Рішення № 98177251, 07.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Справа № 160/5358/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 6уд.21-А; код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 06.11.2020 №UА500500/2020/500073/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 6уд.21-А, код ЄДРПОУ 43333459) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2020 №иА500500/2020/50132.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою оформлення поставленого позивачем товару, ТОВ «АТБ-маркет» було подано відповідачу митну декларацію разом з всіма документами, які згідно з ч.2 ст.53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Документи, подані позивачем, не містили розбіжносте, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Як зазначає позивач, всі обов`язкові документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, позивачем були надані відповідачу разом з митною декларацією, а вимогу витребування додаткових документів відповідач належним чином не аргументував та не вказав, яким чином відсутність наданих документів вплине на митну вартість товару. Позивачем в свою чергу всі вимоги МК України виконано. Проте, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 1304.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

18.05.2021 року надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому зазначено, що адміністративний позов ТОВ «АТБ-маркет» не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до фактичних обставин справи для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби представником позивача було подано декларацію типу ІМ 40 на товар «Взуття домашнє (тапочки) з верхом із текстильних матеріалів…», одержувач ТОВ «АТБ-маркет», яку прийнято до митного оформлення за №UA500500/2020/513698 від 05.11.2020 року та відповідні документи (зовнішньоекономічний договір, інвойс та інші товаросупровідні документи). Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500500/2020/513698 від 05.11.2020 року програмний комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів та ін. Як було встановлено відповідачем, в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Декларантом ТОВ «АТБ-маркет» було надіслано електронне повідомленні від 06.11.2020 та додаткові документи, проте, розбіжності усунені не були, отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України. Тому, та за результатом проведення консультації між декларантом та митним органом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

24.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у своєму рішенні не навів в чому саме він встановив неузгодженість між зовнішньоекономічним договором від 27.12.2019 №3488-HD/CN та документами страхування. Відповідачем не доведено законність застосування резервного методу при встановленні митної вартості товару, оскільки в даному випадку вартість товару відповідно до ст.57, 59 МК України повинна визначатись за ціною договору (контракту) – за основним методом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219), 19.07.1999 року зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40.

27.12.2019 року між ТОВ «АТБ-маркет» (покупець) та NINGBO HOME-DOLLAR IMP.&EXP.CORP (Китай) (продавець) укладено контракт на поставку продукції №3488-HD/CN.

Відповідно до п.2.1. найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох сторін.

Пунктом 2.3. Контракту №3371- MS/CN визначено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Ningbo, Китай згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010р.) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

На виконання умов контракту, згідно з інвойсом від 22.09.2020 року №20HDL1071TTF30 та специфікацією від 22.09.2020 року №68 на умовах поставки FOB-Ningbo, (згідно з Інкотермс 2010) на адресу покупця була поставлена продукція:

- кошик тканинний, кількість 4032 од., на загальну суму 14273,28 USD;

- навушники з мікрофоном для ПК, кількість 852 од., на загальну суму 2470,80 USD;

- набір для педикюру та манікюру, кількість 6480 од., на загальну суму 14256,00 USD;

- капці жіночі кімнатні, кількість 15936 од., на загальну суму 21832,32 USD.

Зазначені товари розроблені та виготовлені NINGBO HOME-DOLLAR IMP.&EXP.CORP в Китаї. Товари сертифіковані згідно сертифікату якості від 22.09.2020 року.

Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії товару склала 52832,40 доларів США.

З метою митного оформлення поставленого товару, ТОВ «АТБ-маркет» подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA500500/2020/513698 від 05.11.2020 року.

Разом з митною декларацією були подані супровідні документи, а також документи, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 митної декларації:

- сертифікат походження товару від 22.09.2020 б/н;

- пакувальний лист б/н від 22.09.2020;

- інвойс від 22.09.2020 №20HDL1071TTF30;

- коносамент від 30.09.2020 №ZJSM20091296;

- автотранспортна накладна від 04.11.2020 №940;

- сертифікат якості від 22.09.2020 №20HDL1071TTF30;

- рахунок фактура СФ-18924 від 05.11.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедування №88189 від 09.04.2019, рахунок фактура СФ-18925 від 05.11.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедування №88189 від 09.04.2019;

- заява на страхування окремого перевезення вантажу від 29.09.2020 №2902;

- специфікація від 22.09.2020 №68;

- контракт на поставку продукції від 27.12.2019 №3488-HD/CN.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею 05.11.2020 року підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. у страховому полісі від 29.09.2020 №2902 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN;

2. відсутні документи, зазначені у р.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари;

3. для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 25.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконання робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу; інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.

У наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД.

4. у поданих до митного оформлення документах: інвойс від 22.09.2020 №20HDL1071TTF30, додатку до зовнішньоекономічного контракту №68 від 22.09.2020 відсутня інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД.

У відповідь на повідомлення №90537a72-1261-458c-828d-580df4e5c6b5 від 05.11.2020р. позивачем 06.11.2020 року листом №1 було надано пояснення з питань, викладених у повідомленні та наступні додаткові документи:

*прайс-лист виробника товару б/н від 08.09.2020р.

*комерційна пропозиція б/н від 13.09.2020р.

*копія митної декларації країни відправлення №310120200517249204 від 24.09.2020р.

*фото маркування товару.

06.11.2020 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/500073/2, в якому зазначено, зокрема, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що:

по товару №4 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим – 7,01 дол.США за 1 кг (2,314 дол.США за пару) (МД від 20.08.2020 № UА500500/2020/502696), ніж заявлено декларантом 4,5 дол.США за 1 кг (1,48 дол.США за пару).

Відповідно до рішення відповідача від 06.11.2020 року позивачу надіслано картку відмови №UА500500/2020/50132 від 28.09.2020 року в прийнятті митної декларації від 05.11.2020 року №UA500500/2020/513698.

16.01.2021 року ТОВ «АТБ-маркет» направлено заяву №М-2021-0201 на адресу Одеської митниці ДМСУ із додатковими документами, в якій просив використати для визначення митної вартості метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та скасувати дію рішення.

За результатом розгляду заяви ТОВ «АТБ-маркет» від 16.01.2021 №М-2021-0201, Одеською митницею ДМСУ повідомлено, що митний орган не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості від 06.11.2020 № UА500500/2020/500073/2.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Як зазначено відповідачем, у страховому полісі від 29.09.2020 №2902 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN.

Згідно страхового полісу від 29.09.2020 №2902, який міститься в матеріалах справи, та надавався відповідачу під час проведення митного оформлення, вантажовідправником зазначено NINGBO HOME-DOLLAR IMP.&EXP.CORP LTD, вантажоодержувач ТОВ «АТБ-маркет». В графі 3.1.1 товаросупроводжувальним документом зазначено Інвойс №№20HDL1071TTF30 від 22.09.2020р.

Згідно інвойсу №20HDL1071TTF30 від 22.09.2020р., то в ньому зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN.

Таким чином, відповідач міг встановити реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN виходячи з даних зазнаних у страховому полісі від 29.09.2020 №2902 та інвойсу №20HDL1071TTF30 від 22.09.2020р., який був товаросупроводжувальним документом.

Щодо твердження відповідача, що відсутні документи, зазначені у р.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари.

Згідно розділу 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, продавець зобов`язаний передати разом з товаром (або одночасно з відвантаженням товару надіслати покупцю поштою або за допомогою служби кур`єрської доставки) оригінали наступних товаросупровідних документів на товар: рахунок-фактура (інвойс); коносамент (при перевезенні товару морським транспортом); сертифікат походження товару; пакувальний лист; документи, які підтверджують якість та безпеку товару згідно з вимогами законодавства України, що діють для даного виду товару (сертифікат якості, декларація виробника товару, санітарний сертифікат, а за необхідності – також й інші документи); засвідчена продавцем копія митної декларації країни відправника товару.

Як встановлено судом, позивачем разом з митною декларацією були подані зокрема наступні документи: інвойс від 22.09.2020 №20HDL1071TTF30; коносамент від 30.09.2020 №ZJSM20091296; сертифікат походження товару від 22.09.2020 б/н; сертифікат якості від 22.09.2020 №20HDL1071TTF30.

Митну декларацію країни відправника товару було надано відповідачу 06.11.2020 року у відповідь на повідомлення №90537a72-1261-458c-828d-580df4e5c6b5 від 05.11.2020р.

Таким чином, ТОВ «АТБ-марткет» було надано всі документи, що зазначені в розділі 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3488-HD/CN.

Відповідачем, Одеською митницею, у повідомленні №90537a72-1261-458c-828d-580df4e5c6b5 від 05.11.2020р. зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 25.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконання робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт опати транспортно-експедиційних посліг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту.

Але, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД.

Щодо твердження про відсутність договору на перевезення, вказаний в графі 44 МД, то судом встановлено, що даний договір позивачем не було зазначено в графі 44 МД. Проте, договір транспортного експедування №88189 від 09.04.2019р. долучено позивачем до матеріалів позовної заяви.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «АТБ-маркет» було надано відповідачу рахунок фактура СФ-18924 від 05.11.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедування №88189 від 09.04.2019, рахунок фактура СФ-18925 від 05.11.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортного експедування №88189 від 09.04.2019.

Разом із заявою від 16.01.2021 року №М-2021-0201, ТОВ «АТБ-маркет» надано платіжне доручення №283209 від 24.11.2020р., №283219 від 24.11.2020р. та акти виконаних робіт №ОУ-0005718 від 05.11.2020р., №ОУ-0005719 від 05.11.2020р.

Дані документи також містяться в матеріалах справи.

Стосовно того, що у поданих до митного оформлення документах: інвойс від 22.09.2020 №20HDL1071TTF30, додатку до зовнішньоекономічного контракту №68 від 22.09.2020 відсутня інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД, судом встановлено, що у відповідь на повідомлення №90537a72-1261-458c-828d-580df4e5c6b5 від 05.11.2020р. ТОВ «АТБ-маркет» було надано відповідачу фото маркування товару де зазначено матеріал виготовлення: набір для педикюру та манікюру (матеріал: пластмаса, метал, синтетична повсть, абразивний матеріал; капці жіночі кімнатні (матеріал: поліестер, полівінілхлорид, термопластична гума.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було надано всі необхідні документи, а розбіжності про які зазначено відповідачем у повідомленні не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом матеріалів, що свідчить про їх відсутність.

Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Згідно ч.3ст.335 МК України, разом з митною декларацією митним органом подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.

Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3ст.53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Зворотного суду не доведено.

Рішення про коригування митної вартості заповнюються посадовою особою митниці відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб`єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.

З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Додатково суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В даному випадку вказаних обставин митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В оскаржуваному рішенні від 06.11.2020 року №UA500500/2020/500073/2, митницею наведено лише номер та дату ЕМД, на підставі якої здійснено коригування, проте, оскаржуване рішення не містить конкретизації, який саме товар завозився за наведеною митною декларацією, і в рішенні відсутня інформація, що за цією декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару.

Вказане свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень, наслідком чого є скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом митної служби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

15.06.2021 року від позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

З приводу цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються види судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1,5.6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В тексті заяви зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 8 000,00 грн.

В підтвердження зазначеного, представником позивача було подано копії наступних документів, а саме: договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 р.; додаткової угоди №02/04/19-ЗВ від 02.04.2019 р. до договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 р.; протоколу № 07/06/21 від 07.06.2021 р.; акту від 30.04.2021 р. здавання-приймання наданих послуг до договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 р.; акту від 31.05.2021 р. здавання-приймання наданих послуг до договору № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 р.; платіжних доручень: № 179365 від 07.05.2021р. на суму 700 000,00 грн.; № 179364 від 07.05.2021 р. на суму 200 000,00 грн.; № 454388 від 07.06.2021 р. на суму 900 000,00 грн.

Будь-яких інших документів, що підтверджують вартість послуг адвоката за період, а саме: з 08.04.2021 р. по день ухвалення рішення у даній справі на загальну суму 8000,00 грн., як-то: рахунку, опису виконаних робіт тощо, представником позивача надано не було.

Аналізуючи додані до позовної заяви зазначені вище по тексту документи щодо компенсації витрат на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» в розмірі 8000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до акта здавання приймання наданих послуг до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 р. про надання правової (правничої) допомоги від 30.04.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що адвокатське об`єднання «Альянс», в особі керуючого партнера Мацюка А.І., що діє на підставі статуту, з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», в особі генерального директора Шаповалової Н.А., що діє на підставі статуту склали цей акт про наступне, а саме: 1. відповідно до договору № 08/02 - 19/1 від 08.02.2019 р. адвокатське об`єднання «Альянс», передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» прийняло послуги з надання адвокатським об`єднанням «Альянс», правової (правничої) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», за квітень 2021 р. (надалі «Послуги»); 2.розмір гонорару за надання Об`єднанням правової (правничої) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», у квітні 2021 р. складає 900 000,00 грн. (дев`ятсот тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ - 150 000,00 грн.; 3. підписанням цього акта Сторони підтверджують, що послуги надані адвокатським об`єднанням «Альянс» Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» належним чином відповідно до умов договору № 08/02 - 19/1 від 08.02.2019 p., претензії щодо якості наданих послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до адвокатського об`єднання «Альянс» відсутні.

Додаток: звіт Об`єднання із зазначенням обсягу правової (правничої) допомоги, наданої Об`єднанням Клієнту у квітні 2021р.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи містяться також акт здавання-приймання надання послуг до договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги, а саме: від 31.05.2021р.

Будь-яких документів, що підтверджують обсяг часу (годин), витраченого в цілому на надання правничої допомоги ТОВ «АТБ-маркет» адвокатом Галкіною Іриною В`ячеславівною до суду надано не було.

Зокрема, позивачем не було доведено реального виконання таких складових правничої допомоги, як: визначення переліку обставин, які підлягають доказуванню та документів, які мають бути надані клієнтом до суду для обґрунтування правового захисту з метою оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, співвідносно із аналізом нормативно правового регулювання взаємовідносин, а також судової практики стосовно таких порушень; пошук та аналіз судової практики по адміністративним спорам з приводу оскарження рішень митниці Держмитслужби; опрацювання та детальний правовий аналіз первинних та інших документів, наданих ТОВ «АТБ-маркет» для скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 06.11.2020 №UА500500/2020/500073/2, та визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2020 №иА500500/2020/50132.

Додані до заяви документи, не містить жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, а також не відображають суті наданих послуг.

Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання позовної заяви до суду в адміністративній справі №160/5358/21, оскільки в доданих до матеріалів даної справи підтверджуючих документів щодо оплати професійної правничої допомоги не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у додатковому рішенні від 24 січня 2019 року по справі № 9901/350/18 (провадження №П/9901/350/18).

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» щодо стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №468741 від 05.04.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 4540,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби (вул.Лип Івана та Юрія , буд.21-А, м.Одеса, Одеська область, 65078; код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 06.11.2020 №UА500500/2020/500073/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби (вул.Лип Івана та Юрія , буд.21-А, м.Одеса, Одеська область, 65078; код ЄДРПОУ 43333459) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2020 №UА500500/2020/50132.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (пр-т Олександра Поля, буд.40, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49000; код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул.Лип Івана та Юрія , буд.21-А, м.Одеса, Одеська область, 65078; код ЄДРПОУ 43333459) .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко