Рішення № 98172141, 08.07.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/3113/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Власко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мар`янівської сільської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив і просив визнати ОСОБА_2 такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати виконавчий комітет Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 27 жовтня 2005 року. 01 листопада 2018 року за рішенням суду шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, не зважаючи на це та на втрату статусу члена сім`ї, відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку. Відповідач не проживає в спірній квартирі понад один рік, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Реєстрація відповідача у вищевказаній квартирі не дозволяє позивачеві користуватися та розпоряджатися власним майном на власний розсуд та значно обмежує його законні права, перешкоджає влаштуванню його особистого життя, вчинення певних правочинів щодо квартири для забезпечення власних потреб. Посилаючись на норми цивільного законодавства просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10 червня 2020 року та 07 липня 2020 року позовна заява та уточнена позовна заява залишались без руху з наданням строку для усунення їх недоліків, що було зроблено позивачем.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження і відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, в уточненій позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавали.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до переконання, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Спіренковою Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1720, який наданий суду у засвідченій позивачем копії, є власником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Відповідно до довідки за вих. № 104 від 28 травня 2020 року, виданої Виконавчим комітетом Мар`янівської сільської ради, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: співмешканка – ОСОБА_2 , 1984 року народження (не проживає), донька – ОСОБА_3 , 2007 року народження (а.с. 32).

У довідці за вих. № 272 від 10 серпня 2020 року, виданої Виконавчим комітетом Мар`янівської сільської ради, зазначено про те, що ОСОБА_2 , 1984 року народження , дійсно зареєстрована, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана для пред`явлення за місцем вимоги (а.с. 37).

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України установлено, що власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Позивач, посилаючись у своїй позовній заяві, як на підставу позову, на положення ч. 2 ст. 405 ЦК України, зокрема на те, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, не надає суду жодних доказів відсутності відповідача ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік. Будь-яких обставин, які мають істотне значення, для припинення сервітуту за ч. 2 ст. 406 ЦК України, позивачем у своєму позові не зазначено, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач, у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, але під час розгляду цієї справи цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, наданих суду позивачем, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об`єктивні підстави вважати, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мар`янівської сільської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач Мар`янівська сільська рада, код ЄДРПОУ 04525099, 51261, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка, вул. Центральна, буд. 18;

Рішення суду складено і підписано 08 липня 2021 року.

Суддя Г.Є. Майна