Рішення № 98181631, 07.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року Справа №480/2542/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач. ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України (далі – відповідач, ВЧ2276), в якій просить стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 11.08.2020 по 26.03.2021 у сумі 79617,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення зі служби, відповідач не провів кінцевий розрахунок із позивачем, а саме не виплатив грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 25135,62 грн.

Позивач звернувся до суду із вимогами щодо виплати такої суми, і лише після відкриття провадження кошти 26.03.2021 були перераховані на рахунок позивача. У зв`язку із несвоєчасною виплатою компенсації вартості грошового забезпечення речового майна, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.08.2020 по 26.03.2021 в сумі 79617,98.

Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні, а у випадку визнання правомірності вимог позивача застосувати принцип співмірності нарахованої позивачем суми.

На вказаний відзив представником позивача подана відповідь, у якій останні не погоджується з доводами, наведеними у відзиві, просить задовольнити вимоги в повному обсязі.

Судом провадження у справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Наказом командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від 10.08.2020 року № 164, старшого солдата ОСОБА_1 (Г-022780), який здав справи і обов`язки водія-санітара медичного пункту та звільненого відповідно до підпункту „а” пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу” з військової служби наказом командира Військової частини 2276 від 08.07.2020 № 25 о/с у запас у зв`язку із закінченням строку контракту 10.08.2020.

Відповідно до даного наказу Військової частини 2276 Національної гвардії України вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 25135,62 грн., з урахуванням ПДФО складає в сумі 29660,03 коп.

В провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа №480/ 9014/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб з перерахованої суми грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4901,44 грн.

Судом у рішенні від 30.06.2021 по справі № 480/9014/20 судом встановлено, що 15.07.2020 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому зазначив, що відмовляється від отримання належного йому речового майна та бажає отримати грошову компенсацію за нього. Проте під час звільнення позивача з військової служби, відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. При цьому під час розгляду справи №480/9014/20, відповідачем було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 24758,59 грн. та не заперечується позивачем.

В межах розгляду даної справи позивач зазначає, що дійсно, 26.03.2021 позивачу було перераховані кошти в сумі 24758,59 грн., що підтверджується відповідною довідкою АТ «Приватбанк» від 26.03.2021.

Таким чином позивач на даний час просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 11.08.2020 по 26.03.2021 у сумі 79617,98 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином з моменту звільнення, грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань суд вважає необґрунтованими.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

В рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

В даному випадку позивача включено зі списків особового складу військової частини з 10.08.2020 , що підтверджується копією наказу від 10.08.2020 №164.

Як встановлено судом, при звільненні зі служби зазначена компенсація не була виплачена позивачу.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України).

Відповідно до п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була, тобто остаточний розрахунок при звільненні проведений не був.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом із тим, при задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18) про необхідність прийняття до уваги таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Згідно з довідкою відповідача, наданою на вимогу суду, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці перед звільненням складає 348,83 грн., а не 350,74, як помилково вважає позивач у позовній заяві під час здійснення відповідних розрахунків, а тому сума середнього заробітку за період 227 дні складає 79184,41 грн. (227*348,83 грн.).

Враховуючи те, що сума середнього заробітку в розмірі 79184,41 грн. за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) значно перевищує суму грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 24758,59, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності, та стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) в сумі середньомісячного грошового забезпечення , а саме 10639,35грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 2276 Національної гвардії України (42741, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, вул. Дачна, 9, код ЄДРПОУ 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) в розмірі 10639,35 грн.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 2276 Національної гвардії України (42741, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, вул. Дачна, 9, код ЄДРПОУ 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.07.2021

Суддя С.М. Гелета