Рішення № 98185546, 07.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 липня 2021 року справа №640/1548/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укртелеком»)доГоловного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби)провизнання протиправною та скасування постанови від 26 грудня 2019 року №236В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вона винесена з порушення вимог законодавства, а ГУ Держпродспоживслужби порушило строки притягнення до відповідальності, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою від 29 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1548/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки за наслідками проведеної позапланової перевірки виявлено порушення ПАТ «Укртелеком» частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

На думку відповідача, строки притягнення позивача оскаржуваною постановою до відповідальності не порушено, оскільки ПАТ «Укртелеком» вчинено порушення у сфері господарсько-правових відносин, що передбачає застосування не адміністративного стягнення, а адміністративно-господарських санкцій відповідно до Господарського кодексу України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що за заявами абонента ПАТ «Укртелеком» кожного разу здійснювалися перевірки обставин, викладені у заявах, та у випадку пошкодження телекомунікаційної мережі дані пошкодження усувались, а надання послуг поновлювалося, що підтверджується відповідними актами; за період відсутності доступу абонента до послуги абонентська плата не нараховувалась, крім того, на користь абонента було сплачено штраф, встановлений пунктом 6 частини першої статті 40 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 25% добової абонентської плати за кожну добу перевищення п`ятиденного строку усунення пошкодження лінійно-кабельних споруд зв`язку. Тобто, позивач виконував умови договору та норми законодавства. Позивач зазначив, що споживачі не мають повноважень щодо внесення змін у показники якості послуг фіксованого телефонного зв`язку та їх граничних нормованих рівнів, а тому в абонента відсутнє право на призначення позивачу, як виконавцю послуг, відповідного строку на усунення недоліків. Позивач знову звернув увагу на порушення строку притягнення до відповідальності, встановленого Кодексом України про адміністративні правопорушення, оскільки в межах повноважень щодо притягнення до адміністративно-господарських санкцій відповідачу надано право приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій лише за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав про невідповідність періодів, за які не нараховувалась абонентська плата в межах спірних відносин в актах, наданих позивачем під час судового розгляду справи, та у заявках, які залишалися абонентом ОСОБА_1 .

Відповідач зазначив, що в частині сплати позивачем на користь абонента штрафу положеннями законодавства не передбачено звернення абонента про проведення заліку. Щодо доводів позивача про відсутність у абонентів повноважень на внесення змін у показники якості послуг фіксованого телефонного зв`язку та їх граничних нормованих рівнів, вказано, що мова йде не про повноваження споживача щодо внесення змін до нормативно-правових актів, а про право споживача на встановлення строку для виконання позивачем, як виконавцем послуги, відповідно до умов договору.

Відповідач також потворно вказав про застосування у відношенні позивача адміністративно-господарських санкцій

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Постановою №236 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 26 грудня 2019 року за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги, на підставі статей 23 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядку накладення стягнень за правопорушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, до ПАТ «Укртелеком» застосовано штраф у розмірі 85,00 грн.

Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, на підставі акта перевірки від 13 вересня 2019 року №4240-1 встановлено, що суб`єктом господарювання не повідомлено споживача про те, що якщо під час виконання робіт (надання послуг) стало очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір).

Оскаржувана постанова прийнята на підставі акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 13 вересня 2019 року №4240-1.

Перевіркою зафіксовано порушення частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яке виявилось у такому: споживачу ОСОБА_1 підприємством надаються послуги відповідно до договору про надання телекомунікаційних послуг від 24 жовтня 2015 року №82000061000033490, а саме: якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця, згідно з умовами договору споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір. Підприємством не забезпечено своєчасного надання послуг належної якості згідно із законодавством, чим порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

В частині доводів позивача щодо пропуску строків притягнення ПАТ «Укртелеком» до відповідальності, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до стаття 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання зокрема такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

За визначенням статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що, виходячи із загальних ознак адміністративно-господарських санкцій, відмінними рисами, які відрізняють даний вид санкцій від всіх інших загальних видів санкцій є те, що:

1) вони застосовуються за порушення норм законодавства щодо умов, вимог та правил здійснення господарської діяльності;

2) повноваженнями щодо їх застосування наділені органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до компетенції яких входить контроль за дотриманням відповідних актів законодавства у сфері господарювання;

3) правовою підставою їх застосування є виключно закон.

У свою чергу, статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Матеріали справи підтверджують, що оскаржуваною постановою на підставі статей 23 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядку накладення стягнень за правопорушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, до ПАТ «Укртелеком» застосовано штраф у розмірі 85,00 грн.

З аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що до позивача застосовано санкції за порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів» щодо умов здійснення господарської діяльності, які полягають, зокрема у наданні телекомунікаційних послуг; повноваженнями щодо застосування даного виду санкцій наділений відповідач як орган державної влади, до компетенції яких входить контроль за дотриманням відповідних актів законодавства у сфері господарювання; правовою підставою застосування спірних є Закон України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, застосований до ПАТ «Укртелеком» штраф є адміністративно-господарською санкцією, а не мірою відповідальності фізичної особи за Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 13 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведене свідчить, що відповідач наділений повноваженнями накладати на суб`єктів господарювання стягнення передбачені статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом із тим, на думку суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення позивачем норм частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, положення частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначають, якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач зазначає, що позивач порушив підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору про надання телекомунікаційних послуг від 24 жовтня 2015 року №82000061000033490, укладеного між ПАТ «Укртелеком» та абонентом ОСОБА_1 .

За умовами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 договору про надання телекомунікаційних послуг від 24 жовтня 2015 року №82000061000033490 ПАТ «Укртелеком» зобов`язалося надавати замовлені абонентом послуги цілодобово відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, Умов цього договору та інших нормативно-правових актів і нормативних документів у сфері телекомунікацій України. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг сторони зобов`язуються з моменту набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку цей договір застосовується лише в частин яка не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 договору про надання телекомунікаційних послуг від 24 жовтня 2015 року №82000061000033490 в частині надання цілодобово замовлених абонентом послуг.

Зокрема відповідач не довів, що в межах спірних відносин під час надання послуг ОСОБА_1 стало очевидним, що їх не буде виконано з вини ПАТ «Укртелеком» згідно з умовами договору.

У справі відсутні докази, які б свідчили, що у громадянина ОСОБА_1 , як споживача послуг, виникло права призначити позивачу відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

При цьому, позивач зазначає, що він діяв у відповідності до Закону України «Про телекомунікації» шляхом реагування на кожне звернення ОСОБА_1 , як абонента, якому ПАТ «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах копіями актів; за період відсутності у ОСОБА_1 доступу до телекомунікаційних послуг абонентська плата не нараховувалась, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копії розрахунків.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не довів наявність у діях позивача ознак порушення частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та правових підстав для накладення штрафу відповідно статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд відхиляє доводи відповідача про невідповідність періодів, за які не нараховувалась абонентська плата ОСОБА_1 , та про те, що законодавство не передбачає звернення абонента про проведення заліку, оскільки в акті перевірки такі обставини не встановлені та не підтверджуються відповідними доказами.

У свою чергу відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, постанова ГУ Держпродспоживслужби №236 про накладення стягнень, передбачених статтею від 26 грудня 2019 року 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 26 грудня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №236 про накладення стягнень, передбачених статтею від 26 грудня 2019 року 23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 26 грудня 2019 року.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (01610, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766);

Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12; ідентифікаційний код 40414833).

Суддя В.А. Кузьменко