Рішення № 98190348, 06.07.2021, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/566/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

06 липня 2021 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить визнати за нею право власності в 1/3 частині на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8810 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0245, площею 0,9925 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0300 та площею 0,2814 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0299, які розташовані на території Покалівської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №004058, виданого 05.11.2002 на підставі розпорядження Овруцької райдержадміністрації №303 від 25.10.2002, мотивуючи тим, що вона прийняла спадщину за законом після смерті батька на підставі рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 17.03.2011 по справі №2-200/11. Однак, в нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на зазначені земельні ділянки, їй було відмовлено, так як державний акт на право приватної власності на землю був виданий після смерті батька.

Учасники справи в судове засідання не з`явилася. Позивач в своїй позовній заяві просить справу розглядати без її участі. Відповідачі та представник третьої особи - ТОВ «Благодійний Союз» про причини неявки не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Суд, перевіривши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ж п.5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 3.5.Листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Абзацами 17 та 18 пункту 3.5. вищевказаного Листа ВССУ передбачено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Копія Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ №192400009 від 15.02.1996 свідчить, що КСП «Україна» с. Покалів Овруцького району Житомирської області передано у колективну власність 3291,9 гектарів землі. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Покалівської сільської ради народних депутатів від 14.02.1996 №6.

З листа відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №БП-154/0-0.29-154/138-21 від 25.06.2021 вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався.

Однак, відповідно до проектно-технічної документації із складання проекту організації земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право власності на землю-земельні частки (паї) громадянам на території Покалівської сільської ради реформованого КСП «Україна», та списку громадян-співвласників, яким передаються земельні частки (паї) в натурі, ОСОБА_4 був включений у вказаний список ( номери ділянок рілля - 1366, кормові - 1407).

Площа земельної частки (паю) КСП «Україна» 2,06 га в умовиних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 4885 грн.. Таким чином, за таких обставин, ОСОБА_4 при житті набув право власності на спірні земельні ділянки.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.11.1996. На день його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8810 га, площею 0,2814 га та площею 0,925 га, які розташовані на території Покалівської сільської ради Овруцького району.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17.03.2011 у справі №2-200/11 було встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після смерті їх батька - ОСОБА_4 .

Крім того, вказаним рішенням суду було визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/3 частині право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,10га для його обслуговування та площею 0,36 га для ведення особистого підсобного господарства, які належали їх покійному батьку ОСОБА_4 ..

Однак, в нотаріальній конторі, куди позивач звернулася за оформленням права на спадщину на зазначені земельні ділянки, їй було відмовлено, так як державний акт на право приватної власності на землю був виданий після смерті спадкодавця.

Зазначені обставини підтверджуються копіями: державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №004058 від 05.11.2002, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.01.1974, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23.11.1991, рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 17.03.2011 по справі №2-200/11, витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 26.01.2021 і 28.01.2021, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №312/02-31 від 15.02.2021 та повідомленням Овруцької ДНК №514/01-16 від 12.03.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не потребують доведення факти, що позивач є дочкою спадкодавця та спадкоємцем за законом 1-ї черги, а також, що вона прийняла спадщину після смерті батька на підставі ст. 549 ЦК України 1963 року, так як фактично вступила в управління спадковим майном, і що крім позивача, спадкоємцями ОСОБА_4 в 1/3 частках є діти: дочка - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_2 .

Статтею 525 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти ( у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Сторони є дітьми спадкодавця, вони всі прийняли спадщину після смерті батька за законом, а тому відповідно вони є спадкоємцями 1-ї черги в рівних частках.

Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна, а саме, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1824286200:19:000:0299 і 1824286200:19:000:0300 та інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна свідчать, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Державному реєстрі іпотек, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в свою чергу, свідчить, що земельна ділянка площею 0,881 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0245, перебуває в оренді ТОВ «Благодійний Союз». Орендодавець - Овруцька районна державна адміністрація.

За таких обставин, суд вважає, що позивач набула право власності на спадкові земельні ділянки на підставі діючої на момент прийняття спадщини ст.12 Закону України "Про власність" від 07.02.1991, в 1/3 частці.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає по АДРЕСА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8810 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0245, площею 0,9925 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0300, та площею 0,2814 га, кадастровий номер 1824286200:19:000:0299, які розташовані на території Покалівської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №004058, виданого 05.11.2002 на підставі розпорядження Овруцької райдержадміністрації №303 від 25.10.2002, в 1/3 частині.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 08.07.2021.