Ухвала суду № 98185482, 07.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

07 липня 2021 року м. Київ №420/13399/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

суддів Донець В.А.

Чудак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарбуз К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до Міністра соціальної політики України Лазебної Марини Володимирівни Кабінету Міністрів Українипровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за участю в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 представника відповідача 1: Лунька І.І., представника відповідача 2 - Пуленець А.С. ;встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністра соціальної політики України Лазебної Марини Володимирівни та Кабінету Міністрів України, у якому просив суд, з урахуванням уточнень:

- визнати дії Міністра соціальної політики України Лазебної Марини Володимирівни , які полягають у зволіканні власними посадовими обов`язками, які полягають «У наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги», натомість у дійсності незважаючи на підвищення цін і тарифів на послуги» відбувається постійне зменшення розміру призначеної субсидії, всупереч постанові і меті її призначення, незаконними;

- визнати дії Кабінету Міністрів України, які полягають у ганебно - зухвалому зменшенні соціального нормативу на теплову енергію для централізованого опалення незаконними та такими що суперечать здоровому глузду, внаслідок того що ані позивач, ані інші громадяни, які отримують такі послуги не мають можливості впливати на їх шалений розмір;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України встановити соціальний норматив для централізованого опалення таким, щоб розмір плати за комунальні послуги з урахуванням отриманої субсидії не перевищував встановлений законодавством 15 - 20 відсотковий розмір доходів;

- визнати, що встановлені Кабінетом Міністрів України коригуючи коефіцієнти з розрахунку розміру витрат теплової енергії є необґрунтованими та такими що суперечать здоровому глузду, тому що встановлені по областям, а мають встановлюватися з на підставі кліматичної зони регіону, у порівнянні з його місцезнаходженням відносно іншого та насамперед, з урахуванням на якій відстані від північного чи південного кордону України знаходиться один регіон у порівнянні з іншим;

- зобов`язати другого відповідача негайно переглянути коригуючи коефіцієнти і на підставі того, що причиною боргу у переважній кількості боржників та постачальника послуг, були необґрунтовані коефіцієнти, зробити перерахунок боргів як постачальника послуг, насамперед «Подільськтеплокомуненерго», так і отримувачів цих послуг, насамперед мешканців м. Подільськ Одеської області та інших громадян України;

- стягнути з Міністра соціальної політики України Лазебної Марини Володимирівни , нанесену позивачу її незаконними діями моральну і матеріальну шкоду у розмірі 1500000,00 гривень за завдання позивачу значної моральної та матеріальної шкоди та вчинення зухвало - ганебного знущання над позивачем, шляхом надання у якості відповідей на обґрунтовані скарги позивача зухвало - ганебних відписок.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року справу №420/13399/20 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до частини другої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті колегією суддів під головуванням судді Шейко Т.І. на 31 березня 2021 року.

В зв`язку з неприбуттям до суду викликаних свідків, які, у свою чергу повідомляли про причини неприбуття до суду (заява свідка ОСОБА_3 від 18.03.2021 та від 22.04.2021, повідомлення свідка ОСОБА_4 від 23.03.2021 та від 05.04.2021) у судовому засіданні оголошувались перерви (на 19 травня 2021 року та 07 липня 2021 року)

До суду 15 червня 2021 року надійшла заява позивача про відвід складу колегії суддів.

Заява мотивована тим, що колегією суддів свідомо затягується розгляд справи, також не вживаються заходи щодо застосування приводу до свідків з метою допиту останніх. Такі обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності колегії суддів та дають підстави вважати, що судді виконують вказівку Міністра соціальної політики України Лазебної Марини Володимирівни , якій є небажаною інформація, що може повідомити свідок.

Вирішуючи заяву про відвід колегії суддів Шейко Т.І. Донця В.А., Чудак О.М., суд виходив з наступного.

При цьому, суд звертає увагу позивача на той факт, що справа №420/13399/20 розглядається колегією суддів.

В той же час станом на день надходження заяви про відвід колегії суддів, а саме 15 червня 2021 року, один з членів колегії перебував у щорічній основній відпустці до 05 липня 2021 року включно, що унеможливлювало ані вирішення даною колегію заяви про відвід, ані передачі справи для вирішення відводу суддею, визначеного автоматичним розподілом, оскільки всі процесуальні рішення підписуються всіма членами колегії.

В той же час, чергове судове засідання призначено на 07 липня 2021 року о 09.00.

Зважаючи на клопотання позивача бути присутнім під час розгляду заяви про відвід, суд вважав за доцільне заяву про відвід колегії суддів розглянути у судовому засіданні 07 липня 2021 року, заслухавши думку учасників справи щодо поданої заяви.

У судовому засіданні позивач підтримав заяву про відвід. Представники відповідачів вказували на відсутність підстав для відводу колегії суддів від розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

У постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, зі змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Колегія суддів зауважує, що питання щодо допиту свідків ініційовано саме позивачем, який в судовому засіданні наполягав на обов`язковому їх допиті. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що свідками подавались пояснення в підтвердження обставин неможливості прибуття в судові засідання.

Таким чином з наведеного вбачається, що позивач не погоджується з процесуальними рішеннями колегії суддів щодо допиту свідків, які направленні на реалізацію права позивача на доступ до правосуддя та всебічного та повного розгляду справи. В той же час, досягнення такої мети суду позивач розцінює як всіляке затягування розгляду справи.

За таких обставин суд вважає відвід необгрунтованим.

Частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України строку, визнавши при цьому відвід необгрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід колегії суддів у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.

Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

у х в а л и в:

Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №420/13399/20 необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №420/13399/20 для вирішення питання про відвід до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шейко Т.І.

Судді Донець В.А.

Чудак О.М.

Повний текст ухвали складено 07.07.2021.