Рішення № 98184702, 02.07.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2021 Справа №607/3369/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

за участю секретаря О.І. Паславської

відповідачки ОСОБА_1 , представників учасників справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Драганівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, визнання незаконним і скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок від 07.09.2005 року, по 1/3 ідеальній частині за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває позов ОСОБА_4 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Драганівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, визнання незаконним і скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 07.09.2005 року по 1/3 ідеальній частині за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що під час перебування в шлюбі, батьки позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу, придбали житловий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_1 проживали в цьому будинку до 1976 року. Відтак на означене майно поширюється режим права спільної сумісної власності.

Надалі померли батьки мати позивачки, а тому остання звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, в тому числі на спірний будинок, в якому, на переконання позивачки Ѕ ідеальна частка належала ОСОБА_7 (батько позивачки склав заяву про відмову від прийняття спадщини). Проте, за наслідками заведення справи та встановлення правового режиму спадкового майна виявилося, що будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в 2005 році був оформлений в статусі колгоспного двору по 1/3 частці на кожного за ОСОБА_1 (другою дружиною ОСОБА_1 ), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивачка зазначає, що протиправними діями, за відсутності волевиявлення її батька, котрий ніяких заяв не підписував, було змінено статус спірного приватного будинку на колгоспний двір, та позбавлено позивачку, як спадкоємця, на частину спадкового майна.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала та просить вимогу задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник позов заперечили за безпідставністю, зазначивши, що на оформлення права власності спірного будинку в статусі колгоспного двору, безумовно існувало волевиявлення.

Підгороднянська сільська рада (правонаступник Драганівської сільської ради) при вирішення спору поклалася на думку суду

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання жодного разу не зявлявся, хоча неодноразово належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено Судом, під час перебування в шлюбі, батьки позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу від 21 квітня 1962 року, придбали в ОСОБА_8 житловий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_1 проживали в цьому будинку до 1976 року. Означений договір був укладений титульним покупцем ОСОБА_6 . (арк.. справи 28)

Як стверджує позивачка, в будинку по АДРЕСА_1 проживала її тітка – сестра матері ОСОБА_9 , котра жила до 1989 року. З 1989 по 1992 рік в цьому будинку ніхто не проживав.

Також батьку позивачки ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка площею 800 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку і господарчих будівель за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується рішенням виконавчого комітету Драганівської сільської ради від 24.06.1972 року, і відповідно рішення загальних зборів колгоспників колгоспу ім.. Димитрова. В 1976 році батьки позивачки разом з дітьми перешли проживати в житловий будинок, що був побудований на зазначеній земельній ділянці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_7 померла.

Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина, й ОСОБА_10 , як спадкоємиця першої черги за законом, прийняла спадщину, про що свідчить заведена спадкова справа Тернопільською районною державною нотаріальною конторою за №111/1983, що перебуває на зберігання в нотаріальному архіві Тернопільської області. ОСОБА_7 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

В 1982 році ОСОБА_7 одружився вдруге з ОСОБА_1 (відповідачка у справі), в якої був син ОСОБА_5 (співвідповідач у справі). Після одруження ОСОБА_1 перейшла проживати до ОСОБА_7 в житловий будинок в АДРЕСА_2 , в якому вони спільно проживали до 1992 року.

Означений житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , відносився до колгоспного двору. За цією адресою проживала і була зареєстрована відповідачка ОСОБА_1 , що стверджується довідкою Драганівської сільської ради від 05.02.2003 року №719. В колгоспному дворі відповідно довідки мала власну 1/6 частку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що доводиться рішенням №31 Драганівської сільської ради Тернопільського від 28 серпня 2003 року про оформлення права власності на житловий будинок та довідкою виконавчого комітету Дранганівської сільської ради від 05.09.2003 року №719.

Пленум ВСУ у постанові №20 від 20 грудня 1995 року роз`яснив, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору, мають ті члени колгоспного двору, які до 15.04.1001 року не втратили права на частку в цьому майні. Розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності часток всіх його членів.

01.12.2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відповідно до договору дарування, посвідченого нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори, подарували належну кожному з них 1/6 частку будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 .

Статус колгоспного двору будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 , визнається учасниками справи, а тому в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, ця обставина доказування не потребує. Іншими словами це майно є безспірним, а спір існує щодо іншого будинокволодіння за АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_6 .

Після його смерті відкрилася спадщина, котру ОСОБА_4 прийняла в установленому законом порядку, звернувшись з відповідною заявою про прийняття спадщини. Окрім цього, рідна сестра позивачки ОСОБА_12 , відмовилася від прийняття спадщини, про що звернулася в нотаріальну контору з заявою. Ще одним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , була відповідач у справі ОСОБА_1 .

В липні 2016 року позивачка, як зазначено вище, звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 . При цьому надала документи про обсяг спадкового майна, зокрема копію договору купівлі – продажу будинку від 21 квітня 1962 року за адресою АДРЕСА_2 . Разом з тим, як зазначає позивачка, нотаріусом було повідомлено, що спадщину прийняла також відповідачка ОСОБА_1 , котра надала, для оформлення спадкових прав, свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 07.09.2005 року на 1/3 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_7 . Окремо нотаріус повідомив, що право власності на цей житловий будинок належить по 1/3 частині ще відповідачці ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_5 .

Ці обставини стверджуються рішенням виконавчого комітету Драганівської сільської ради №20 від 26.05.2005 року, на підстав якого були видані три свідоцтва га право приватної власності на житловий будинок від 07.09.2005 року.

Підставою визнання права власності за відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та покійним ОСОБА_7 , як членами колгоспного двору, на спірний житловий будинок була їх реєстрація, згідно довідки Драганівської сільської ради №630 від 2005 року, до змісту якої, як вбачається з оглянутого в судовому засіданні оригіналу, було внесено виправлення номера будинку з 14 на 24.

Також судом встановлено, що спірне рішення ВК Драганівської сільської ради №20 від 26.05.2005 року, було ухвалене на підставі заяви ОСОБА_6 від 24.05.2005 року .

Зазначена заява була предметом експертного дослідження, й висновком судово почеркознавчої та судово технічної експертизи документів Тернопільського відділення КНДІСЕ від 18.07.2019 року №730/731/19-22, встановлено підпис від імені ОСОБА_7 у заяві від 24.05.2005 року, поданій до Драганівської сільської ради про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а також рукописний текст цієї заяви виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

На переконання позивачки, незаконним оформленням права власності з за відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та покійним ОСОБА_7 , як членами колгоспного двору, на спірний житловий будинок, котрий у дійсності був набутий в шлюбі її батьками за цивільно – правовим договором, порушує право спадкоємця на отримання спадщини – частки у будинку АДРЕСА_1 , після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Насамперед слід відзначити, що Суд погоджується з твердженням, що спільна сумісна власність подружжя відрізняється від спільної сумісної власності колгоспного двору. Якщо у першому випадку спільна сумісна власність виникає внаслідок укладання шлюбу, то в другому в результаті сімейно трудових відносин.

Також Суд наголошує, що позивачем обрано допустимий спосіб захисту цивільного права шляхом скасування свідоцтв про право власності – на допустимості та дієвості цього способу наголошує КЦС ВС у постанові від 20.05.2021 року у справі №371/953/16-ц.

Для вирішення спору та ухвалення справедливого і правового рішення у цій справі, основоположним є визначення дійсного правового статусу будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Так, як згадувано вище, під час перебування в шлюбі, батьки позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу від 21 квітня 1962 року, придбали в ОСОБА_8 житловий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_2 проживали в цьому будинку до 1976 року. Означений договір був укладений титульним покупцем ОСОБА_6 .

Дослідженням матеріалів, витребуваної з районного БТІ, з оригіналу Інвентарної справи на будинковолодіння АДРЕСА_3 (арк.. справи 56), встановлено наявність копії цього договору.

Станом на дату укладання цього договору ЦК УРСР від 18.07.1963 року та КпШС УРСР, на ст.. 22 якого, як правову підставу, посилається позивач, не були чинні

Натомість питання спільної власності подружжя врегульовувалося приписами Цивільного Кодексу УСРР від 1926 року; при цьому Суд вважає, що хибно зазначена позивачем правова підстава позову, не може бути причиною відмови в позові.

(!) Відтак, засада спільності майна подружжя була відображена у ЦК УСРР від 1926 року, в якому власності подружжя був присвячений артикул 125 такого змісту «Майно, яке набули дружини спільною працею під час подружжя, вважається за належне обидвом дружинам на засадах спів власності (арт.арт. 61-65 ЦК УСРР) у рівних частках. Інше ж мано – творить окрему власність кожного з них.

Праця жінки над провадженням хатнього господарства або піклуванням про дітей прирівнюється щодо прав на майно до праці чоловіка над видобуванням засобів до життя».

Власність подружжя на майно називалася «загальною». Загальною власністю подружжя вважалося майно. Незалежно від того, що воно було зареєстроване на імя одного з подружжя.

Зважаючи на викладене Суд приходить до переконання про поширення режиму «загальності», тобто спільності права власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьків позивачки) на придбане за цивільно правовою угодою (договором купівлі продажу) від 21 квітня 1961 року, майно житловий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_2 .

Відповідно Судом критично оцінюється належність цього майна до колгоспного двору, з подальшим оформленням права власності на членів неіснуючого колгоспного двору згідно з спірним рішенням від 26.05.2005 року.

Критичність Судової оцінки полягає в такому.

На лист з суду від 16.04.2021 року, від Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, надійшло письмове повідомлення змістом якого зазначено – згідно довідки №4-176 від 05.05.2021 року у справах старостинського округу с. Драганівка наявна погосподарська книга №2, прошнурована на 198 аркушів, скріплена підписом та печаткою секретаря райвиконкому 03.11.1986 року, в матеріалах якої на ст.. 45, 46 за особовим рахунком 111, містяться записи по господарству ОСОБА_6 с. Драганівка.

Належним чином засвідчений витяг з погосподарської книги № 2 за особовим рахунком НОМЕР_1 по господарству ОСОБА_7 с. Драганівка приєднано до матеріалів справи (арк.. 17 том 2) та записи досліджено в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні було досліджено, надані для огляду районним БТІ, записи Інвентарних справ №255 на будинковолодіння АДРЕСА_2 , та б/н на будинковолодіння АДРЕСА_1

Співставленням даних витягу з погосподарської книги про проживаючих і зареєстрованих в будинковолодінні осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ), з даними наявної в інвентарній справі №255 на будинковолодіння АДРЕСА_2 - довідки ВК Драганівської сільської ради від 05.09.2003 року №719 та рішення ВК Драганівської сільської ради , а також співставивши площі будівель з даними цієї ж інвентарної справи, вдалося встановити, що в дійсності ОСОБА_7 був головою лише одного колгоспного двору - будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 .

При цьому з розділу «дополнительные сведения» погосподарська книга №2 на ст.. 45, 46 за особовим рахунком 111, вбачається запис про проживання сімї ОСОБА_7 в другому будинку (!), вочевидь спірному будинковолодінні АДРЕСА_1 , придбаному в 1962 році за цивільно – правовим договором, стосовно якого Судом не встановлено будь яких записів про приналежність до статусу колгоспного двору.

Окрім цього критичність судової оцінки доводів сторони відповідача полягає в аналізі висновків судової експертизи – вище наголошено, що начебто написана ОСОБА_6 заява від 24.05.2005 року, була предметом експертного дослідження, й висновком судово почеркознавчої та судово технічної експертизи документів Тернопільського відділення КНДІСЕ від 18.07.2019 року №730/731/19-22, встановлено підпис від імені ОСОБА_7 у заяві від 24.05.2005 року, поданій до Драганівської сільської ради про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а також рукописний текст цієї заяви виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Доводи відповідача ОСОБА_1 та її представника про те, що її покійний чоловік хоч і не підписував заяву, але надавав довіреність на отримання документів в БТІ для оформлення права власності на майно начебто колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 , спростовуються змістом наявних в Інвентарній справі документів на означене будинковолодіння, зокрема: замовлення про виготовлення інвентарної справи зареєструвати право власності №1467 від 23.06.2005 року (арк.. інвентарної справи 22) ОСОБА_6 не підписане; доручення від 28.09.2005 року (арк.. 26 інвентарної справи) підписане від імені ОСОБА_7 носить «загальний» зміст без зазначення номера конкретного домоволодіння.

(!) Окремо, в судовому засіданні з допитаної в процесуальному статусі свідка колишнього сільського голови ОСОБА_17 , отримано покази в яких остання категорично заперечила, що вона підписувала довідку №630 від 08.06.2005 року (арк.. 14 інвентарної справи), до змісту якої, як вбачається з оглянутого в судовому засіданні оригіналу, було внесено виправлення номера будинку з 14 на 24, з зазначенням членів колгоспного двору по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5

(!) Більш цього цей же свідок показав, що і в рішенні від 26.05.2005 року №20 (арк. 15 Інвентарної справи) про оформлення за ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , підпис належить не свідку ОСОБА_18 , а іншій особі ОСОБА_19 , колишньому секретареві сільської ради, котра мала доступ до печатки сільської ради. Вжитими судом заходами допитати свідка ОСОБА_19 не вдалося.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіння своїм майном, також зобов`язує державу вживати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.

В розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції в зміст поняття "майно" до об`єктів права власності відноситься "правомірні очікування" / "законні сподівання" отримати майно в майбутньому.

З огляду на наведене в Суду є усі підстави вважати, що протиправними діями з оформлення Драганівською сільсокю радою Тернопільського району права власності на майно неіснуючого колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 , порушене право позивачки та її виправдані законні сподівання, як спадкоємця батьків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , на отримання належної частки в спадковому майні.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, Суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Драганівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №20 від 26.05.2005 року про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках.

Скасувати свідоцтва про право власності від 07.09.2005 року, видані Виконавчим комітетом Драганівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_2 , про належність по 1/3 ідеальній частині за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Судовий збір в розмірі 2305, 20 гривень стягнути з відповідачів Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частках.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня cкладання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України , до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_4 АДРЕСА_4

Відповідач Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області вул. Зелена, 2 с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області

Відповідачі СтельмахМ.І., ОСОБА_5 АДРЕСА_5

Головуючий суддяВ. М. Братасюк