Рішення № 98189664, 01.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4841/21

Провадження №2/523/3205/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9 А, офіс 203), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (01001, м. Київ, вул. мала Житомирська, буд. 6/5) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

Установив

ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7888, вчинений 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2015 року між позивачем - ОСОБА_1 та AT «УкрСиббанк» було укладено договір № 93033916000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

Сума кредиту за Договором становила 7578,57 гривень. Позивачем тривалий час здійснювалось погашення по кредитному договору за реквізитами, що надходили в смс повідомленнях. Орієнтовно в квітні 2016 року смс повідомлення не надійшло. За таких підстав позивач здійснив оплату за реквізитами, вказаними в договорі про надання споживчого кредиту.

Пізніше були виявлені протиріччя у реквізитах при погашені чергових платежів за договором.

20.04.2016 року AT «УкрСиббанк» надіслав Позивачу попередження (щодо наслідків порушення договірних умов) (вих №7489207), в якому зазначив, що існує прострочена заборгованість за кредитним договором.

В процесі листування AT «УкрСиббанк» визнав листом про те, що «при укладенні кредитного договору було допущено помилку та виданий Вам [Позивачу] екземпляр договору містив дані по не діючому кредиту» (лист вих.№ 15/44593 від 05.08.2016 року. Однак Банк не бажав скасувати нараховані штрафні санкції та інші платежі в зв`язку з утвореною по незалежним від Позивача причинам. За таких обставин між Позивачем та первинним кредитором виник спір щодо сум та їх залишку до погашення.

18.03.2021 року Позивач дізнався, що 18.03.2021 року постановою Державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кубраком Данилом Артемовичем відкрито виконавче провадження №64874110 щодо виконання виконавчого напису від 28.01.2020 року № 7888 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, який було вчинено на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами».

Вказаним виконавчим написом від 28.01.2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 7888, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було звернуто стягнення на користь Відповідача заборгованості, що виникла за договором кредиту №93064105000 від 04.08.2015 року в розмірі 7089,40 грн.

Також державний виконавець у відкритому виконавчому провадженні №64874110 виніс постанову від 18.03.2021 року про стягнення виконавчого збору з Позивача у розмірі 708,94 гривень, а також ряд інших постанов.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом на договорі кредиту №93064105000 від 04.08.2015 року Позивач вважає неправомірним, категорично з ним не згоден, та таким, що не підлягає виконанню, що стало причною звернення із зазначеним позовом до суду.

Зважаючи на невідповідність виконавчого напису вимогам ЗУ «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України позивач просив його позов задовольнити.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 25 березня 2021 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу та третій особі строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 55,56).

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача-адвокат Павленко А. Л. надала до суду заяву, в якій підтримала пред`явлені позовні вимоги ОСОБА_1 , просила розглянути справу у її відсутність та відстуносіт позивача. (а.с. 64,65).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив та з заявою про відкладення розгляду справи не звертався. (а.с. 63, 66).

До суду не надходило від відповідача відзиву, заяв чи клопотань у даній справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень щодо позову в порядку ст.181 ЦПК України до суду не надав. (а.с. 67,68).

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. був вчинений виконавчий напис № 7888, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість за період з 29.01.2017 по 23.01.2020 включно у розмірі 7089 гривень 40 копійок, що складається із:

- заборгованості за тілом кредиту – 3293 гривні 31 копійок;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією – 3646 гривень 09 копійок;

- плати за вчинення виконавчого напису – 150 (сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, що вбачається з копії виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 7888 від 28.01.2020 року (а.с. 17).

18.03.2021 року постановою Державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кубраком Данилом Артемовичем відкрито виконавче провадження №64874110 щодо виконання виконавчого напису від 28.01.2020 року № 7888 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, який було вчинено на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами». (а.с. 8).

Також державний виконавець у відкритому виконавчому провадженні №64874110 виніс постанову від 18.03.2021 року про стягнення виконавчого збору з Позивача у розмірі 708,94 гривень, а також ряд інших постанов. (а.с. 9-16).

За загальним правилом, передбаченим ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» у пункті 13 роз`яснено, що відповідно до статей 34. 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актам з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Зі змісту вчиненого виконавчого напису неможливо перевірити правильність обрахунку заборгованості та її безспірність. Водночас, в ході розгляду справи ані відповідачем, ані третіми особами не було подано суду доказів на підтвердження належної перевірки нотаріусом поданих відповідачем документів в частині наявності безспірності заборгованості. Позиція позивача про те, що заборгованість розраховано не вірно, оскільки нараховані штрафні санкції по кредиту були нараховані не з вини позивача, а у зв`язку з помилкою Банку - не спростована.

Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає у рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами 5,7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги те, що підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника, суд погоджується із наведеними в позові обґрунтуваннями позивача та вважає їх доведеними в ході розгляду справи, а також звертає увагу на те, що стороною відповідача в ході розгляду справи не заперечувались і не спростовувались доводи позивача в цій частині, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження безспірності заборгованості та дотримання нотаріусом усіх вимог закону при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

За положеннями ч.ч. 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги задоволено.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Правничу допомогу ОСОБА_1 у справі надавав адвокат Павленко Альона Леонідівна, що підтверджено ордером на надання правничої допомоги серія ОД №565664 і договором про надання правової допомоги від 18.03.2021 року. В п. 4.2 зазначеного договору, що гонорар адвоката визначається у розмірі 10000 гривень. (а.с. 48-50).

Доказів сплати 10000,00 грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Ураховуючи зазначені законодавчі приписи, у т.ч. керуючись вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі, поведінку сторін під час розгляду справи тощо, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10,12,258,259,263-265,268, 353, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9 А, офіс 203), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (01001, м. Київ, вул. мала Житомирська, буд. 6/5) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за №7888 про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха, будинок 9А, офіс 203, код платника податків ЄДРГІОУ 35017877) заборгованості за кредитним договором № 93064105000 від 04.08.2015 року в розмірі 7089 (сім тисяч вісімдесят дев`ять) гривень сорок копійок, яка складається з 3293,31 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3646,09 грн. заборгованість за відсотками та комісією, а також витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 150,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха, будинок 9А, офіс 203, код платника податків ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 908 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя