Рішення № 98183062, 06.07.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3209/21

Провадження № 2/234/2303/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

з участю секретаря судового засідання Коваленко Н.Є.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чухлєбова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 26.03.2018 р. його було прийнято до відділу технічного контролю контролером матеріалів, металів, полуфабрикатів та виробів у ПАТ «СКМЗ». 16.12.2019 р. його було звільнено з ПрАТ «СКМЗ», видана трудова книжка, але не було проведено розрахунок по заробітній платі за грудень 2019 р. у сумі 2680,99 грн. Просить стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 2680,99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16.12.2019 р. по день ухвалення рішення.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

08.04.2021 року представник відповідача надав пояснення щодо належності доказів, відповідно до яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2680,99 грн. після утримання податків, зборів та обов`язкових платежів) відповідачем не заперечуються.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Згідно з абз. 1 п. 8 р. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Отже, при обчисленні середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, підлягає застосуванню формула, за якою розмір середньої заробітку визначається шляхом множення середньоденного заробітку (обчислення відповідно до положень Порядку) на кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно із графіком роботи підприємства.

Таку правову позицію викладено у постанові КЦС ВС від 17.07.2019 р. по справі 639/4820/16-ц.

Так, Верховний Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні визначається період затримки, виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.

Позивач звільнився 16.12.2019 р., однак розрахунку при звільненні здійснено не було.

Причиною затримки розрахунку з позивачем є тяжке матеріальне становище підприємства, що виникло внаслідок збігу низки об`єктивних причин, серед яких: економічний спад та стрімке зниження на цін на металургійну продукцію на світових ринках у 2019 - 2020 роках, загострення епідеміологічної ситуації у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби, вжиття відповідних карантинних заходів.

У період з грудня 2019 р. і до цього часу виробництво ПрАТ «СКМЗ» фактично зупинено, більшість працівників звільнено. На підприємстві встановлений дводенний робочий тиждень. Джерела для виплати заборгованості по існуючим зобов`язанням практично відсутні. На ПрАТ «СКМЗ» продовжують працювати робітники у кількості, що є мінімально необхідною для: підтримання належного стану виробничої інфраструктури, мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання; забезпечення техногенної безпеки; виконання заходів, спрямованих на погашення кредиторської заборгованості по існуючим зобов`язанням та стягнення дебіторської.

Запроваджений на ПрАТ «СКМЗ» графік роботи передбачав, що у структурному підрозділі, де працював позивач у грудні 2019 р., у період з дня наступного після звільнення позивача - 17.12.2019 р. до 31.12.2019 р. робочими були 10 днів, у січні 2020 р. - 13 днів, у лютому 2020 р. - 12 днів, у березні 2020 р. - 21 день, у квітні 2020 р. - 21 день, у травні 2020 р. - 6 днів, у червні 2020 р. - 8 днів, у липні 2020 р. - 10 днів, у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2020 р. - загалом 43 робочі дні, у грудні - березні 2021 р. - загалом 25 робочих днів.

У період затримки здійснення розрахунку з позивачем з 17.12.2019 р. по 31.03.2021 р. на підприємстві було 163 робочі дні. У квітні 2021 р. має бути 8 робочих днів.

При стягнення середнього заробітку на користь позивача відповідно до ст. 117 КЗпП просив застосувати принцип співмірності заборгованості нарахувань із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти заборгованості по заробітної платі в сумі 2680,99 та просив застосувати принцип співмірності та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі заборгованості по заробітній платі.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч. 1 ст. 46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 197 від 16.12.2019 р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін, що підтверджується його трудовою книжкою. (а.с. 8)

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 697 станом на 05.10.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року в розмірі 2680,99 грн., (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів) (а.с. 9)

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано. Крім того, згідно письмових пояснень відповідача, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2680,99 грн. відповідачем визнаються.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2680,99 грн., що не заперечується відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 2680,99 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Твердження позивача про те, що він пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як видно з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 201,94 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 201,04 грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.

Аналізуючи графік роботи підприємства за період з 17.12.2019 року по 06.07.2021 року, по день ухвалення судового рішення, слід зазначити наступне.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 17.12.2019 (дата звільнення) по день ухвалення рішення 06.07.2021 р., що складає 378 днів.

Розрахунок кількості днів, за які необхідно стягувати середній заробіток було вирахувано наступним чином.

ОСОБА_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року повинно вираховуватися 10 робочих днів.

На січень 2020 року згідно Листа Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» кількість робочих днів складає 21 робочий день. Наказом № 368 від 31.10.2019 року на ПрАТ «СКМЗ» встановлено неоплачувані днями : 02.01.2020, 03.01.2020, 06.01.2020, 08.01.2020, 09.01.2020, 10.01.2020, 10.01.2020, 13.01.2020, 14.01.2020, таким чином, загальна кількість робочих днів у січні 2020 року становить 13 робочих днів.

На лютий 2020 року згідно Листа Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» кількість робочих днів складає 20 робочих днів.

Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», визначено кількість робочих днів у березні 21, у квітні 21, у травні 19.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), оскільки відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин - введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.

Оскільки на період з березня 2020 року по липень 2021 року на підприємстві не було запровадження скороченого робочого часу та тривалості робочих днів у зв`язку із тяжким фінансовим станом підприємства, тому в цей період обчислення кількості робочих днів слід проводити саме за повний робочий місяць, а саме: у березні 2020 року за 21 день, у квітні 2020 року за 21 день, у травні за 19 днів, у червні 2020 року за 20 днів, у липні 2020 року за 23 дні, у серпні 2020 року за 20 днів, у вересні за 22 дні, у жовтні за 21 день, у листопаді 2020 року за 21 день, за грудень 2020 року за 22 дні, за січень 2021 року за 19 днів, за лютий 2021 року за 20 днів, за березень 2021 року за 22 дні, за квітень 2021 року за 22 дні, за травень 2021 року за 18 днів, за червень 2021 року за 20 днів, за липень 2021 року за 4 дні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 06.07.2021 року, в сумі 75993,12 грн. (201,04 грн. х 378 дн. (робочі дні починаючи з 17.12.2019 року до 06.07.2021 року).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_1 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним, а також у зв`язку із фінансовим станом підприємства та карантином, запровадженим Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв`язку із захворюванням на COVID-19.

Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 15 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у сумі 840, 80 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач звільнений.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн. та з відповідача на користь держави підлягає стягненню 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 2680,99 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 99 коп.) без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень), та зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» утримати з цієї суми передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімост сорок гривен вісімдесят копійок).

В іншій частині - відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського міського суду К. С. Романенко