Ухвала суду № 98193259, 08.07.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3558/21

Провадження №1-кп/242/727/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Капітонов В. І., розглянувши матеріали кримінального провадження № 22020050000000156 від 19 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області надійшло кримінальне провадження № 22020050000000156 від 19 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2021 року головуючим по справі визначено суддю Капітонова В. І.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Статтею 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно ч. 1, 2 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленого Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Також, згідно статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Аналогічна позиція відображена у п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Так, за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 на території Донецької області, яка тимчасово непідконтрольна Україні, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Крім цього, з 2014 року у зв`язку з розглядом кримінальних проваджень, пов`язаних з тероризмом, відбуваються «погрози» з блоку активістів щодо фізичної розправи відносно суддів Селидівського міського суду Донецької області у разі прийняття процесуального рішення, які не збігаються з «поглядами» таких активістів щодо винуватості обвинувачених; наявність жорсткої «неправосудної» оцінки з боку окремих представників інших органів державної влади прийнятим рішенням судів у таких справах; безпідставні ініціювання дисциплінарних проваджень з боку прокуратури щодо прийнятих рішень у таких справах та внесення відомостей в ЄРДР; мінування приміщення суду з вимогою «звільнити полонених ополченців» та відсутність об`єктивного розслідування (відомостей про прийняте рішення) таких фактів. Все це може викликати сумніви у стороннього спостерігача,

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

За наявності обставин, що викладено вище, враховуючи, що суд позбавлений можливості з`ясувати безпосередньо думку обвинуваченого з цього питання, фактично створено умови для порушення об`єктивного критерію щодо гарантій на справедливий суд, що може викликати сумнів у моїй об`єктивності та неупередженості, що виключає мою участь у кримінальному провадженні і тому, виходячи з приписів п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, заявляю самовідвід в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 80-82 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Заявити самовідвід у кримінальному провадженні № 22020050000000156 від 19 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Кримінальне провадження передати до канцелярії Селидівського міського суду Донецької області для проведення автоматизованого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя