Рішення № 98169585, 05.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 справа № 914/1152/21

За позовом: Комунального підприємства «Вінницякартсервіс», м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС», м. Львів

про: стягнення 96 227, 83 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Вінницякартсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» про стягнення 96 227, 83 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/1152/21 за правилами спрощеного позовного провадження, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.06.21 р.

Ухвалою суду від 07.06.2021р. розгляд справи по суті відкладено на 05.07.2021 р.

У судове засідання 05.07.2021 р. представник позивача не з`явився.

У судове засідання 05.07.2021 р. представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі повідомлявся засобами поштового зв`язку на адресу згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ.

На адресу суду повернулось поштове відправлення з ухвалою суду від 05.05.2021р. про відкриття провадження у справі, що надсилалось відповідачу (ідентифікатор поштового відправлення 7901413887731) з відміткою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання).

До Господарського суду Львівської області 13.05.2021р. надійшла заява представника Відповідача – Богомольця Олега Мирославовича про вступ у справу як представника.

Відомості про представника відповідача Богомольця О.М. було внесено в підсистему «Електронний суд» та надано доступ повноважному представнику до електронної справи за заявою останнього.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 05.07.2021р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

А тому, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.07.2021 р. за відсутності представників учасників справи.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №100 від 23.11.2020 р.

Так, Позивач зазначає, що в порушення умов Договору та не зважаючи на те, що Позивач своєчасно здійснив оплату всієї партії Товару в сумі 82 080,00 грн, Відповідач не забезпечив отримання Товару на автозаправних станціях.

Відтак, Позивач просить суд тягнути з Відповідача основний борг у сумі 76 950,00 грн; штраф за порушення строку поставки Товару понад 2 календарних дні у розмірі 20% від вказаної вартості, передбачений Пунктом 7.2.2. Договору у сумі 15 390,00 грн; інфляційні збитки 3 116,48 грн; 3% за користування грошовими коштами 771, 35 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відтак суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом.

Між комунальним підприємством “Вінницякартсервіс” (надалі – Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС (надалі – Постачальник, Відповідач) 23 листопада 2020 року укладено Договір поставки №100 (надалі по тексту Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товар: код ДК 021:2015-09130000-9 - Нафта і дистиляти (Бензин А-95) (09132000-3), а Покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (далі - Специфікація), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Поставка Товару за цим Договором вважається здійсненою з моменту фактичного отримання Покупцем Товару на автозаправних станціях Постачальника або третіх осіб, на підставі пред`явлених Покупцем відповідних талонів або карток (бланків-дозволів), отриманих за цим Договором, що підтверджують право Покупця на отримання відповідної партії Товару (п. 1.4. Договору).

Ціна цього Договору згідно п. 3.1. становить 82 080,00 грн. разом з ПДВ у розмірі 13 680,00 грн.

На підставі п.5.3.1 Договору поставка талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання усього обсягу визначеного Додатком 1 до цього Договору Товару здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладання Договору.

Покупець здійснив оплату всієї партії Товару в сумі 82 080,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №635 від 27.11.2020р.).

Відповідач звертався до Позивача з проханням (вих.№1248 від 17.12.2020р.) повернути невикористані талони на бензин А-95 за договором поставки №100 від 24.11.2020 року для заміни.

Інформаційним листом (вих. №1247 від 17.12.2020р.) Відповідачем повідомлено: «з 17.12.2020 буде змінено інструмент обслуговування транспортних засобів Замовників/Покупців ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» на АЗС. Буде проведено поетапний обмін талонів, емітованих ТОВ «ІНТЕР КАРД» та отриманих Вами попередньо згідно укладених Договорів, видаткових накладних та актів прийому-передачі талонів на паливні картки з лімітом, відповідно до залишків неотоварених талонів, без додаткової за це оплати Покупцем. Детальну інформацію щодо строків та механізму здійснення обміну талонів на паливні картки буде надано в телефонному режимі. ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» гарантує виконання своїх зобов`язань, які виникли при укладені Договорів за результатами участі у публічних закупівлях».

Позивач, звернувшись до АЗС для отримання товару (бензину А-95) на підставі довірчого документу (талону) отримав відмови, що підтверджується службовими документами АЗС №23913 від 15.12.2020р., №17534 від 03.01.2021р., №16759 від 04.01.2021р.

Позивач повернув талони та отримав взамін картку за № НОМЕР_1 , однак на підставі картки Відповідачем також не було забезпечено отримання Позивачем товару (бензину А-95), на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви долучено відповідні службові документи АЗС.

Позивач, 27.01.2021р. надсилав Відповідачу досудове попередження за вих. №16 з вимогою негайного відновлення постачання бензину А-95 по Договору, або повернути сплачені кошти, в іншому випадку буде направлено позов до суду.

Попередження надсилалось засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта (ПН 215600426655).

Відповідач звертався до Позивача листом – зверненням №1312/01 від 15.02.2021р. з проханням відтермінувати поставку Товару та направив проект додаткової угоди.

На момент ухвалення судом рішення у даній справі матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем умов Договору поставки №100 від 23 листопада 2020 року, а саме відпуску Товару (бензину А-95) на підставі талонів/карток на суму здійсненої Позивачем оплати, а також не містять доказів повернення Позивачу сплачених коштів за неотриманий Товар (бензин А-95).

Згідно з п.6.3.4. Постачальник зобов`язаний сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов`язань за цим Договором за письмовою вимогою Покупця, якщо він не доведе, що порушення Договору сталося не з його вини.

Пунктом 7.2.2. Договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару понад 2 календарних дні, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% вказаної вартості, що складає 15 390,00 грн.

Позивач просить суд тягнути з Відповідача основний борг у сумі 76 950, 00 грн; штраф за порушення строку поставки Товару понад 2 календарних дні у розмірі 20% від вказаної вартості, передбачений Пунктом 7.2.2. Договору у сумі 15 390,00 грн; інфляційні збитки 3 116,48 грн; 3% 771, 35 грн.

Висновки суду.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у справі, що розглядається господарським судом виникли з Договору поставки №100 від 23 листопада 2020 року.

Так, в силу умов Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема згідно п .1.1 Договору, Відповідач зобов`язався поставляти Покупцю товар: код ДК 021:2015-09130000-9 - Нафта і дистиляти (Бензин А-95) (09132000-3), а Позивач - прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених Договором.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно, позивач здійснив оплату всієї партії Товару в сумі 82 080,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №635 від 27.11.2020р.).

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, Позивач, 27.01.2021р. надсилав Відповідачу досудове попередження за вих. №16 з вимогою негайного відновлення постачання бензину А-95 по Договору або повернути сплачені кошти, в іншому випадку буде направлено позов до суду.

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, у Відповідача виник обов`язок відновити постачання бензину А-95 по Договору або повернути сплачені Позивачем кошти у семиденний строк від дня отримання вимоги.

Беручи до уваги відсутність інформації про отримання Відповідачем досудового попередження за вих. №16, для визначення строку коли Відповідач повинен був здійснити постачання бензину А-95 по Договору або повернути сплачені кошти, суд вважає за необхідне застосувати строки пересилання листів вказані на сайті Укрпошта https://ukrposhta.ua/dovidka/stroki-peresilannya/, - 5 днів (виключивши вихідні днів), додавши 7 днів в порядку ст. 530 ЦК України, зобов`язання мало бути виконане до 10.02.2021р.

З огляду на те, що на момент постановлення рішення у справі, що розглядається судом матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем умов Договору поставки №100 від 23 листопада 2020 року, а саме відпуску Товару (бензину А-95) на підставі талонів/карток на суму здійсненої Позивачем оплати, а також не містять доказів повернення Позивачу сплачених коштів за неотриманий Товар (бензин А-95), наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення інфляційніих збитків у сумі 3 116,48 грн; та 3% річних (на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку) у сумі 771, 35 грн., зазначає, що такий здійснено частково не правильно, адже неправильно визначено початок виникнення прострочення заборгованості. Як було встановлено судом, зобов`язання Відповідачем мало бути виконане до 10.02.2021р., отже прострочення слід рахувати з 11.02.2021р.

Відтак, суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних у період з 11.02.2021р. – 17.04.2021р., вказує, що правильним є нарахування інфляційних втрат у сумі 2 644, 02 грн та 3% річих у сумі 417, 43 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Пунктом 7.2.2. Договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару понад 2 календарних дні, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% вказаної вартості, що складає 15 390,00 грн.

Відтак, наявні підстав для задоволення вимоги Позивача та стягнення з Відповідача заявленої суми штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Староєврейська, будинок 7А, ідентифікаційний код 42647162) на користь Комунального підприємства «Вінницякартсервіс» (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 36, ідентифікаційний код 39547113) заборгованість у сумі 76 950, 00 грн, штраф у сумі 15 390, 00 грн, інфляційні втрати 2 644, 02 грн інфляційних втрат та 417, 43 грн – 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Староєврейська, будинок 7А, ідентифікаційний код 42647162) на користь Комунального підприємства «Вінницякартсервіс» (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 36, ідентифікаційний код 39547113) 2 250, 50 судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 08.07.2021р.

Суддя М.М. Синчук