Ухвала суду № 98189707, 08.07.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1450/21

Провадження №2/369/2853/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі судді Янченка А.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішень.

08.07.2021 року ОСОБА_1 до канцелярії суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на земельні ділянки площею 0,1750 га, з кадастром номером 3222480601:01:001:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2141024332224), площею 0,1349 га з кадастровим номером 3222480601:01:001:5443 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2252973632224); площею 0,0401 га з кадастровим номером 3222480601:01:001:5444 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2253089632224) та заборонити будь-яким особам, Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам, а також будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав на нерухоме майно, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомості та вчиняти будь-які інші дії щодо вказаних земельних ділянок.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.07.2020 року №639-50-VII затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1750 га кадастровий номер 3222480601:01:001:0032, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 .

На даний час з загальнодоступних даних Публічної кадастрової карти вбачається відсутність відомостей щодо кадастрових номерів 3222480601:10:121:0009 та 3222480601:01:001:0032.

Однак, як відомості Публічної кадастрової карти так і дані Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку містять інформацію про дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480601:01:001:5444, площею 0,0401 га та 3222480601:01:001:5443 площею 0,1349 га, при чому обидві мають цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) та однакову адресу: АДРЕСА_1 .

Я зазначає ОСОБА_1 , окрім адреси, з кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:10:121:0009 вбачається сусідні межі від А до Б землі загального користування ( АДРЕСА_1 ), від Б до В землі Боярської ЛДС, від В до А земельна ділянка з кадастровим номером 3222480601:01:001:0010.

Зі слів ОСОБА_1 , аналогічні межі мають земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480601:01:001:5444 та 3222480601:01:001:5443 окрім спільної межі, що дає достатні підстави для висновку, що ці ділянки є фактично її земельною ділянкою з кадастровим номером 3222480601:10:121:0009 та сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0032, відомості про яку, так само відсутні в Публічній кадастровій карті, як і про її земельну ділянку.

Також факт накладення спірних земельних ділянок підтверджується наданими технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:10:121:0009, рішенням № РВ-3202753202021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та схемою накладення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480601:01:001:5443 та 3222480601:01:001:5444 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480601:10:121:0009.

Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0032 здійснено на підставі заяви ОСОБА_2 від 01.12.2020 року.

В свою чергу, відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 була власником, як земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0032 так і земельних ділянок, що утворились в результаті поділу та мають кадастрові номера 3222480601:01:001:5444 та 3222480601:01:001:5443.

Так, після звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 стало відомо, що відповідачем ОСОБА_2 здійснено відчуження спірних земельних ділянок.

Зокрема ОСОБА_2 31.12.2020 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1569 відчужила спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222480601:01:001:5443 на користь ОСОБА_3 .

Також, ОСОБА_2 30.12.2020 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №.1558 відчужила спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222480601:01:001:5443 на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення до пред`явлення позову, ухвала Києво- Святошинського районного суду Київської області від 01.02.2021 року у справі № 369/103/21, однак ця ухвала не може бути виконана, оскільки в ній власником спірних земельних ділянок вказано ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене ОСОБА_1 вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких вона звернулась до суду.

Вважає дані обставини достатніми для задоволення заяви.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, до яких, зокрема, належить накладення арешту на активи, які є предметом спору.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на наступне.

Позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб мотивуючи його тим, що після звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 стало відомо, що відповідачем ОСОБА_2 здійснено відчуження спірних земельних ділянок.

Зокрема ОСОБА_2 31.12.2020 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1569 відчужила спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222480601:01:001:5443 на користь ОСОБА_3 .

Також, ОСОБА_2 30.12.2020 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №.1558 відчужила спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222480601:01:001:5443 на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення до пред`явлення позову, ухвала Києво- Святошинського районного суду Київської області від 01.02.2021 року у справі № 369/103/21, однак ця ухвала не може бути виконана оскільки в ній власником спірних земельних ділянок вказано ОСОБА_2 .

Водночас судом встановлено, що вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок у позовній заяві не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявником не доведено співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішень, а відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню судом.

Посилання заявника на ухвалу про забезпечення позову від 01.02.2021 у справі № 369/103/21, якою накладено арешт на спірні земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_2 , яка не може бути виконана, оскільки у ній власником спірних земельних ділянок вказано ОСОБА_2 не спростовує невідповідності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішень - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу підписано 08.07.2021 року

Суддя А.В. Янченко