Ухвала суду № 98173299, 08.07.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3671/21

Провадження № 1-кс/629/635/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року слідчий суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А., за участю секретаря судових засідань Мовчан Ю.О., прокурора Петренка Ю.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Іщенко В.В., розглянувши клопотання слідчого Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Онишко К.В. по кримінальному провадженню №12021221110000305 від 07.07.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, громадянина України, з середньою освітою, не військовозобов`язаного, не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 27.01.2021 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік,

відносно якого в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходяться на розгляді дві кримінальні справи №629/2501/21 за ст.185 ч.3 КК України та №629/2741/18 за ст.185 ч.3 КК України;

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України, -

встановив:

Слідчий Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Онишко К.В.. звернулася до суду з клопотанням, погодженим прокурором Лозівської окружної прокуратури Харківської області Петренко Ю.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України.

Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 слідчий вказує, що 05.07.2021 близько 22-00 год., ОСОБА_1 знаходячись поблизу «Будинку Культури» у м.Лозова Харківської області, домовився з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про спільне викрадення майна з автомобілів у м.Лозова, Харківської області, тобто вступив з останніми у попередню змову.

Реалізуючи спільний злочинний умисел групи, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, діючи повторно, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_2 , шляхом підбору ключа та відкривши дверцята автомобіля «Mercedec Vito», проникли до салону даного автомобіля, звідки таємно викрали відеореєстратор «Піонер», два скати з дисками марки «Mercedec», набір ключів, автомобільний компресор «Вихор». З місця злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 5250 грн.

Цього ж дня, близько 22-15 год., реалізуючи спільний злочинний умисел групи, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, діючи повторно, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_3 , шляхом підбору ключа та відкривши дверцята автомобіля «BMW», білого кольору, проникли до салону даного автомобіля звідки таємно викрали автомагнітолу. З місця злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 300 грн.

Цього ж дня, близько 22-30 год., реалізуючи спільний злочинний умисел групи, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, діючи повторно, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_4 , шляхом підбору ключа та відкривши дверцята автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , коричневого кольору, проникли до салону даного автомобіля звідки таємно викрали автомагнітолу, блютуз-навушники, сонцезахисні окуляри в кількості 2 шт., універсальну плату управління від кондиціонера, в блакитній коробці та золотникову викрутку. З місця злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 5000 грн.

07.07.2021 дані кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221110000305, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України.

08.07.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні прокурор Петренко Ю.І. на задоволенні клопотання слідчого та обранні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наполягав, оскільки останній будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжив свою злочинну діяльність, повторно вчинив тяжкі, умисні корисливі злочини проти власності, за попередньою змовою групою осіб, у період відбуття іспитового строку за вироком Лозівського міськрайонного суду від 27.01.2021, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, не працює, не одружений, немає постійного місця проживання, відносно якого в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебувають два кримінальних провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України та враховуючи встановлені ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав повністю, заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запропонованого слідчим та прокурором.

Захисник підозрюваного ОСОБА_8 , заперечувала проти застосування до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила обрати більш м`який - у вигляді домашнього арешту, внаслідок не доведення прокурором існуючих ризиків.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Слідчий суддя приймає до уваги, що у справі потрібно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, направлених на здійснення досудового розслідування.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, приходжу до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрювана, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванні або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкі злочини підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчена можливість щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України: вірогідність переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; вчинення інших кримінальних правопорушень та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, за попередньою змовою групою осіб, в період відбуття іспитового строку за вироком суду від 27.01.2021, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, відсутність тісних соціальних зв`язків, підвищену суспільну небезпечність інкримінованих підозрюваному злочинів, а також враховуючи вчинення аналогічного корисливого злочину в період іспитового строку за попереднім вироком суду, наявність в провадженні суду двох кримінальних справ за обвинуваченням останнього у вчиненні злочинів за ч.3 ст.185 КК України, вважаю, що застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого та обирає запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи вимоги ст.182 ч.4,5 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя не ігнорує ті аргументи і доводи, які наводяться підозрюваним та його захисником, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконанні процесуальних рішень у справі.

При цьому, суд враховує, що підозрюваний не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Керуючись ст.177,182,183,194,369-372,395 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання слідчого Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Онишко К.В. по кримінальному провадженню №12021221110000305, задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №12021221110000305 від 07.07.2021, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою визначити до шістдесяти днів, до 05.09.2021.

Визначити суму застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, 4) носити електронний засіб контролю.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному та його захиснику.

Копію даної ухвали негайно направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання, слідчому та прокурору, для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя О.А.Ткаченко