Ухвала суду № 98169657, 30.06.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

30 червня 2021 року Справа № 915/1731/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» №01/22-5077 від 24.05.2021 (вх.№8023/21 від 26.05.2021) про видачу дублікату наказу у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

(54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; ідент код 23399393),

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії

Управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській

області (№53)»

(57113, Миколаївська обл. Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул.Промислова, буд.1; ідент.код 08680520),

про: стягнення заборгованості у розмірі 24916,90грн,-

в с т а н о в и в:

26.05.2021 за вх.№8023/21 Акціонерне товариство «Миколаївобленерго», яке згідно статуту є новим найменуванням ПАТ «Миколаївобленерго» (а.с.25,26), звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №01/22-5077 від 24.05.2021 (вх.№8023/21 від 26.05.2021), в якій просило суд:

1) видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№53)» на користь Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» 23550,22 грн боргу за активну електроенергію, 754,17 грн пені, 522,01 грн збитків від інфляції, 90,50 грн – 3% річних та 1827,0 грн судового збору;

2) визнати поважним пропуск строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та поновити строк для пред`явлення на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014.

Згідно ч.2 ст.329 ГПК України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 27.05.2021 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 11.06.2021, яке в подальшому було відкладено на 30.06.2021, у зв`язку з неявкою сторін та відсутністю доказів належного повідомлення відповідача (боржника) про дату та час судового засідання.

Письмових заперечень на вказану заяву відповідачем (боржником) суду не надано.

Представники учасників справи у судове засідання 30.06.2021 не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

До того ж, згідно ч.2 ст.329 ГПК України неявка учасників справи в судове засідання не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати заяву за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 30.06.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши заяву, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2014 у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№53)» на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» 23550,22 грн боргу за активну електроенергію, 754,17 грн пені, 522,01 грн збитків від інфляції, 90,50 грн – 3% річних та 1827,0 грн. судового збору.

Таке рішення оскаржено не було та набрало законної сили з 16.12.2014.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002).

Згідно ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На виконання такого рішення суду, у даній справі 16.12.2014 видано відповідний наказ, в якому зазначено, що він дійсний для пред`явлення державному виконавцю протягом одного року, тобто до 16.12.2015.

За змістом ч.1, п.1) ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла станом на 16.12.2014, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для, зокрема, виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2015 стягувач ПАТ «Миколаївобленерго» направив такий наказ на примусове виконання до ВДВС Миколаївського РУЮ (а.с.20).

Ухвалою суду від 05.05.2015 у даній справі розстрочено виконання рішення суду від 03.12.2014 згідно наступного графіка: до 30.06.2015 – 2000,0 грн, до 31.07.2015 – 2000,0 грн, до 31.08.2015 – 2000,0 грн, до 30.09.2015 – 2000,0 грн, до 31.10.2015 – 2000,0 грн, до 30.11.2015 – 2000,0 грн, до 31.12.2015 – 2100,0 грн, до 31.01.2016 – 2100,0 грн, до 29.02.2016 – 2000,0 грн, до 31.03.2016 – 2200,0 грн, до 30.04.2016 – 2000,0 грн, до 31.05.2016 – 2216,90 грн.

Така ухвала оскаржена не була та набрала законної сили з 05.05.2015.

Листом №2202 від 18.02.2021 Миколаївський РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив стягувача АТ «Миколаївобленерго», що за даними АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014, яке завершено 22.12.2015 з підстав передбачених п.2 ст.47 закону України «Про виконавче провадження» (на момент проведення перевірки у боржника на території Миколаївського району відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними) (а.с.23).

В обґрунтування своєї заяви від 24.05.2021 стягувач АТ «Миколаївобленерго» вказує, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу повинна надсилатись рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак у зв`язку з тим, що АТ «Миколаївобленерго» не отримало постанову про повернення виконавчого документу від 22.12.2015 з оригіналом наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014, враховуючи, що у Миколаївському ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відсутнє підтвердження відправлення документів на адресу стягувача, стягувач вважає, що документи були втрачені або в канцелярії ДВС, або були направлені простою кореспонденцією та втрачені під час пересилання.

Стягувач стверджує, що він дізнався про повернення такого наказу суду лише 25.02.2021 після отримання листа Миколаївського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 18.02.2021, а тому стягувач до 25.02.2021 був впевнений, що такий наказ суду знаходиться на примусовому виконанні в Миколаївському ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та не припускав, що строк для повторного пред`явлення наказу на виконання вже сплинув.

Відповідно до довідки стягувача АТ «Миколаївобленерго» від 24.05.2021 наказ Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 втрачений і вдруге ним до виконання не пред`явлений (а.с.24).

Частиною 6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст.329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Водночас, поважною причиною визнається така обставина, яка є об`єктивно непереборною та пов`язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №917/1431/14.

Суд зазначає, що сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично поновити цей строк, оскільки клопотання чи заява про відновлення процесуального строку з огляду на приписи процесуального закону повинна містити обґрунтування поважності пропуску цього строку, роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними.

Таким чином, саме стягувач повинен довести поважність причин пропуску ним встановленого строку для пред`явлення виданого господарським судом наказу до виконання. Відсутність або недоведеність стягувачем таких причин виключає можливість поновлення даного строку.

Досліджуючи питання щодо пропуску строку для пред`явлення наказу господарського суду до виконання, суд зазначає таке.

Як зазначає заявник, наказ у даній справі подавався на виконання до органу Державної виконавчої служби, але виконаний не був.

З листа №2202 від 18.02.2021 Миколаївський РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що за даними АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014, яке завершено 22.12.2015 з підстав передбачених п.2 ст.47 закону України «Про виконавче провадження» (на момент проведення перевірки у боржника на території Миколаївського району відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними).

Згідно положень п.2) ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла станом на 22.12.2015, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла станом на 22.12.2015, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла станом на 22.12.2015, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За змістом ч.ч.1,4 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла станом на 22.12.2015, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Стягувач вказує, що АТ «Миколаївобленерго» не отримало постанову про повернення виконавчого документу від 22.12.2015 з оригіналом наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014.

Відповідно до довідки стягувача АТ «Миколаївобленерго» від 24.05.2021 наказ Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 втрачений і вдруге ним до виконання не пред`явлений.

Судом приймається до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази отримання стягувачем постанови державного виконавця від 22.12.2015 про повернення виконавчого документа, а також те, що учасниками справи не спростовано доводи заявника про втрату наказу суду.

За таких обставин, суд погоджується з доводами АТ «Миколаївобленерго» про те, що товариство дізналося про повернення такого наказу суду лише 25.02.2021 після отримання листа Миколаївського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 18.02.2021, та про те, що оригінал наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 з більшою вірогідністю втрачено під час поштового пересилання, а тому, суд приходить до висновку, що стягувач не мав можливості повторно його пред`явити до примусового виконання протягом одного року з дня його повернення (22.12.2015), що є поважною причиною пропуску стягувачем строку для повторного пред`явлення наказу №915/1731/14 від 16.12.2014 до виконання.

Ураховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини та оскільки строк для пред`явлення наказу до виконання заявником було пропущено по незалежним від нього причинам, суд вважає причину пропуску стягувачем строку на пред`явлення наказу до виконання поважною, а заяву в частині поновлення строку для пред`явлення наказу до примусового виконання, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

До того ж, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що згідно положень ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.10.2016 та чинний на даний час, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, наказ Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 стягувач має право пред`явити до примусового виконання протягом трьох років.

Щодо заяви стягувача про видачу дублікату наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.19.4) розділу 11 ГПК України, зокрема, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

За правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі №6/275-08, Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Таким чином, оскільки, судом поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 до виконання, а виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, то заява стягувача в частині видачі дублікату наказу - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.234, 235, 329, п.19.4) Розділу ХІ "Перехідні положення"ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» №01/22-5077 від 24.05.2021 (вх.№8023/21 від 26.05.2021) про видачу дублікату наказу - задовольнити.

2. Поновити Акціонерному товариству «Миколаївобленерго» пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1731/14 від 16.12.2014 про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№53)», 57113, Миколаївська обл. Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул. Промислова 1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ЄДРПОУ 08680520) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська,40 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23399393) 23550,22 грн. боргу за активну електроенергію, 754,17 грн. пені, 522,01 грн. збитків від інфляції, 90,50 грн. – 3% річних та 1827,0 грн. судового збору.

3. Видати дублікат наказу суду від 16.12.2014, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2014 у справі №915/1731/14 про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Ольшанської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№53)», 57113, Миколаївська обл. Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул. Промислова 1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ЄДРПОУ 08680520) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», 54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська,40 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23399393) 23550,22 грн. боргу за активну електроенергію, 754,17 грн. пені, 522,01 грн. збитків від інфляції, 90,50 грн. – 3% річних та 1827,0 грн. судового збору.

4. Ухвалу направити на адреси сторін.

5. Дублікат наказу направити на адресу позивача.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписано суддею 05.07.2021.

Суддя М.В.Мавродієва