Рішення № 98172941, 08.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1968/21

Провадження № 2/638/3214/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

при секретарі Суркової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про компенсацію моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірною тривалою бездіяльністю слідчого Момот В.А. при імітації розслідування кримінального провадження №42017220000000226; стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 303750 грн, завдану тривалою бездіяльністю слідчого Момот В.А. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2017 року, в порядку вимог ст. 214 КПК України, звернувся до уповноваженої особи прокуратури з заявою про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим прокуратури Харківської області, але уповноважена особа прокуратури, в порушення cт.214 КПК України, навмисно протягом 24 годин після подання заяви, не внесла відомості до ЄРДР, що були викладені в заяві про кримінальні правопорушення від 15.02.2017 р., чим порушила конституційне право на доступ до правосуддя. В результаті зазначеної неправомірної бездіяльності посадової особи прокуратури позивач вимушений був звертатися до суду за захистом своїх прав та витрачати свій час. 01.03.2017 року слідчим суддею постановлено ухвалу, якою зобов`язано уповноважену особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 02.12.2015р. 16.03.2017 р. посадова особа прокуратури внесла відомості в ЄРДР 42017220000000226 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. В даному кримінальному провадженні слідчими неодноразово приймалися рішення про його закриття, які скасовувалися слідчими суддями 14.06.2017 року, 22.11.2017 року, 16.10.2018 року, 18.02.2019 року, 07.11.2019 року із зазначенням у судових рішеннях конкретних недоліків досудового розслідування, проте слідчих дій на виконання судових рішень слідчими проведено не було, зазначені недоліки досудового розслідування не усунені, зазначені недоліки досудового розслідування не усунуті. 24.10.2019 року матеріали кримінального провадження направлені до СУ ТУ ДБР в м.Полтаві для проведення досудового розслідування та доручено слідчому Момот В.О. 11.02.2020 року позивачем направлено слідчому клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, проте результати розгляду клопотання не відомі, ухвала Октябрського районного суду м.Полтави від 17.03.2020 року не виконана. Результати розгляду клопотання від 25.03.2020 року про проведення одночасного допиту, від 15.04.2020 року про ознайомлення з матеріалами справи, від 29.05.2020 року про залучення до матеріалів справи копії рішення невідомі. Своїми діями та бездіяльність під час досудового розслідування слідчий заподіяв позивачу моральну шкоду.

Ухвалою судді від 17.02.20.21 року відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

16.03.2021 року надійшов відзив на позовну заяву з прохання відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що слідчим ТУ ДБР у м.Полтаві в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42017220000000226 від 16.03.2017 року проведено в повній мірі низку процесуальних дій, з метою встановлення істини та подій кримінального правопорушення, в тому числі допитано свідків, оглянуто документи в кримінальному провадженні тощо. За наслідками проведеного досудового розслідування встановлено відсутність в діях старшого слідчого відділу прокуратури Харківської області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. 16.03.2017 року кримінальне провадження закрито, доводи позивача зводяться до незгоди з прийнятими процесуальними рішеннями слідчого в рамках кримінального провадження, позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності ТУ ДБР у м.Полтаві, завдана моральна шкода не підтверджена належними доказами. Позивач подає необґрунтовані позови про відшкодування моральної шкоди, що підтверджується постановами Верховного Суду; питання правомірності дій посадових осіб ТУ ДБР у м.Полтаві слідчими суддями не розглядалось.

Ухвалою суду від 30.04.2021 року по справі закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

У судове засідання, призначене на 28.05.2021, року сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, позивач надав клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку із хворобою, відповідних доказів суду не надав.

У судове засідання, призначене на 29.06.2021 року, сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позивач причин неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи. Згідно п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи викладене, оскільки сторони повідомлені про час та місце слухання справи належним чином, клопотань про відкладення слухання прави не надходило, строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно витягу з ЄРДР відомості про кримінальне провадження №42017220000000226 внесно 16.03.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.03.2017 року за зверненням ОСОБА_1 від 15.02.2017 року.

11.02.2020 року, 25.03.2020 року, 15.04.2020 року, 29.05.2020 року ОСОБА_1 звертався до слідчого з клопотаннями.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17.03.2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 11.02.2020 року.

Постановою слідчого від 19.02.2020 року у задоволенні клопотання потерпілого про проведення судово-психологічної експертизи відмовлено.

Ухвалами слідчих суддів від 07.11.2019 року, 18.02.2019 року, 16.10.2018 року, 22.11.2017 року, 14.06.2017 року скасовувались постанови слідчого прокуратури Харківської області від 19.12.2018 року, 16.05.2019 року, 16.03.2017 року, 07.08.2017 року, 19.04.2017 року про закриття кримінального провадження.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1879 неврологічного відділення від 20.09.2017 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: віддалені наслідки черепно-мозкової травми (1996 р.), посттравмативна енцефалопатія з лікворно-гіпертензійним, вестибуло-атактичним та астенічним синдромами, вегето-судинними пароксизмами за змішаним типом; атеросклеротичний кардіосклероз, хронічний гастродуоденіт, стадія ремісії; стан після оперативного лікування та ПХТ СА сігмовидної кишки Т4 NO MO (07.02.2010). Коланостома, ХБП 1 ст., пієлонефріт, стадія ремісії. Парапельвикальна киста лівої нирки великих розмірів ХПН 0 ст.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв?язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров?я; протиправної поведінки щодо членів сім?ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Також обов?язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв?язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

У частині 2 ст. 1167 ЦК передбачені випадки відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи: а) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; б) якщо шкоди завдано фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду; в) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, позивач зазначає, що відповідач не проводить розслідування по кримінальному провадженню, чим ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Разом з тим, механізм реалізації захисту прав потерпілого в рамках розгляду кримінального провадження визначений нормами статей 56,303 КПК України.

Тобто, ОСОБА_1 , звертаючись до слідчих суддів зі скаргам в межах кримінального провадження №42017220000000226, реалізовував свої права, прямо передбачені нормами КПК України та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, зобов`язання вчинити певні дії не свідчить про наявність вини та завдання цим моральної шкоди позивачу, діями або бездіяльністю працівників органу досудового розслідування.

Крім того, представник відповідача зазначає, що не отримував клопотань позивача від 25.03.2020 року, 15.04.2020 року, 29.05.2020 року, позивач на підтвердження направлення вказаних клопотань слідчому надав квитанції з ПАТ «Укрпошта», проте однозначно ідентифікувати, що саме зазначене клопотання направлено слідчому неможливо.

Клопотання позивача від 11.02.2020 року про проведення експертизи розглянуто слідчим 19.02.2020 року, тобто до постановлення ухвали слідчим суддею від 17.03.2020 року.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

У випадку, якщо помилки посадової особи органу досудового слідства (в даному випадку слідчого) неможливо виправити в такий спосіб, такі порушення повинні вирішуватися поданням позову незадоволеної особи проти держави.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача та моральними стражданнями позивача.

При цьому, суд не приймає за належний доказ заподіяння шкоди виписку із медичної картки стаціонарного хворого, оскільки вона датована 20.09.2017 року, а кримінальне провадження передано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, для проведення досудового розслідування 24.10.2019 року.

Крім того, в постанові Верховного Суду по справі № 686/27885/19 від 20.01.2021 року зазначено наступне:

«Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому майнової та моральної шкоди внаслідок невнесення слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 11 травня 2017 року, причинний зв`язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.

Факт того, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року зобов`язано начальника СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача від 11 травня 2017 року, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди.».

Вищевказане також узгоджується з постановою Верховного Суд від 03.03.2021 року по справі №638/17962/15.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини (справа «Перна проти Італії» від 25.07.2001 року) зазначено, визнання урядом факту порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією будь-якої моральної шкоди, завданої заявникові.

Суд не приймає посилання позивача на постанову Верховного Суду від 08.04.2020 року по справі №638/14009/17, від 16.09.2020 року по справі №638/6363/19, від 17.09.2020 року по справі №638/9834/18, від 23.09.2020 року по справі №638/14007/17, від 02.12.2020 року по справі №638/14008/17, оскільки висновки у вказаних справах не є релевантними до встановлених обставин в цій справі. Зокрема, у вказаних справах судом встановлено факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяв про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Разом з тим, в даній справі тривалість досудового розслідування, з урахуванням винесення постанов про закриття кримінального провадження, не є надмірною та дії слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, не носять системного характеру.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач реалізував свої права, передбачені нормами КПК України, шляхом оскарження дії та бездіяльності органів досудового розслідування, тривалість досудового розслідування слідчим першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, не є надмірною, крім того, суду не надано жодного доказу спричинення бездіяльністю або діями відповідача ОСОБА_1 моральних страждань.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які б знаходилася у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача.

Керуючись ст.ст.23,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 3,4,5,10,13,76,81,265-268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, (м.Полтава, вул.Соборності, 37, код ЄДРПОУ 42334163) про компенсацію моральної шкоди– відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 08.07.2021 року.

Головуючий Є.В.Невеніцин