Рішення № 98169641, 12.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Справа № 920/818/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьяновій О.С.,

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання”,

40004, вул. Горького, 58, м. Суми;

до державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування

“ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ”,

54018, пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв;

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - National Iranian South Oilfields Company, м.Ахваз, Іран

Будівля NISOC, вул. Фадаяне Ислам, м. Ахваз, Иран

про розірвання договору № 276/2012 від 04.12.2012 року та визнання недійсними пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року; Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про:

- розірвання договору № 276/2012 від 04.12.2012 року, укладеного між сторонами по справі;

- визнання недійсними пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року; Додатку № 1 "Кількість, вартість та строки поставки продукції" до Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року в частині зміни ціни Газотурбінного двигуна ДГ90Л9.1 згідно ТУ 29.1-31 821381-01 8:2009 з комплектом матеріальної частини (партія № 4) та Газотурбінного двигуна ДГ90Л9.1 згідно ТУ 29.1-31 821381-01 8:2009 з комплектом матеріальної частини (партія № 5) та загальної вартості продукції.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме, що ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладені спірного договору, не виконає зобов`язання за укладеним між сторонами договором від 04.12.2012 №276/2012, у результаті невиконанням умов Контракту від 20.12.2010 №53-73-7097 Іранською компанією National Iranian South Oilfields Company (третя особа у справі) в частині здійснення неповної оплати за поставлені ним газотурбінні двигуни.

Крім того, п. 2 додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 є на думку позивача недійсним в силу приписів 229 ЦК України, у зв`язку з тим, що підписання додаткової угоди здійснено під впливом помилки, оскільки індекс робітників промислової продукції у 2014 році складав 109,1 %, а не 124,5%, як зазначено в спірній додатковій угоді.

У наданому відповідачем відзиві, останній просить відмовити в задоволенні позову повністю, вважаючи, що підстави, на які посилається позивач не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, та що позивачем не доведено належними доказами настання одночасно чотирьох умов, перелічених у ч.2 ст. 652 ЦК України. Також, додана до заяви про уточнення позовних вимог таблиця містить показники індексу цін виробників промислової продукції у 2014 році до попереднього місяця і не відображає показник індексу цін виробників промислової продукції з грудня 2012 по вересень 2014 року. Тобто твердження позивача про існування на дату визначення ціни договору та укладення додаткової угоди № 2 індексу цін виробників промислової продукції в розмірі 109,1% нічим не підтверджені. Розрахунку, за яким відбувалось обчислення та визначення індексу в саме такому розмірі позивачем не надано. Тому посилання позивача на те, що індекс складав саме 109,1%, а не 124,5% є хибним. Також в своєму відзиві відповідач зазначає, що належних та допустимих доказів наявності помилки при підписанні Додаткової угоди позивачем не надано. Розрахунок, який надано позивачем в якості доказу, не доводить, що на момент укладення угоди індекс цін виробників промислової продукції існував саме в розмірі 109,1%. Тобто підстав для визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 відсутні.

Третя особа, повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення (т. 3 а.с. 210), не скористалось правом надання пояснень на позовну заяву, повноважного представника не направлено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” та ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” 04.12.2012 року укладено договір № 276/2012 (далі - договір), за умовами договору ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” зобов`язалося виготовити та поставити, а ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” зобов`язалося прийняти та оплатити п`ять газотурбінних двигунів ДГ90Л2.1 з комплектами матеріальної частини для комплектації турбокомпресорних агрегатів ТКА-Ц-16С/16.3-2.5М1, що поставляються на компресорну станцію “Гачсаран” (Ісламська республіка Іран) (п. 1.1 договору).

Оплата за продукцію проводиться у гривнях у наступному порядку:

- Авансовий платіж в розмірі 50% загальної вартості продукції за договором має бути здійснений протягом 15 календарних днів після підписання договору;

- остаточний розрахунок за кожну партію продукції здійснюється не пізніше 15 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення про готовність партії до відвантаження та рахунку (п. 3.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 18.03.2013 року до договору сторони змінили строки оплати авансового платежу, а саме: платіж № 1 на суму 1 000 000,00 грн. сплачується позивачем не пізніше 31.12.2012 року; платіж № 2 на суму 40 000 000,00 грн - не пізніше 19.07.2013 року; платіж № 3 на суму 35 732 800,00 грн. - не пізніше 31.08.2013 року.

На виконання умов договору ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” здійснило оплату авансового платежу у повному обсязі, ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” за актами приймання передачі передано 30.09.2013 року - ДГ90Л2.1 зав № 19030345Л; 30.09.2013 року - ДГ90Л2.1 зав. № 19030346Л; року - ДГ90Л2.1 зав. № 19030347Л; року - ДГ90Л2.1 зав..№ 19030349Л; 30.09.2014 року - ДГ90Л2.1 зав. № 19030351Л.

В свою чергу, 09.09.2013 року, АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” отримало рахунок № 53 від 03.09.2013 а остаточний розрахунок за вказані двигуни.

Додатковою угодою № 2 від 09.09.2014 року до договору сторони змінили остаточну вартість продукції, до 160 950 166,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 26 825 027,67 грн., а також визначено порядок остаточного розрахунку який становить 60 календарних днів з дати відвантаження кожної партії, однак не пізніше 15.12.2014 року.

Позивачем оплачено поставлений товар частково у сумі 66397800 грн., і за АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” обліковується заборгованість за поставлений товар у сумі 17819566 грн., станом на момент подання позову до суду.

За твердженням позивача договір, укладений позивачем та відповідачем на виконання зовнішньоекономічного контракту № 53-73-7096 від 20.12.2010 року з Іранською Компанією “Дар`я Сахел” (DSCO) (далі - контракт).

При виконанні контракту, у зв`язку з введенням міжнародних санкцій проти Іранської Компанії “Дар`я Сахел”, та у відповідності до додаткової угоди № 1 від 18.02.2011 року, всі права та обов`язки Іранської Компанії “Дар`я Сахел” перейшли до National Iranian South Oilfields Company

За умовами контракту, покупець (National Iranian South Oilfields Company) запросив постачальника (АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання”) здійснити постачання в Ісламську Республіку Іран певне обладнання, матеріали й послуги для п`яти ТКА-Ц-16С/16,3-2,5М1 з додатковими й допоміжними системами для нової компресорної станції Гачсаран (відповідно до проекту, технічних умов та креслень, погоджених й включених в Частину 3 дійсного Контракту).

Зобов`язання за контрактом, в частині оплати 75 % від загальної суми акредитиву, National Iranian South Oilfields Company виконало частково, не сплативши на користь позивача 942 757,32 євро за поставлене за контрактом устаткування.

Станом на день подання позову Контракт з боку National Iranian South Oilfields Company не виконується, строки остаточного виконання контракту АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” не відомі.

Невиконання National Iranian South Oilfields Company зобов`язань за контрактом істотно змінило обставини, якими керувалися ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” та ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” при укладанні договору №276/2012.

Викладені твердження АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” унеможливлює монтаж на КС “Гачсаран” та проведення робіт з виводу вказаної компресорної станції на проектну потужність.

АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” уважаючи, що досягти згоди щодо приведення договору № 276/2012 не вбачається можливим, а також ураховуючи істотну зміну обставин, просить на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України розірвати оспорюваний договір.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 10.2 договору сторони визначили умови дострокового розірвання договору. Зокрема, договір може бути розірвано по взаємній згоді сторін або в порядку п. 7.4 договору, а саме, якщо обставини форс-мажору діють протягом більше одного місяця, сторони проводять переговори з питань подальшого виконання або розірвання цього договору та проведення взаєморозрахунків.

Відповідно до чинного законодавства України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 188 ГК України, ст. ст. 651, 652 ЦК України). Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору у випадку зміни істотних обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, за загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 652 ЦК України, можливе за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У позовній заяві позивачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів наявності одночасно усіх чотирьох вищезазначених умов.

Посилання позивача на невиконання National Iranian South Oilfields Company зобов`язань за Контрактом (іншим договором) від 20.12.2010 року № 53-73-7096 щодо затримки оплати поставленого устаткування іранською стороною, не є істотною зміною обставин у договорі № 276/2012, оскільки відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Невиконання National Iranian South Oilfields Company зобов`язань за Контрактом є наслідками неефективної господарської діяльності позивача і не може бути ризиком зміни обставин для іншої сторони у іншому договорі, тобто для відповідача.

Крім того, господарським законодавством встановлено порядок розірвання господарських договорів, згідно котрого сторона, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором, а сторона, яка отримала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, з якими ст. 188 Господарського кодексу України пов`язує право звернення з позовом про розірвання договору, то позовні вимоги про розірвання укладеного сторонами договору не підлягають задоволенню.

Щодо визнання недійсними пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року; Додатку № 1 "Кількість, вартість та строки поставки продукції" до Додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року, слід зазначити наступне.

ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” підписуючи додаткову угоду, помилялось щодо фактичних обставин виконання обома сторонами своїх зобов`язань в частині будівництва першої черги житлового будинку, є надуманими.

Та обставина, що на дату визначення ціни договору та укладення додаткової угоди № 2 індекс цін виробників промислової продукції у 2014 році складає 109,1 %, а не 124,5%, як зазначено в спірній додатковій угоді, і це, на думку позивача, є підставою для збільшення ціни на продукцію.

Інших доводів щодо наявності помилки у фактичних обставинах укладення спірної додаткової угоди позивач не навів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. І ст.1 та ч. 2 ст.14 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору (свобода договору).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 даного Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки позивач не довів обставин, що вчиняючи спірний правочин, ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” помилялося щодо обставин, які мають істотне значення, то підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваної додаткової угоди, суд не знаходить.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, підстав для задоволення позовних вимог немає, а тому позов не підлягає задоволенню повністю.

Ураховуючи положення ст. 129 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” до державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” про розірвання договору, визнання недійсними пункту 2 додаткової угоди № 2 від 09.09.2014 року до договору № 276/2012 від 04.12.2012 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 29.06.2021 року, у зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці.

Суддя С.М.Коваль.