Рішення № 98177268, 07.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Справа № 160/8492/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 28.10.2020 по 27.04.2021 заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Дмитра Яворницького, 38 м. Дніпро, 49000 ЄДРОПОУ: 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не нараховану та невиплачену заробітну плату у період з 28.10.2020 по 27.04.2021 у сумі 273 047,37 грн. (двісті сімдесят три тисячі сорок сім гривень 37 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру 14.05.2020 року, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 160/6264/20 її, зокрема, поновлено на посаді

прокурора прокуратури Дніпропетровської області з 15.05.2020 року на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 677к від 29.10.2020 року. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1118к від 27.04.2021 року позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших

заходів примусового характеру прокуратури Дніпропетровської області та

органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону

України «Про прокуратуру» з 27 квітня 2021 року. Однак, Дніпропетровською обласною прокуратурою не проведено виплату позивачу передбаченої законодавством заробітної плати в повному обсязі. Таким чином, посилаючись на положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 та рішення Конституційного Суду України № 1-223/2018 (2840/18) від 26.03.2020 року, ОСОБА_1 вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно ненараховання та невиплати заробітної плати у період з 28.10.2020 р. по 27.04.2021 р. у сумі 273 047,37 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію вказаної ухвали суду від 28.05.2021 р. отримано представником відповідача разом позовною заявою та доданими до неї матеріалами, що підтверджується розпискою представника відповідача від 31.05.2021 року, наявною в матеріалах справи.

23.06.2021 року за допомогою засобів поштового звязку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (далі - Закон №113), який набрав чинності 25.09.2019 р., запроваджено реформування системи органів прокуратури.

У частині 1 статті 7 Закону України 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697) слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні».

Отже, статтею 15 Закону №1697 зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону №113). Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113 за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Вказує, що на зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Оскільки ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, тому права на отримання заробітної плати відповідно до норм ч. 3 ст.81 Закону №1697 не набула.

Дніпропетровська обласна прокуратура позбавлена можливості самостійно встановити розмір посадового окладу для працівника, який не пройшов атестацію.

Розмір посадового окладу, який виплачувався ОСОБА_1 після поновлення її на роботі згідно з наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 677к від 29.10.2020, становить 5 730,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Таким чином, оплата праці ОСОБА_1 обґрунтовано здійснювалась відповідно до вимог Постанови КМУ № 505, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до відомостей про роботу з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 10.10.1979 року ОСОБА_1 з травня 1997 року безперервно працювала на посадах прокурора в прокуратурі Дніпропетровської області.

Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року за № 397к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14.05.2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 160/6264/20, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.05.2020 року.

Відповідно до пункту 2 наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 677к від 29.10.2020 року поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 травня 2020 року.

Визначити робоче місце прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 у відділі нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Дніпропетровської обласної прокуратури (п. 4 наказу № 677к від 29.10.2020 року).

Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1118к від 27.04.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальна провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратур» Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частин» першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 27 квітня 2021 року.

У абзаці другому даного наказу доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратур» провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Не є спірними та визнаються сторонами ті обставини, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалось відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», в редакції постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 року.

Тобто, у період з 28.10.2020 року по 27.04.2021 року посадовий оклад ОСОБА_1 визначено на рівні 5730,00 гривень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014.

В первісній редакції Закону №1697-VII, передбачалося, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3. Прокурорам виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 81 Закону №1697-VII).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, з 01.01.2015 набрали чинності зміни до Бюджетного кодексу України, внесені Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” №79-VIII від 28.12.2014.

Зокрема, Законом №79-VIII розділ VI Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, останнє положення якого передбачало, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України від 14 жовтня 2014 року “Про прокуратуру” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до цього, починаючи з 2015 року норми і положення Закону України “Про прокуратуру” щодо заробітної плати прокурора почали застосовуватися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Відповідно до цього, розміри заробітної плати прокурорів визначалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” №505 від 31.05.2012 (з наступними змінами та доповненнями).

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення передбачено, що положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” № 2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” № 2136-VIII від 13.07.2017.

Окрім цього у статті 97 Закону №2136-VIII визначено, що Конституційний суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Суд звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині рішення чітко вказано, що положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, у Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Станом на 28.10.2020 року і на сьогоднішній день діє редакція статті 81 Закону №1697-VII, відповідно до якої, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України

Враховуючи рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року, позивач набула право на отримання заробітної плати у відповідності до статті 81 Закону №1697-VІІ з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Втім, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 28.10.2020 року по 27.04.2021 року заробітна плата виплачувалась не відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, а виходячи з посадового окладу, визначеного у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 (в редакції постанови №657 від 30.08.2017) “Схема посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур”, що рівняється 5730,00 грн. на місяць.

Така позиція відповідача є вочевидь протиправною і свідчить про ігнорування рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року.

Доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, а тому права на отримання заробітної плати відповідно до норм ч.3 ст.81 Закону №1697 не набула, суд відхиляє.

По - перше, через те, що позивач була поновлена рішенням суду на посаді та перебувала з відповідачем у справі у правовідносинах, пов`язаних з проходженням публічної служби. При цьому, наказом керівника відповідача ОСОБА_1 визначено робоче місце саме в Дніпропетровській обласній прокуратурі.

По-друге, такий підхід є вочевидь дискримінаційним, оскільки позивач перебуваючи у відносинах публічної служби з відповідачем, отримувала значно меншу заробітну плату, ніж її колеги.

Отже, суд вважає, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 та з урахуванням визначеного статтею 81 Закону №1697-VІІ розміру (в тому числі з урахуванням надбавок).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 р. у справі № 591/772/17.

На підставі наведеного, суд зазначає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 28.10.2020 р. по 27.04.2021 р. заробітної плати відповідно до положеннь статті 81 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014 р. та, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28 жовтня 2020 року по 27 квітня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатою різниці між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 28.10.2020 р. по 27.04.2021 р. заробітної плати відповідно до положеннь статті 81 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014 року.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з 28 жовтня 2020 року по 27 квітня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатою різниці між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.

Розподілу судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук