Рішення № 98189135, 22.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/14325/20

Провадження № 2/752/2828/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.01.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участі секретаря - - Оджубейської Д.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

у липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 шкоду у розмірі 24 412,03 грн, вартість проведення оцінки матеріальної шкоди в розмірі 1500,00 грн, пеню у розмірі 912,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 546,74, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 09.07.2019 в м. Києві по Кільцевій дорозі, 1, керуючи автомобілем «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутньому напрямку. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тобто, ОСОБА_2 порушив п.п. 11.1, 13.1 ПДР України, чим вчинив дії, передбачені ст. 124 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.08.2019, по справі №752/14775/19, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення.

Цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Київ РЕ», яка з 11.07.2019 року втратила право укладати договори страхування у зв`язку з анулюванням ліцензії на здійснення страхування, а з 01.08.2019 припинено її членство в МТСБУ.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №106-08-19 від 01.08.2019, вартість матеріального збитку заподіяного власнику ТЗ «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 склала 24 412,03 грн. Вартість проведення оцінки становила 1500,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 , відповідно до якого останній вважає, що покладення на нього обовязку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування у даному випадку суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

27.11.2020 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 09.07.2019 в м. Києві по Кільцевій дорозі, 1, керуючи автомобілем «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутньому напрямку. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тобто, ОСОБА_2 порушив п.п. 11.1, 13.1 ПДР України, чим вчинив дії, передбачені ст. 124 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.08.2019, по справі №752/14775/19, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосувано адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, винність дій ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є доведеною.

Відповідно до матеріалів справи, згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №106-08-19 від 01.08.2019, вартість матеріального збитку заподіяного власнику ТЗ «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , склала 24 412,03 грн. Вартість проведення оцінки становила 1500,00 грн.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Київ РЕ».

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2ст.1187 ЦК України,шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1ст.1188 ЦК України,шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу положень ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить мсті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).

Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц.

Разом з цим, відповідно до пунктів 2, 3 статті 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та (або) майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаним банкрутом та (або) ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язковогострахування цивільно-правової відповідальності. Отже, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

З огляду на вищезазначене, випадки, за існування яких у ТОВ «Страхова компанія «Київ Ре» (МТСБУ) не виникає обов`язку із виплати страхового відшкодування позивачу, відсутні.

Відповідно до ст.52 Закону №1961-IV, повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На момент розгляду справи суду не надано доказів щодо ліквідації СК «Київ РЕ», як юридичної особи або її неплатоспроможність.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 24 412,03 грн, вартості проведення оцінки матеріальної шкоди в розмірі 1500,00 грн, пені у розмірі 912,19 грн, інфляційних втрат у розмірі 546,74, не підлягають задоволенню.

Одночасно, звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Однак, на думку суду, при зверненні до суду позивач належним чином не обґрунтувала свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачу транспортний засіб, що призвело до зміни способу життя, необхідності витрачати час для відновлення порушеного права, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню в сумі 5000 гривень, що буде відповідати принципу справедливості та співрозмірності із перенесеними переживаннями.

Зазначена шкода підлягає стягненню з відповідача у справі, як особи, з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода, та внаслідок дій якої позивачу завдано моральні страждання.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 183, 229, 265, 273, 274-279ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ», про відшкодування шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень, судовий збір в розмірі 112 гривень 49 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя