Рішення № 98169739, 02.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1327/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська обл., 65481)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міт Лідер” (вул. Велика Арнаутська, 17, офіс 6А/1, м. Одеса, 65012)

про стягнення 335013,06 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Андрюшко І.Я.;від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Морський торговельний порт “Южний” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міт Лідер”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 335013,06 грн, з яких 288048, 06 грн пені та 46964,45 грн штрафу.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товарів від 04.02.2020 №КХ-37/20 в частині здійснення поставки товарів згідно з рознарядкою позивача у визначені договором строки.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позов повністю підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ем-Транс” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1327/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "17" червня 2021 о 15:00.

17.06.2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до « 02» липня 2021 о 12год.30хв.

У судовому засіданні 02.07.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно зі Статутом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (а.с.23-44, т.1), останнє є державним підприємством і діє як комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

04.02.2020 між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Южний” (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міт Лідер” (далі - постачальник) було укладено договір про поставку товарів №КХ-37/20 (а.с.7-10, т.1; далі – договір), згідно з п.1.1. якого постачальник, протягом строку дії договору, зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товари (далі – товар) на умовах, викладених у цьому договорі. Ціна і асортимент товару наведені у Додатку №1 (Специфікація) до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. договору загальна ціна товару за договором складає 960903,60 грн у т.ч. ПДВ 20% - 160150,60 грн та включає в себе вартість доставки товару на продуктовий склад КГХтаТ ДП «МТП «Южний». Загальна ціна товару та ціни на окремі позиції товару, зазначені у Додатку №1 до цього договору, є фіксованими та змінам не підлягають, за винятком випадків, передбачених п.2.3 договору.

За змістом п.2.3. договору зміна загальної ціни товару та цін на окремі позиції товару, зазначених у Додатку №1 до цього договору, оформлюються двосторонньою додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору покупець оплачує товар після поставки конкретної партії товару шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання рахунку постачальника, оформленого відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.

Згідно з п.4.1. договору постачальник, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцю конкретну партію товару відповідно до наданої покупцем рознарядки. Постачальник несе ризик

пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцеві. Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику електронною поштою. Протягом дня, до поставки товару покупцеві, постачальник зобов`язаний надати в електронному вигляді накладні у форматі Ехsel, дані на автомобіль (марка, державний номер), водія та матеріально-відповідальну особу (П.І.Б.) для забезпечення постачальника перепустками.

За умовами п.4.2. договору моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на продуктовому складі КГХтаТ ДП «МТП «Южний».

Відповідно до п/п 6.3.1. п.6.3. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строк і в порядку, які встановлені цим договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вказаної вартості.

Згідно з п.п.10.1., 10.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 30.06.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п.11.17. договору усі повідомлення, що пов`язані з виконанням цього договору, вважаються переданими однією стороною іншій стороні офіційно та відповідно до умов цього договору, якщо вони направлені поштою (в тому числі електронною поштою) або передані особисто під підпис уповноваженим представникам сторін.

Додатком №1 до договору (а.с.10 – зворотна сторінка) сторони погодили специфікацію із визначенням вартості та асортименту товару, який поставляється за договором, а додатком №2 до договору (а.с.11-13, т.1) – вимоги до товару.

12.06.2020 позивач направив на електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі, рознарядку від 11.06.2020 №305 на здійснення поставки товару згідно умов договору на загальну суму 313096,31 грн (а.с.14-16, т.1), що не заперечено відповідачем.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач поставку товару відповідно до вищевказаної рознарядки не здійснив, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Приймаючи до уваги допущене відповідачем порушення умов договору в частині здійснення поставки товару відповідно до поданої позивачем рознарядки та у визначені договором строки, позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу претензію від 12.02.2021 №1351/01/102/г (а.с.17-22, т.1), в якій вимагав перерахувати на користь позивача штрафні санкції в розмірі 335013,06 грн.

Як пояснив позивач, відповідач на вищевказану претензію не відреагував, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав. Так, звертаючись з позовом до відповідача, позивач нарахував та заявив до стягнення 288048, 06 грн пені та 46964,45 грн штрафу. Розрахунок суми пені позивачем здійснено за період з 18.06.2020 по 18.12.2020 із застосування ставки, визначеної умовами договору – 0,5% за кожен день прострочення, а розрахунок штрафу позивачем здійснено як 15% від суми непоставленого товару (а.с.3, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 22 ГК України встановлено, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про поставку товару від 04.02.2020 №КХ-37/20, а саме порушення строків поставки продукції на суму 313096,31 грн.

Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 288048,61 грн за період з 18.06.2020 по 18.12.2020 та штраф в розмірі 46964,45 грн, разом з цим, суд вважає за необхідне за власною ініціативою вирішити питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі суд враховує, що сума пені та штрафу є значною, оскільки їх загальний розмір загалом становить 355013,06 грн при невиконаному товарному зобов`язанні на суму 313096,31 грн. Крім цього суд враховує, що непоставлений відповідачем товар позивачем не оплачувався, з врахуванням умов договору, а також те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання у спірних відносинах, що також було визнано представником позивача у судовому засіданні. З іншого боку суд враховує, що підприємницька діяльність відповідачем здійснюється на власний ризик, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій, зокрема, у зв`язку з порушенням умов щодо строків поставки товару.

Отже, врахувавши зазначені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах сторін підстав для зменшення штрафних санкцій, у зв`язку з чим вважає необхідним та справедливим зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені та штрафу на 60%. При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для боржника, так і для кредитора.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний”, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міт Лідер”, підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача пеню в сумі 115219,44 грн та штраф в сумі 18785,78 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Міт Лідер” в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міт Лідер” (вул. Велика Арнаутська, 17, офіс 6А/1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40909932) на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 04704790) пеню в сумі 115219 /сто п`ятнадцять тисяч двісті дев`ятнадцять/грн 44 коп, штраф в сумі 18785 /вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять/грн 78 коп та судовий збір в сумі 5025 /п`ять тисяч двадцять п`ять/грн 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 07 липня 2021 р.

Суддя Д.О. Бездоля