Ухвала суду № 98173346, 06.07.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4720/21

Провадження № 1-кп/643/946/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Олійника О.О.,

секретар судового засідання – Свешнікової О.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Заливацької О.Г.,

потерпілої ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Сунцова В.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Крутька С.С.

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

перекладача – Таміма Джорджеса,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12021220470000207 від 21.01.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21 березня 2021 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених продовжувався ухвалами від 19.03.2021 року та 13 травня 2021 року

Прокурором подано та підтримано у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 60 діб.

Прокурор стверджував, що відносно ОСОБА_2 продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відносно ОСОБА_3 продовжує існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор посилається на високу ступінь ймовірності настання наступних ризиків щодо поведінки ОСОБА_3 а саме: можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 є уродженцем іншої країни, а саме Федеративної республіки Нігерія, місце реєстрації в м. Харкові відсутнє, законне джерело заробітку відсутнє, вчинив кримінальне правопорушення проти власності іншої особи, можливість ОСОБА_3 переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винним (реальне відбуття покарання у вигляді позбавлення волі). Таким чином, на підставі сукупності ризиків, які можуть виникнути в ході судового розгляду, до обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно продовжити дію запобіжного заходу обраного у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, оскільки будь-які інші запобіжні заходи не забезпечують виконання обвинуваченому покладених на нього обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Потерпіла у судовому засіданні щодо вирішення клопотання прокурору про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покладалась на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого адвокат Крутько С.С. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_3 має фактичне місце проживання у місті Харкові за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкав разом зі своїми земляками. Також, захисник просив визначити розмір застави, у разі продовження судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника адвоката Крутько С.С.

Суд вислухавши думки учасників процесу та дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , дійшов наступного висновку.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжують існувати ризики, які передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаний із погрозою застосування насильства, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

У минулих судових засіданнях, на уточнюючі запитання суду, ОСОБА_3 повідомив, що працював неофіційно у кол-центрі, а також в айті сфері, неодружений, дітей не має.

ОСОБА_3 просив суд відпустити його під домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він проживає разом із друзями.

Будь-яких нових доказів, які б не досліджувались у минулих судових засіданнях, щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 , сторона захисту не надавала.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено. Розпочато судовий розгляд кримінального провадження.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою. Але суд враховує доведеним цей ризик у поєднанні з обставинами, що враховуються при обранні/продовженні запобіжного заходу, які передбачені ст. 178 КПК України. ОСОБА_3 є уродженцем іншої країни, а саме Федеративної республіки Нігерія, місце реєстрації в м. Харкові відсутнє, законне джерело заробітку відсутнє, вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти власності іншої особи, покарання за яке сягає 10 років позбавлення волі, визнає фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, але не згоден з кваліфікацією злочину, а тому ризики які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Щодо посилань захисника Обім Е.С., у минулому судовому засіданні та у цьому судовому засіданні, на той факт, що останній має фактичне місце проживання у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 , де він мешкав зі своїми земляками, суд не бере до уваги, оскільки вважає, що такий довод сторони захисту є недостатнім для зміни запобіжного заходу на більш м`який, з огляду на те, що ОСОБА_3 не зареєстрований у цій квартирі, близьких родичів не має, офіційно не працевлаштований, відсутні докази його навчання у м. Харкові, може у будь-який момент покинути територію України.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків вказаних у клопотання прокурора сторона захисту не надала.

Судом досліджувалось питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , однак суд не знайшов підстав для цього, та вважає, що на даній стадії процесу, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти тому ризику на якій посилається прокурор у своєму клопотанні.

Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обраного відносно ОСОБА_3 до 11 липня 2021 року включно.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Щодо визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд бере до уваги той факт, що відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у тому, що ОСОБА_3 приставив до скроні потерпілої пістолет або предмет схожий на пістолет, що може свідчити про вчинення дій пов`язаних із застосування насильства небезпечного для життя потерпілої, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави обвинуваченому ОСОБА_3 .. Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України визначення розміру застави це право, а не обов`язок суду.

Також, в обґрунтування клопотання щодо наявності ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор посилається на високу ступінь ймовірності настання ризику щодо поведінки ОСОБА_2 а саме: можливість переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_2 немає законного джерела заробітку, не одружений, змінив прізвище у призовному віці, викликався до військового комісаріату, виїжджав на заробітки до РФ де проживає батько, вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти власності іншої особи, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання його винним (реальне відбуття покарання у вигляді позбавлення волі) у сторони обвинувачення є підстави вважати про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи сукупність обставин, які можуть виникнути в ході судового розгляду, до обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, оскільки інші будь-які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченому покладених на нього обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Потерпіла у судовому засіданні щодо вирішення клопотання прокурору про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покладалась на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Сунцов В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали, що ризик, на який зазначає прокурор не доведений. Вважали за можливе застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартоюу вигляді домашнього арешту.

У минулих судових засіданнях, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 посилався на те, що останній не погоджується із кваліфікацією його дій і вважає, що його дії потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України. Також адвокатом було подано клопотання про перекваліфікацію дій свого клієнта з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України. Вказав, що його клієнт співпрацював зі слідством та щиро розкаюється. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 .

Крім того, мати ОСОБА_2 сплатила грошові кошти у розмірі 5 тисяч гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілій та 15 тисяч гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій, про що була надана нотаріально посвідчена заява від потерпілої ОСОБА_1 та у судовому засідання потерпіла особиста підтвердила факти такого відшкодування шкоди. Захисником, у минулому судовому засіданні, також була надана позитивна характеристика щодо ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки запевнив суд, що він стане на шлях виправлення.

У минулому судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 повідомляв суд, що не збирається переховуватись від суду, оскільки планує займатися спортом та працевлаштуватися на роботу. На уточнюючі запитання суду, повідомляв, що близько року перебував за кордоном, на території Російської Федерації, де працював у різних містах не офіційно, також має рідного батька у Росії, але контакт з ним налагодити не вдалося через те, що у нього з`явилася інша родина. Також, повідомляв, що з власної ініціативи змінив прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , оскільки останнє є його рідним прізвищем. Крім того, захисник повідомляв, що матері ОСОБА_2 надходила повістка з воєнного комісаріату за місцем проживання про виклик призовника ОСОБА_2 , після чого він звернувся до воєнкомату з листом, в якому повідомив обставини, чому ОСОБА_2 не може з`явитися до воєнкомату.

Суд вислухавши думки учасників процесу та дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , дійшов наступного висновку.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжує існувати ризик, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, а тому клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаний із погрозою застосування насильства, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Судом при оцінці ризику, на який посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет його зменшення, зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено. Розпочато судовий розгляд кримінального провадження.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 с. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_2 у поєднанні з обставинами, що враховуються при обранні/продовженні запобіжного заходу, які передбачені ст. 178 КПК України. ОСОБА_2 не одружений, не працює, змінив прізвище у призовному віці, викликався до воєнного комісаріату, виїжджав на заробітки до Російської Федерації, контакт з батьком на підтримував, коли знаходився на заробітках у Російській Федерації, а тому ризики які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Щодо посилань захисника Рябініна В.М. на той факт, що останній має зареєстроване місце проживання у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_2 , та відшкодував шкоду потерпілій, суд не бере до уваги, оскільки вважає, що такі доводи сторони захисту є недостатнім для зміни запобіжного заходу на більш м`який, з огляду на те, що ОСОБА_2 , офіційно не працевлаштувався на території України, а виїхав до Російської Федерації на заробітки та після повернення обвинувачується у скоєнні тяжкого корисливого злочину, покарання за який сягає 10 років позбавлення волі, шкода відшкодована не за його грошові кошти, а за кошти його матері.

Щодо факту відшкодування шкоди потерпілій від матері ОСОБА_2 , суд зазначає, що цей факт впливає на обставини, які пом`якшують покарання, у разі визнання винним ОСОБА_2 ..

Щодо посилань захисника Рябініна В.М на час затримання ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне повідомити, що час затримання, який був повідомлений свідком ОСОБА_6 , як і показання інших свідків та аналіз письмових доказів, зокрема протоколу затримання, показання потерпілої та обвинувачених суд буде оцінювати лише у нарадчій кімнаті та позбавлений можливості надавати їм оцінку до виходу у нарадчу кімнату, а тому у разі встановлення фактичного часу затримання іншого ніж той, який вказаний у протоколі затримання у разі визнання винуватим та призначення реального покарання у вигляді позбавлення волі, суд буде надавати оцінку зокрема і показанням свідка ОСОБА_6 щодо дати та часу фактичного затримання, який був встановлений під час його допиту.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків вказаних у клопотання прокурора сторона захисту не надала.

Судом досліджувалось питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , однак суд не знайшов підстав для цього, та вважає, що на даній стадії процесу, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти тому ризику на якій посилається прокурор у своєму клопотанні.

Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обраного відносно ОСОБА_2 , до 11 липня 2021 року включно.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що вони мають право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ч. 2 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 - задовольнити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали

Строк дії ухвали встановити до 03 вересня 2021 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого Рябініна В.М. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого Обім Е.С. про визначення розміру застави відносно ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Суддя - Олійник О.О.