Ухвала суду № 98180554, 08.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

08 липня 2021 р. № 400/2509/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА", вул. Декабристів, 34, м. Миколаїв, 54001,

про:стягнення заборгованості в розмірі 28 131,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма" про стягнення заборгованості в сумі 28131,18 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач несвоєчасно подав звіт за формою № 10-ПОІ за 2019 рік, не працевлаштував осіб з інвалідністю та не сплатив самостійно адміністративно-господарські санкції. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік складає 28131,18 грн, з яких адміністративно-господарські санкції – 26246,43 грн та пеня – 1884,75 грн.

05.05.2021 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 28-42), в якому наголосив на пропуску позивачем строку звернення до суду з огляду на те, що позивачу було відомо про існування товариства та середньооблікову штатну кількість працівників. За 2017 і 2018 роки позивач своєчасно звернувся до суду з позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. До того ж, позивач має законодавчо передбачену можливість отримувати необхідну інформацію від Пенсійного фонду України. На підставі викладеного, відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

На підставі ч. 9, 10 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі – Закон № 875) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідач не подав звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік до 1 березня 2020 року.

У зв`язку з викладеним, позивач 06.03.2020 р. і 03.06.2020 р. надсилав на адресу відповідача листи про необхідність подачі звіту за 2019 рік (а. с. 11-12).

Відповідач зазначених листів не отримував, а позивач доказів їх отримання відповідачем суду не надав.

Звіт за формою № 10-ПОІ за 2019 рік відповідач подав лише 24.02.2021 р. (а. с. 10).

Саме з даного звіту позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Тобто, для суб`єкта владних повноважень строк звернення обчислюється не з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а саме з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на звернення з відповідним позовом.

Отже, саме день виникнення підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені має бути встановлений судом для висновку про дотримання чи порушення строку звернення.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Отже, адміністративно-господарські санкції за 2019 рік відповідач мав сплатити до 15 квітня 2020 року. Таким чином, з 16.04.2020 р. у позивача виникла підстава для звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за рішенням суду. Строк звернення до суду сплив 16.07.2020 р., а позов до суду подано 15.04.2021 р.

Про поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач у позові не зазначив, поновити строк не просив, відповіді на відзив зі своїми аргументами проти доводів відповідача не подавав.

Суд вважає хибною позицію, що підстава для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені виникла лише з дати подання відповідачем звіту за формою № 10-ПОІ за 2019 рік, оскільки за неподання такого звіту передбачено інший вид юридичною відповідальності для керівника товариства. Натомість невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю тягне за собою нарахування адміністративно-господарських санкцій на товариство, строк сплати яких чітко встановлений ч. 4 ст. 20 Закону № 875.

Навіть у випадку неподання роботодавцем звіту за формою № 10-ПОІ позивач має можливість встановити дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом обміну інформацією з Пенсійним фондом України або органами Держпраці, як слушно зазначив відповідач.

Про вчинення будь-яких дій, направлений на встановлення середньооблікової кількості працівників відповідача та дотримання ним нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю позивач у позові не зазначив.

Таким чином, судом після відкриття провадження у справі виявлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду, про поновлення пропущеного строку звернення позивач не заявляв.

Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

У відзиві на позов відповідач заявив про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн. На підтвердження розміру витрат надано договір про надання професійної правничої допомоги від 21.04.2021 р., протокол узгодження ціни № 1, акт здавання-приймання наданої послуги від 27.04.2021 р., звіт про виконані роботи від 27.04.2021 р., рахунок-фактуру від 27.04.2021 р. № 54 (а. с. 51-58).

Позивач не висловив заперечень проти розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено що ціна позову становить 28131,18 грн. Відповідачем до суду надані документи, що підтверджують витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. Суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу, що заявлена відповідачем, є підтвердженою, співмірною зі складністю справи і якістю наданої допомоги та обґрунтованою, а відтак, належить стягненню з позивача відповідно до положень ст. 134, 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма" (вул. Декабристів, 34, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 33437045) про стягнення заборгованості в сумі 28131,18 грн – залишити без розгляду.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма" (вул. Декабристів, 34, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 33437045).

Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Дата складення повного судового рішення 08.07.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська