Ухвала суду № 98180737, 07.07.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6784/21

Провадження № 2/219/2584/2021

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

07 липня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в особі судді Шевченко Л.В., дослідивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомившись із даною позовною заявою, вважаю, що наявні підстави для залишення її без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 177 ЦПК України, з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався. У позові заявлено про звільнення її від сплати судового збору посилаючись на те, що він має пільги на сплату судового збору на підставі п. ґ ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки звертається до суду в інтересах неповнолітньої дитини.

Закон України «Про судовий збір» визначає дві понятійні категорії, до першої відносять заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі (ч. 2 ст. 3 цього Закону), друга категорія, зокрема, визначає коло осіб, яким надається пільга у виді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв (ст. 5)

Також, у ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначені умови за якими суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розміру або звільнити від його сплати, а саме:

враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення вказаної статті, на яку посилається позивач, не містить переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, крім того, інших підстав, визначених Законом України «Про судовий збір» в яких би позивач звільнялась від сплати судового збору також не встановлено.

Як роз`яснив пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 постанови №10 від 17.10.2014, відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що інших підстав для відстрочення або розстрочення сплату судового збору, аніж майновий стан, який унеможливлює сплату судового збору, законом не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач не надала суду належних та достатніх доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють або унеможливлюють сплату судового збору, документів щодо її незадовільного (скрутного) матеріального становища (довідки про наявність чи відсутність доходу у позивача, та її розмір за попередній календарний рік, тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою належить сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,00 грн.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити вказану суму судового збору на відповідний рахунок:

Отримувач коштів Донецьке ГУК/Бахмутська МТГ/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA788999980313191206000005584

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем порушується питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте до участі у справі не залучено як третю особу Управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, хоча участь такої особи у справах даної категорії є обов`язковою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зазначена заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 177, 185, 258-260, 294 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, попередивши останнього про те, що у разі коли він відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконає всі перелічені вимоги, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

В разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.В. Шевченко