Рішення № 98177108, 17.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Справа № 160/9538/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658; 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0010241304 від 01.04.2019 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0010251304 від 01.04.2019 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0010261304 від 01.04.2019 р.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №60422-52 від 03.07.2019 р.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач не був обізнаний про прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки. Зазначає, що ні позивачу, ні його представнику не було вручено ані копії наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки, ані повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а тому відповідач не мав права на проведення такої перевірки, а позивач був позбавлений можливості скористатись своїм правом на його судове оскарження до моменту завершення перевірки. Представником позивача також зазначено, що позивач не отримував від АТ «УКРСИББАНК» повідомлення про прощення боргу, у зв`язку з чим обов`язки податкового агенту мало виконувати АТ «УКРСИББАНК» як кредитор. Крім того, враховуючи положення п. 8 розділу ХХ «Перехідних положень Податкового кодексу України, не підлягала оподаткування різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за кредитом на 18.11.2015 року та сумою такого боргу за офіційним курсом ГБУ станом на 01.01.2014 року, адже дана різниця не вважається додатковим благом платника податку.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/9538/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. була залишена без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/9538/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року було задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву по справі №160/9538/20 та продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк подачі відзиву на позовну заяву разом із доказами на десять днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. суд ухвалив розглядати справу №160/9538/20 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області продовжено строк подачі відзиву на позовну заяву разом із доказами до 02 березня 2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткові докази по справі.

02 березня 2021 року та 16 березня 2021 року до канцелярії суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому зазначено, що копія наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.01.2019 року №79-п разом з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки від 08.01.2019 року №42, акт та податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу ОСОБА_1 листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте вищезазначені відправлення повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Контролюючий орган зазначає, що на дату складання акту ОСОБА_1 документи щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага не надав, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік не подав. Акцентує увагу, що сума нарахованого доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 732 638, 17 грн. ОСОБА_1 не є сумою, прощеною у розмірі «різниці» в розумінні положень п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України. Звертає увагу, що податкова вимога №60422-52 від 03.07.2019 року вважається відкликаною у зв`язку з відсутністю податкового боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року замінено відповідача по справі його процесуальним правонаступником.

Чергове підготовче судове засідання призначено на 11 травня 2021 р.

11 травня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання, в я кому заявник просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2021 року.

У зв`язку з перебуванням 25 травня 2021 року судді Боженко Н.В. на лікарняному, чергове судове засідання було призначене на 10 червня 2021 року.

10 червня 2021 року в судове засідання сторони з`явились, чергове судове засідання було призначене на 17 червня 2021 року.

17 червня 2021 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні, у зв`язку з чим судом ухвалено розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було направлено лист №63058/10/04-36-13-10 від 10.10.2018 року щодо надання копій документів та податкової декларації за 2017 рік. Зазначений лист відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано позивачем 12.10.2018 року.

Надалі, відповідачем на підставі наказу №79-п від 08.01.2019 року та повідомлення №42, які було направлено позивачу 13.01.2019 та повернуто конверт «за закінченням терміну зберігання» 18.02.2019 року, було проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №6556/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 15.02.2019 року, яким встановлено наступні порушення:

- п.п.49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у зв`язку із отриманням доходу у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 145796,83 грн

- п.п.1.2, п.п.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку із отриманням доходу у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 10980,44 грн.;

На підставі акта від 15.02.2019 року №6556/04-36-13-04/ НОМЕР_1 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення рішення №0010241304 від 01.04.2019 року за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму: за податковим зобов`язанням - 145796,83 грн., за штрафними санкціями - 36449,21 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0010251304 за платежем «Штрафні санкції» на суму 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0010261304 за платежем «Військовий збір» на суму : за податковим зобов`язанням - 10980,44 грн., за штрафними санкціями - 2745,11 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення 03.04.2019 року були направлені позивачу та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 10.05.2019 року були повернуті на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку із наявністю податкового боргу Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкову вимогу №60422-52 від 03.07.2019 року на суму 277311,84 грн.

Так, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час призначення та проведення відповідачем контрольного заходу) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок та особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Матеріалами справи підтверджено дотримання відповідачем законодавчо визначених вимог щодо належного вручення наказу про проведення перевірки, повідомлення та акту перевірки, шляхом направлення поштових відправлень.

Спірним питанням в межах даної справи є правомірність віднесення ДПС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Вимоги контролюючого органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, та зобов`язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням податковим органом оподатковуваного доходу позивача як об`єкту оподаткування військовим збором.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Статтею 179 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань".

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Верховний Суд висловлював правову позицію щодо правильності застосування наведених положень законодавства і у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 14 листопада 2019 року (справа №520/10880/18), від 25 листопада 2019 року (справа №500/2252/18), від 04 червня 2020 року (справа 826/7305/17) вказав, що метою запровадження приписів, що містяться у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Суд акцентує увагу, що у постановах від 20 червня 2018 року (справа №804/4182/17), від 29 січня 2019 року (справа №821/707/17), від 05 листопада 2019 року (справа №821/465/17) виклав правову позицію про те, що на анульовану банком суму не поширюються положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, адже відносно заборгованості по кредитному договору відсутні такі умови, як зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Поняття фінансового кредиту, яке міститься в ПК України, не змінює суті взаємовідносин сторін, що мали місце у відповідності із кредитним договором в іноземній валюті, а також валюти основної суми боргу (кредиту) позивача, яка фактично була прощена (анульована) кредитором.

Натомість, у постанові від 18 січня 2021 року (справа №120/935/19-а) Верховний Суд констатував, що «датою зміни валюти зобов`язання за кредитом, отриманим позивачем за кредитним договором, є дата підписання між кредитором та позивачем додаткового до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати».

Крім того, у постановах від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 4 червня 2020 року (справа №826/7305/17), від 18 січня 2021 року (справа №120/935/19-а) Верховний Суд дійшов висновку, що «для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача».

Судом встановлено, що між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11236312000 від 19.10.2007 року в іноземній валюті - доларах США.

Судом не встановлено наявності доказів (договорів, додаткових угод, тощо), які б підтвердили факт реструктуризації кредитних зобов`язань позивача.

В даному випадку суд застосовує постанову КАС ВС від 18 січня 2021 року (справа №120/935/19-а), в якій зазначено, що «датою зміни валюти зобов`язання за кредитом, отриманим позивачем за кредитним договором, є дата підписання між кредитором та позивачем додаткового до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати». Вищезазначена позиція також викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2021 року по справі №826/954/17.

При цьому, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази зміни валютних зобов`язань за договором №11236312000 від 19.10.2007 року, який укладався між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» про надання споживчого кредиту з іноземної валюти на національну.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що він не отримував повідомлення банку про анулювання боргу, адже матеріали справи містять повідомлення про анулювання боргу вих. 31-1.61/214 від 18.11.2015 року, яким позивача повідомлено про те, що АТ «УкрСиббанк» було прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що становить 31 118,13 доларів США 13 центів. На вищезазначеному повідомлені власноруч позивачем зазначено: «Повідомлення отримав особисто, 18.11.2015 року».

За таких обставин, суд вважає посилання позивача на положення п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України помилковими та необґрунтованими, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2020 року №0010241304 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму: за податковим зобов`язанням- 145796,83 грн., за штрафними санкціями - 36449,21 грн.

Щодо подання декларації про майновий стан і доходи.

Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

При цьому пунктом 179.1 статті179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Так як судом встановлено отримання позивачем додаткового блага, відповідно у позивача виникає обов`язок щодо подачі декларації.

Підсумовуючи вищевикладене, прийняте на основі акта перевірки податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо нарахування військового збору.

Донарахування грошового зобов`язання з військового збору, є похідними від основного, оскільки безпосередньо пов`язане з розміром оподатковуваного доходу позивача.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1.5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту .

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору.

Щодо податкової вимоги №60422-52 від 03.07.2019 року суд зазначає.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Стаття 60 Податкового кодексу України містить перелік підстав відповідно яких податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Інтегрованими картками платника податків, що містяться в матеріалах справи підтверджується відсутність заборгованості та не заперечується відповідачем, що оскаржувана податкова вимога є відкликаною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вищевказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658; 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко