Рішення № 98189948, 07.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року

м. Харків

справа № 638/1582/21

провадження № 2/638/3082/21

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря - Погудіної Д.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дитини,

у с т а н ов и в :

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив 17 лютого 2021 року, до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовна заява (уточнена) мотивована тим, що він разом із відповідачкою перебували у шлюбі в період з лютого 2013 року по січень 2019 року. Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення стосунків із відповідачкою син залишився проживати разом із матір`ю. Оскільки відповідач чинить у вільному спілкуванні із сином він змушений був звернутись до суду для визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме: без присутності матері кожного тижня по будням з 15-00 годин 00 хвилин середи ( після занять у школі) по 09 годину 00 хвилин п`ятниці ( перший урок у школі); а також в вихідні дні кожного тижня з 09 години 00 хвилин неділі до 09 години 00 хвилин понеділок (перший урок). Проживання дитини з батьком без присутності матері дитини та інших осіб 1 місяць літом на оздоровлення, та половина весняних, зимових, та осінніх канікул. Зустріч дитини без присутності матері, з можливістю спільного відвідування громадських місць та місця проживання батька, в святкові дні, дитячі дні та дні релігійних свят. Крім того, просив зобов`язати ОСОБА_2 за домовленістю з ОСОБА_1 визначати місце відпочинку з дитиною та повідомляти про виїзд за межі м. Харкова або території України; зобов`язати ОСОБА_2 у разі зміни постійного місця проживання разом із сином повідомляти його про зміну місця проживання письмово; зобов`язати ОСОБА_2 у разі хвороби дитини надати право особисто і безпосередньо спілкуватися з сином під час хвороби за місцем перебування дитнини, у разі хвороби дитиниповідомляти його та приймати рішення щодо лікування дитини тільки за згодою ОСОБА_1 та за рекомендацією належних фахівців лікарень; зобовязати ОСОБА_2 повідомити власний номер телефону та телефонний номер ОСОБА_4 для надання можливості регулярно спілкуватися з дитиною і про зміну телефонного номеру.

Вказує на те, що бажає брати участь у вихованні дитини, але через протиріччя з відповідачем такої можливості не має. При цьому жодних обставин, які б давали підстави вважати, що спілкування позивача з сином, спричинить тому шкоду, не існує. Позивач є фізично та психічно здоровою людиною. У зв`язку з чим звернувся до суду з метою усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні з даним позовом шляхом встановлення порядку участі у вихованні дитини.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення способу участі у вихованні з дитиною в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2021 року призначено справу до судового розгляду по суті.

08 квітня 2021 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить визначити такий спосіб участі батька у вихованні сина: щосереди з 14-00 години до 18-00 години; 2 суботи на місяць з 13.00 години до 18. 00 години. При цьому заперечує проти того, щоб син залишався у батька на ніч, у зв`язку з не бажанням дитини, на її думку, позивач не зможе в повній мірі забезпечити належний догляд, зокрема належне харчування дитини. В іншій частині позовних вимог просила відмовити. Водночас вказала на те, що перешкод та заборон у спілкуванні сина із батьком не чинила. Також зазначила, що відносно позивача встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у зв`язку із заборгованістю по сплаті аліментів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зазначив, що, на його думку, є доцільним встановлення порядку участі у вихованні дитини відповідно до наданого висновку Департаменту служби у справах дітей щодо встановлення порядку участі батька. Посилався на те, що обмеження спілкування батька з дитиною не йде дитині на користь, що не сприяє її повноцінному розвитку, та є порушенням його прав як батька, так і дитини.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила про те, що перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та участі у його вихованні ніколи не чинила, просила встановити такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши час: перша, третя субота місяця з 13.00 години до 18.00 години; друга, четверта неділя місяця з 09.00 години до 14.00 години; щосереди з 15.00 години до 19.00 години; два тижні влітку з 10.00 години до 18.00 години; 4 дні зимових канікул з 10.00 години до 18.00 години; щороку 10 липня з 15.00 години до 20.00 години. Однак проти того, щоб син не залишався у батька на ніч, оскільки позивач не зможе забезпечити необхідний догляд та повноцінне харчування дитини.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без участі їхнього представника, надав суду висновок щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.

Свідок ОСОБА_5 , у судовому засідання пояснила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 , тобто рідною бабусею ОСОБА_3 , батько має бажання брати участь у вихованні сина, проводити з ним час та спілкуватися. Вказала, що онук дуже прив`язаний до батька, прислухається до нього, між ними існує взаєморозуміння. Вона допомагала доглядати за онуком, хлопчика привозили до неї додому, оскільки у період карантину вона обмежувала себе у спілкуванні, намагалася за можливості менше виходити з дому.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 січня 2019 року у справі 638/11638/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач та відповідач мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23 липня 2013 року.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 березня 2019 року по справі № 638/16677/18 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 335 від 1 червня 2021 року (надалі висновок № 335) зазначено за доцільне встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 . (а.с. 152-153).

Підставою звернення до суду стало те, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку участі батька у вихованні сина, позивач не має регулярної можливості спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні .

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім`ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Практика ЄСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дитини, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, оскільки дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (статті 12 частини першої Закону).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Під час судового розгляду встановлено, що малолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає з матір`ю ОСОБА_2 . Добровільно досягти згоди щодо способу участі батька у вихованні сина сторонам не вдалося.

Водночас судом не встановлено обставин, які б свідчили про таку поведінку батька, яка б могла зашкодити здоров`ю сина, створити загрозу чи небезпеку для дитини, зокрема зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити порядок участі позивача у вихованні малолітнього сина.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 335 від 01 червня 2021 року рекомендовано за доцільне встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши час: перша, третя субота місяця з 13.00 години до 18.00 години; друга, четверта неділя місяця з 11.00 години до 18.00 години; щосереди та щочетверга з 15.00 години до 19.00 години; два тижні влітку для оздоровлення; половина зимових канікул; щороку 10 липня з 15.00 години до 20.00 години. Всі зустрічі за згодою дитини.

З метою збереження рівності прав батьків та забезпечення інтересів дитини, суд вважає, що спілкування батька з сином має бути визначене не суцільно, а з певною періодичністю. Саме такий графік не суперечить інтересам дитини, не перешкоджає її нормальному розвитку і відповідає обсягу обов`язків та прав батька щодо сина.

Враховуючи викладене, встановлюючи порядок спілкування з дитиною, суд виходить з наявних матеріалів справи та досліджених судом письмових доказів, а також того, що дитина ОСОБА_3 є фізично здоровою та розвинутою, будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість спілкування сина з батьком, чи можуть шкодити інтересам дитини, наявності особливих умов при визначенні порядку спілкування, не встановлено, ОСОБА_1 має можливість та бажання приймати активну участь у вихованні дитини, враховує інтереси дитини, і те, що виховання дітей, участь у піклуванні про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але і обов`язком кожного з батьків, а також висновок щодо доцільності встановлення такого порядку участі батька – ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, а саме: перша, третя субота місяця з 13.00 години до 18.00 години; друга, четверта неділя місяця з 09.00 години до 14.00 години; щосереди з 15.00 години до 19.00 години; два тижні влітку для оздоровлення; половина зимових канікул; щороку 10 липня з 15.00 години до 20.00 години. Всі зустрічі проводити за згодою дитини.

Саме такий порядок участі у вихованні дитини забезпечить рівність прав батьків, що забезпечить гармонійний розвиток та належне виховання дитини з урахуванням, перш за все, інтересів дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні сина.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 зобов`язати ОСОБА_2 за домовленістю з ОСОБА_1 визначати місце відпочинку з дитиною та повідомляти про виїзд за межі м. Харкова або території України; зобов`язати ОСОБА_2 у разі зміни постійного місця проживання разом із сином повідомляти його про зміну місця проживання письмово; зобов`язати ОСОБА_2 у разі хвороби дитини надати право особисто і безпосередньо спілкуватися з сином під час хвороби за місцем перебування дитнини, у разі хвороби дитини повідомляти його та приймати рішення щодо лікування дитини тільки за згодою ОСОБА_1 та за рекомендацією належних фахівців лікарень; зобов`язати ОСОБА_2 повідомити власний номер телефону та телефонний номер ОСОБА_4 і про зміну телефонного номеру, суд зауважує, що ці вимоги не відносяться до порядку участі батька у вихованні дитини, тобто не стосуються предмета спору, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Водночас суд зауважує, що в подальшому, з урахуванням вікових особливостей дитини та її потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 141, 193, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Встановити такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши час: перша, третя субота місяця з 13.00 години до 18.00 години; друга, четверта неділя місяця з 09.00 години до 14.00 години; щосереди з 15.00 години до 19.00 години; два тижні влітку для оздоровлення; половина зимових канікул; щороку 10 липня з 15.00 години до 20.00 години. Всі зустрічі проводити за згодою дитини.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місце знаходження: 61002, м.Харків, вул.Сумська, 78.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено 08 липня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева