Рішення № 98184086, 08.07.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3807/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Палюх Н.М.

за участю секретаря Колодій У.Б.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАА №121072 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАА №121072 від 22.05.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.05.2021 інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції Штибель Мар`яном Богдановичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на нього було накладено штраф в розмірі 680 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме порушення вимог дорожнього знаку 5.11 ПДР. Вважає дану постанову такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права, та такою, що підлягає скасуванню відповідно до наступного. Так він, керуючи транспортним засобом, не здійснював порушення вимог ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки під час руху транспортного засобу не порушував вимоги дорожнього знаку 5.11 ПДР України. В постанові про адміністративне правопорушення вказано, що він «керуючи ТЗ здійснив рух по смузі громадського ТЗ, чим порушив вимогу дорожнього знаку 5.11 ПДР України» - смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Натомість, пунктом ПРД України 17.2 зазначено: «Водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини». Отже, він, керуючи транспортним засобом, 22 травня 2021 року, о 18год. 15хв. здійснював рух від вул. Ак. Люльки по проспекту Чорновола смугою для маршрутних ТЗ, користуючись п. 17.2 ПДР України, відповідно до дорожньої розмітки 1.1. Вийняткові ситуації для перетену дорожньої розмітки 1.1 були відсутні, руху маршрутним транспортним засобам та транспорту екстрених служб не перешкоджав.

Тією ж самою постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №121072 його притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, за те, що він не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4(а) ПДР України». Таким чином інспектор УПП у Львівській області ДПП лейтенант поліції 3 батальйону 1 роти 2 взводу Штибель М. Б., не пред`явивши своє службове посвідчення до повного ознайомлення на його вимогу відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» (про що зафіксована скарга на лінію 102), вимагаючи в нього документи, не надав йому відповіді на поставлене ним питання стосовно причин застосування до нього превентивного заходу такого як перевірка документів особи, оскільки його вини у вчиненні правопорушення в даному випадку це порушення ПДР України доведено не було, чим порушив ч.2 ст.31 закону України «Про Національну поліцію». Під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, інспектор не дотримався законодавчих вимог стосовно доказів в справі про адміністративне правопорушення. Отже, з наведеного вище видно, що оскаржувана постанова була прийнята з грубим порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню. Просить скасувати постанову серії БАА №121072 про накладення на нього адміністративного стягнення, провадження у справі закрити, судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засідання позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та додатково пояснив, що, рухаючись по вул.Люльки у м.Львові, він виїхав на проспект Чорновола та рухався у крайній праві смузі руху, що призначена для руху маршрутних транспортних засобів, оскільки на даній ділянці дороги смуги руху відокремлені вузькою суцільною лінією, яку правилами дорожнього руху забороняється перетинати. Коли він намагався перестроїтися у ліву смугу руху, з увімкнутим лівим показником повороту, що дозволяла переривчаста лінія дорожньої розмітки на перехресті вул. Медова - пр.Чорновола, був зупинений інспектором поліції, який звинуватив його у порушенні правил дорожнього руху, при цьому не зміг пояснити йому, які саме вимоги ПДР він порушив. Зазначив, що він не порушив правил дорожнього руху, а тому вважає, що оскаржувана постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Подав до суду відзив, в якому покликається на те, що відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченої частиною 3 статті 122 КУпАП. Згідно з пунктом 2 Розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Щодо твердження позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, вважає, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб`єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Окрім того, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Звертає увагу суду на те, що справа № 462/3807/21, виходячи з ухвали Залізничного районного суду міста Львова області від 02 червня 2021 року, віднесена до категорії справ незначної складності. Тобто, заявлені кошти позивачем у сумі 1000 грн. є неспівмірними до даної категорії справ. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу перевищують майже в два рази суму накладеного стягнення. Просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи та встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22.05.2021 серії БАА №121072 на позивача накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 122 та ч.1ст.126 КУпАП у розмірі 680 грн. За вказаною постановою ОСОБА_1 22.05.2021 о 18.15 год здійснив рух по смузі громадського транспорту, чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.11 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП, а також не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП.

В судовому засідання позивач пояснив, що він, рухаючись по вул.Люльки у м.Львові, виїхав на проспект Чорновола та рухався у крайній праві смузі руху, що призначена для руху маршрутних транспортних засобів, так як на даній ділянці дороги смуги руху відокремлені вузькою суцільною лінією, яку правилами дорожнього руху забороняється перетинати. Коли він намагався перестроїтися у ліву смугу руху, з увімкнутим лівим показником повороту, що дозволяла переривчаста лінія дорожньої розмітки на перехресті вул. Медова - пр.Чорновола, був зупинений інспектором поліції, який звинуватив його у порушенні правил дорожнього руху, при цьому не зміг пояснити йому, які саме вимоги ПДР він порушив.

У відповідності до ч.1 ст.126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» на водіїв покладено обов`язок мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 2.4 «а» ПДР па вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені п.2.1 ПДР.

Пунктом 2.1 «а» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 5.11 ПДР (дорожні знаки) визначено, що дорожній знак 5.11 - "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів". Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Згідно з пунктом 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Відповідно до пункту 17.2 ПДР водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Частиною 3 статті 122 передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, здійснюючи контроль за дотримання Правил дорожнього руху, працівники поліції мають діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п.1 ч.1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З наведених норм законодавства вбачається, що за наявності факту порушення водієм Правил дорожнього руху, зупинка транспортного засобу є законною, і лише з дотриманням таких умов у інспектора поліції виникає право на реалізацію повноважень вимагати у особи пред`явлення нею документів, зокрема полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою пред`явлення вимоги працівниками поліції до позивача про пред`явлення посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, було покликання працівника поліції на порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.11 ПДР.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ч. 1, 2, 3, 5 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Належні та допустимі докази порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.11 ПДР України матеріали справи не містять, а відтак суд приймає до уваги покликання позивача, що в даному випадку він не порушував правил дорожнього руху.

Оскільки відповідачами належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем вимог дорожнього занку 5.11 ПДР України, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, в тому числі посвідчення водія, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Така позиція суду повністю узгоджується з висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 15.03.2019 у справа №686/11314/17.

Окрім того, положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, в тому числі на технічний прилад та технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, суд зауважує, що постанова про вчинення адміністративного правопорушення не може бути єдиним та достатнім доказом вчинення позивачем вказаного правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем за час розгляду справи не надано будь-яких належних доказів, які б спростували твердження позивача про відсутність його вини у вчиненні правопорушення.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу положень ст. 61 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано довідку №1 про підтвердження сплати правової допомоги від 31 травня 2021 року за договором про надання правової допомоги б/н від 24.05.2021 та акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 31.05.2021 на суму 1000 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Предмет спору у цій справі не є складним, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним.

З огляду на викладене, суд зазначає, що понесені позивачем витрати в сумі 1000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими сплату позивачем адвокату витрат на суму 500 грн. за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Львівській області не має статусу юридичної особи, не має відкритих рахунків в органах Казначейства та є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, який діє на правах самостійної юридичної особи, дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати у сумі 954 грн. (454 грн. 00 коп. судовий збір + 500 грн. витрати на правничу допомогу).

Враховуючи наведене та керуючись ст. 9, 73-74, 77, 139, 242, 244-246, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.05.2021 серії БАА №121072, винесену інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції Штибель М. Б. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 954,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідних положень КАС України - через Залізничний районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Львів, вул.Перфецького, 19.

Суддя: