Ухвала суду № 98180294, 08.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3882/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

08 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 03.08.2020 (виплата індексації грошового забезпечення) у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язати Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) нарахувати та виплатити Дуднику середнє грошове забезпечення за період із 24.09.2020 по день фактичного розрахунку 28.01.2021.

Ухвалою судді від 23.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду. Вказує, що фактичний розрахунок позивачем було здійснено 29.01.2021. Тобто станом на день нарахування вказаної компенсації 29.01.2021 ОСОБА_1 дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, як учасника бойових дій, зі сторони Чопського прикордонного загону. Однак, незважаючи на це, позивач звернувся до суду лише 18.03.2021, більше ніж через місяць з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України. Більш того, представник відповідача зазначив, що листом від 16.09.2020 вих.№11/6804 на адвокатський запит від 25.08.2020 позивачу по справі було надано картку грошового забезпечення, витяг з наказу на виключення зі списків особового складу, з яких позивачу було відомо про порушення прав щодо невиплати індексації грошового забезпечення, тобто в даному випадку позивачем пропущено не лише місячний, але й трьохмісячний строк звернення до суду із даним позовом. Просив позов залишити без розгляду.

Позивач проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив, просив у його задоволенні відмовити, так як вважає, що строк звернення до суду із вказаним позовом не пропущений.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України.

13.07.2020 наказом Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №333-ос підполковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби за п.п.«а» (у звязку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.08.2020.

Для з`ясування інформації, чи був проведений з позивачем повний розрахунок, що за сума була йому нарахована та інформації про порядок її обчислення і нарахування, ОСОБА_1 звернувся за правничою допомогою до адвоката Каверіна С.М. який 25.08.2020 року на адресу відповідача надіслав адвокатський запит.

Листом від 16.09.2020 вих.№11/6804 на адвокатський запит від 25.08.2020 позивачу по справі було надано картку грошового забезпечення, витяг з наказу на виключення зі списків особового складу.

Позивач вважає, що можливість звернутися до суду із обґрунтованою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у нього з`явилась лише після 29.01.2021 року, тобто з моменту зарахування коштів в сумі 32 909, 01грн., на банківський рахунок позивача.

Вирішуючи клопотання суд керується таким.

У рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 (справа № 1-9/2011) Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов`язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 вказав, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, а реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Процесуальним законом, що визначає порядок розгляду спорів між фізичними особами, юридичними особами та суб`єктами владних повноважень, є Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Верховний Суд в постанові від 11 лютого 2021 року в аналогічній справі № 240/532/20 зазначив, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Верховний Суд у постановах від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 дійшов висновку, що у спірних правовідносинах пов`язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, якими передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, згідно з правовою позицією Верховного Суду береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.

З огляду на таку судову практику, до позовних вимог ОСОБА_1 необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день остаточного розрахунку.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що 29.01.2021 відповідно до платіжного доручення №130 ОСОБА_1 було виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 32909,01 грн.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд зазначає, що саме 29.01.2021 є початком перебігу строку звернення ОСОБА_1 до суду.

З огляду на викладене, позивач звернувшись до суду із цим позовом пропустив місячний строк звернення до суду.

Крім цього суд зазначає, що навіть, якщо брати до уваги твердження позивача про те, що йому не було відомо, які кошти було йому перераховано, то вичерпну відповідь на це питання ОСОБА_1 отримав із відповіді на адвокатський запит, як він сам зазначає 16.09.2020.

Аналізуючи відповідь відповідача від 16.09.2020, суд зазначає, що вона є чіткою, конкретною та повною.

У вказаній відповіді вказано призначення платежу, суму та підставу платежу та реквізити платіжного документа.

Навіть якщо брати до уваги цю обставину (дату зарахування коштів на картковий рахунок позивача), то строк звернення до суду закінчився 28.02.2020, а до суду ОСОБА_1 звернувся 18.03.2021, тобто із пропуском строку звернення до суду визначеного ч.5 ст.122 КАС України.

Суд використовує також правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іліан проти Туреччини» вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на таку судову практику, до позовних вимог ОСОБА_1 необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день остаточного розрахунку – 29.01.2021.

Невжиття Позивачем активних дій протягом значного строку (від часу розрахунку 29.01.2021 до моменту подачі позову 18.03.2021) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні права на пред`явлення позову.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Відповідно до статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд виходить з того, що спірні правовідносини пов`язані із звільненням з публічної служби, тому строк звернення до адміністративного суду з позовом цієї категорії є спеціальним та відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

Оскільки позивач звернувся з цим позовом поза межами місячного строку з дня проведення з ним остаточного розрахунку та не навів обставин, які би свідчили про поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З врахуванням викладеного клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Клопотання Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно статті 256 КАС України, негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський