання відповідачем не заперечується, що підтверджується, у тому числі, долученими ОСОБА_2 заявами, в яких він просив відключити його від централізованого опалення.

Доводи відповідача про те, що він неодноразово звертався до позивача із заявою про відключення від теплопостачання в даній справі не беруться судом до уваги, так як відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відключення від системи централізованого опалення проводиться у встановленому порядку. Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 № 169, відключення від системи централізованого опалення можливе лише цілим будинком при наявності на це технічної можливості. Рішенням сесії Дрогобицької міської ради від 09 липня 2009 року внесено зміни до «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», згідно з яким передбачено надання дозволів на відключення будинку або цілого під`їзду протягом одного між опалюваного періоду. Зазначене підтверджується, листом директора КП «Дрогобичтеплоенерго», адресованим ОСОБА_3 .

Отже, зважаючи на те, що житло відповідача не відключене від централізованого опалення, позивачем правомірно нараховувалася плата за надані послуги.

Підстав для задоволення заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності немає, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Згідно із ст. 257, ст. 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даній справі позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.10.2017 по 01.10.2020, тобто за три роки; позовна заява подана 20.10.2020, тобто в межах строків позовної давності.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є вірним, та за таким сума заборгованості нарахована з жовтня 2017 року по жовтень 2020 року і становить 39748,58 грн, відповідно, інфляційні втрати за вказаний період становитимуть 3582,39 грн, а 3 % річних – 1136,30 грн. Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно проведено розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача необхідно стягнути судовий збір із відповідача у розмірі, сплаченому ним при поданні позовної заяви.

Керуючись ст. 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) в користь комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (Львівська область, м.Дрогобич, вул.Індустріальна, 1А, ЄДРПОУ 05445563 на р/р НОМЕР_1 в Ф-ї Львівське обласне управління АТ Ощадбанк м.Львів, МФО 325796) заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 39748 (тридцять дев`ять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 58 коп, 3% річних в сумі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) гривень 30 коп та інфляційні втрати в розмірі 3582 (три тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.07.2021.

Суддя Грицай М.М.