Ухвала суду № 98172231, 05.07.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5810/20

1-кп/214/418/21

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

прокурора – Пруднікова Р.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Велегури М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі об`єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000785 (12021040750000082) щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в судовому засіданні надав до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про існування ризиків, яким неможливо запобігти, окрім як шляхом застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, оскільки, він обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання від 4 до 8 років позбавлення волі, не має міцних соціальних зв`язків, тому фактично, відсутні фактори, які могли би утримати його від укривання від суду. Окрім того, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що обвинувачений зі змісту отриманих процесуальних документів міг здогадатись, хто провів оперативну закупівлю, тому може незаконно вплинути на вказаного свідка, а також на понятих та інших свідків, які на теперішній час не допитані в суді, з метою примушування до зміни показів у суді, які викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочинної діяльності. Також, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити свою злочинну діяльність, так як щодо нього направлені до судів м. Кривого Рогу ще три обвинувальні акти по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України. Прокурор звертає увагу, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, майже одразу після закінчення цілодобового домашнього арешту в іншому кримінальному проваджені, де він є обвинуваченим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченог7о ч.2 ст.307 КК України. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не стає та може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану з незаконним збутом психотропних речовин.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечував, просив обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Велегура М.І., також, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати щодо ОСОБА_1 більш м`який запобіжних захід.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає, що у вказаному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме спроби обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України, тобто тяжких умисних злочинів, за скоєння одного з яких передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. Окрім того, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, тому, на думку суду, відсутні фактори, які могли би утримати ОСОБА_1 від переховування від суду.

Окрім того, суд вважає, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, змісту отриманих процесуальних документів міг здогадатись про особу, яка проводила оперативну закупівлю, тому може незаконно вплинути на вказаного свідка. Також, обвинувачений може вплинути на понятих та інших свідків, які допитані на стадії досудового слідства, але ще не допитані в суді, з метою примушування їх до зміни показів у суді, які викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочинної діяльності.

Також, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити свою злочинну діяльність. Про наявність вказаного ризику свідчить та обставина, що на теперішній час щодо обвинуваченого направлені до судів м. Кривого Рогу ще три обвинувальні акти, а саме: у кримінальному провадженні №12015040230000471 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, який на теперішній час розглядається Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; у кримінальних провадженнях №12020040750000785 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та №12021046230000002 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, які на теперішній час розглядаються Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не стає та може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану з незаконним збутом психотропних речовин.

Окрім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення майже одразу після закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в іншому кримінальному провадженні, в якому він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який, згідно з ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, маються всі підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання наведеним вище ризикам.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та вважає за неможливе застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником Велегурою М.І., не наведено жодних обставин, які свідчили б про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому суд вважає недоцільним зміну обраного щодо нього запобіжного заходу на домашній арешт, як на цьому наполягали обвинувачений та його захисник.

Окрім того, суд зауважує, що у відповідності до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4, 5 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зауваження обвинуваченого ОСОБА_1 , з приводу вручення йому прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою менш ніж за три години до його розгляду є обґрунтованими, однак не можуть бути підставою для відмови у його задоволенні.

При цьому, це не виключає можливості обвинуваченого, при наявності відповідних підстав, звернутися до керівника Криворізької центральної окружної прокуратури зі скаргою за наслідками бездіяльності прокурора для прийняття відносно нього відповідних заходів дисциплінарного реагування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03.09.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 06.07.2021 року.

Суддя А.В. Ткаченко