Рішення № 98170008, 08.07.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1860/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

без виклику представників учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи – підприємця Добаріної Юлії Геннадіївни, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець Добаріна Юлія Геннадіївна звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № 1616дп від 22.12.2020 у розмірі 11497, 07 грн., з яких: основний борг у розмірі 9884, 50 грн., пеня у розмірі 1176, 26 грн., 3 % річних у розмірі 96, 68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 339, 63 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4800, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 1860/21 від 18.05.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 20.05.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/1860/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/1860/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив – 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

09.06.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив на позовну заяву вих. № 002-16/013/3162 від 07.06.2021 (вх. № 13536), в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та зменшити розмір витрат до 500, 00 грн.

15.06.2021 на адресу суду від Фізичної особи – підприємця Добаріної Юлії Геннадіївни надійшла відповідь на відзив (вх. № 14146) в якій остання просила позов задовольнити та не зменшувати розмір витрат на правничу допомогу. Вказана відповідь на відзив досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.12.2020 між Фізичною особою – підприємцем Добаріною Юлією Геннадіївною (виконавець) та Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (замовник) укладено Договір № 1616дп про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (RAVON GENTRA, держ. № НОМЕР_2 , інв. № 600200), згідно наряду – замовлення, підписаного сторонами (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 2.1. Договору встановлено, що за дорученням замовника, виконавець зобов`язується своїми силами та з використанням власних запчастин надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що знаходяться у власності замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору складає 9884, 50 грн., що підтверджується підписаним Актом наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість наданих послуг, в конкретному випадку їх надання, визначається наряд – замовленням, на підставі якого виконавцем виставляється рахунок.

В наряді – замовленні № 1 узгоджено перелік послуг (робіт) та запчастин на загальну суму 9884, 50 грн. (а.с. 11).

Згідно з п. 2.5. Договору, приймання транспортного засобу виконавцем для надання послуг та передача його замовнику після закінчення надання послуг фіксується шляхом підписання двостороннього акту приймання – передачі транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2020 технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (RAVON GENTRA, держ. № НОМЕР_2 , інв. № 600200) на суму 9884, 50 грн. був виконаний, що підтверджується актом виконаних робіт від 28.12.2020 згідно Договору № 1616дп від 22.12.2020 (а.с. 13-14).

28.12.2020 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 017 від 28.12.2020 на суму 9884, 50 грн. (а.с. 15).

Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата вартості послуг здійснюється замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку, протягом 14 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідачем грошові кошти за технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу сплачено не було та заборгованість останнього становить 9884, 50 грн.

19.03.2021 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію з вимогою протягом 10 календарних днів оплатити суму боргу у розмірі 9884, 50 грн. (а.с. 16-17).

14.05.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1616 від 14.05.2021 на суму 9884, 50 грн. (а.с. 18).

Водночас, заборгованість за Договором № 1616дп від 22.12.2020 у розмірі 9884, 50 грн. відповідачем сплачено не було.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу, на підставі п. 5.2. Договору, пені у розмірі 1176, 26 грн., на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 96, 68 грн. та інфляційних збитків у розмірі 339, 63 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти задоволення позову, в обґрунтування вказує, що позивачем рахунок на оплату виставлено лише 14.05.2021, а отже, у відповідності до п. 3.3. Договору, відповідач повинен був оплатити вартість робіт до 03.06.2021. У зв`язку з чим, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати нараховуватись не можуть.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 стаття 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем умови Договору № 1616дп від 22.12.2020 виконано у повному обсязі та надано відповідачу послуги загальною вартістю 9884, 50 грн. Відповідачем надані послуги прийнято, однак оплата не проведена.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вважає позов передчасним, оскільки у відповідності до п. 3.3. Договору оплата вартості послуг здійснюється замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку, протягом 14 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг. Рахунок виставлено позивачем 14.05.2021, а отже, на думку відповідача, оплата повинна бути проведена 03.06.2021.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Крім того, в матеріалах справи містить рахунок на оплату № 017 від 28.12.2020 на суму 9884, 50 грн. (а.с. 15).

Таким чином, оскільки відповідачем надані послуги прийнято у повному обсязі 28.12.2020, останній повинен був остаточно розрахуватись з позивачем до 19.01.2021 (включно).

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг на суму 9884, 50 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 1176, 26 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, відповідно до п. 5.2. Договору, за неналежне виконання зобов`язань з оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного або неважним чином виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше ніж 30 % вартості послуг за відповідним нарядом - замовленням.

За розрахунком позивача, сума пені за 119 днів прострочення становить 1176, 26 грн. (9884, 50 х 0,1 % х 119).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1176, 26 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство» та із урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1176, 26 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 96,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 339, 63 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума 3 % річних за 119 днів прострочення становить 96,68 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі 96, 68 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 96,68 грн. підлягають задоволенню.

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по квітень 2021 року становить 339, 63 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 339,63 грн., суд встановив, що дані нарахування здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 339, 63 грн. підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270, 00 грн. покладає на відповідача.

Крім того, у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4800, 00 грн.

Згідно з ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивач вказує, що остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде надано після закінчення розгляду справи.

Враховуючи викладене, розподіл витрат на правову допомогу буде вирішено відповідно до положень статей 126, 129, 221, 244 ГПК України після подання позивачем відповідних доказів.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи – підприємця Добаріної Юлії Геннадіївни – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Фізичної особи – підприємця Добаріної Юлії Геннадіївни заборгованість за Договором поставки № 1616дп від 22.12.2020 у розмірі 11497, 07 грн., з яких: основний борг у розмірі 9884, 50 грн., пеня у розмірі 1176, 26 грн., 3 % річних у розмірі 96, 68 грн., інфляційні втрати у розмірі 339, 63 грн.; та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Фізична особа – підприємець Добаріна Юлія Геннадіївна ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько