Рішення № 98169568, 24.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 справа № 914/534/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота», м. Львів

про стягнення 113 962,50 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Михновецький О.В. – представник

Обставини розгляду справи.

03.03.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота», м. Львів про стягнення 113 962,50 грн

Ухвалою від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.04.2021.

25.03.2021 через канцелярію суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7309/21 від 25.03.2021).

02.04.2021 через канцелярію суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшли відповідь на відзив (вх. №7943/21 від 02.04.2021) та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №7986/21 від 02.04.2021).

05.04.2021 через канцелярію суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» надійшли письмові заперечення (вх. №8008/21 від 05.04.2021).

Ухвалою суду від 05.04.2021 судове засідання відкладено на 19.04.2021.

13.04.2021 через канцелярію суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №8863/21 від 13.04.2021).

В судовому засіданні 19.04.2021 було оголошено перерву до 13.05.2021.

Ухвалою суду від 13.05.2021 судове засідання відкладено на 24.05.2021.

Ухвалою суду від 24.05.2021 судове засідання відкладено на 24.06.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 11.10.2018 було укладено договір постачання природного газу №6605/18-ТЕ-21, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав частково, заборгованість становить 65 000,00 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 16 821,87 грн, 3% річних в сумі 4 500,98 грн, інфляційні в сумі 2 943,51 грн, а також завдано збитки у розмірі 24 696,14 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 113 962,50 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що основний борг сплачено 15.03.2021 та 24.03.2021, а тому провадження в частині стягнення 65 000,00 основного боргу підлягає закриттю. Також відповідач заперечив щодо стягнення збитків у розмірі 24 696,14 грн з огляду на те, що позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження заподіяння йому таких збитків, що вказує на відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» (споживач) було укладено договір №6605/18-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його та оплатити на умовах цього договору.

27.10.2018, 09.11.2018, 23.11.2018, 20.03.2019, 26.03.2019, 24.04.2019, 22.05.2019, 24.06.2019, 23.07.2019 сторони уклали додаткові угоди №2-№10, якими внесли зміни до договору.

На виконання умов договору, позивач за період часу з 01.10.2018 по 30.09.2019 передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 2 055 680,55 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, 31.05.2019, 30.04.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №5 від 22.03.2019) постачальник передає споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 60,0 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 в обсязі 32,442 тис.куб.м, що на 27,558 тис.куб.м менше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих. №26-962-19 від 16.05.2019, змінену листом №26-3812-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 6 304,81 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (60,000 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договорові (32,442 тис.куб.м).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №5 від 20.03.2019) постачальник передає споживачу у квітні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 51,249 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 в обсязі 17,531 тис.куб.м, що на 33,718 тис.куб.м менше,. ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих.№26-2111-19 від 12.06.2019, змінену листом №26-3813-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 7 430,71 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (51,249 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором (17,531 тис.куб.м).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №7 від 24.04.2019) постачальник передає споживачу у травні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 20,0 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.05.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у травні 2019 в обсязі 10,847 тис.куб.м, що на 9,153 тис.куб.м менше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих. №26-3880-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 955,73 грн за різницю між замовленим в травні 2019 обсягом природного газу (20,0 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в травні 2019 природного газу за договором (10,847 тис.куб.м).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №8 від 22.05.2019) постачальник передає споживачу у червні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 20,0 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 30.06.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у червні 2019 в обсязі 8,754 тис.куб.м, що на 11,246 тис.куб.м менше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих. №26-3879-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 2 156,12 грн за різницю між замовленим в червні 2019 обсягом природного газу (20,0 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в червні 2019 природного газу за договором (8,754 тис.куб.м).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №8 від 22.05.2019) постачальник передає споживачу у липні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 20,0 тис.куб.м

Актом приймання-передачі від 31.07.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у липні 2019 в обсязі 8,85749 тис.куб.м, що на 11,14251 тис.куб.м менше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих. №26-3878-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 926,48 грн за різницю між замовленим в липні 2019 обсягом природного газу (20,0 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в липні 2019 природного газу за договором (8,85749 тис.куб.м).

Відповідно до п. 2.1. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №8 від 22.05.2019) постачальник передає споживачу у серпні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 20,0 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.08.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у серпні 2019 в обсязі 8,50440 тис.куб.м, що на 11,49560 тис.куб.м менше ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих. №26-3877-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 853,72 грн за різницю між замовленим в серпні 2019 обсягом природного газу (20,0 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в серпні 2019 природного газу за договором 8,50440 тис.куб.м).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №8 від 22.05.2019) постачальник передає споживачу у вересні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 30,000 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 30.09.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 9,12500 тис.куб.м, що на 20,875 тис.куб.м ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.

Позивачем було надіслано відповідачу Акт-претензію за вих. №26-3890-19 від 21.11.2019, у якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 3 068,57 грн за різницю між замовленим в вересні 2019 обсягом природного газу (30,0 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у вересні 2019 природного газу за договором (9,12500 тис.куб.м).

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого за період часу з 01.10.2018 по 30.09.2019 обсягу газу виконав частково, заборгованість становить 65 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості газу, отриманого за період часу з 01.10.2018 по 30.09.2019, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 65 000,00 грн основного боргу, 16 821,87 грн пені, 4 500,98 грн 3% річних, 2 943,51 грн інфляційних, 24 696,14 грн збитків.

Протягом розгляду справи відповідач оплатив вартість товару у розмірі 65 000,00 грн, що підтверджується долученими відповідачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень №484 від 15.03.2021 та №490 від 24.03.2021.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем після відкриття провадження у даній справі було сплачено основний борг у розмірі 65 000,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №484 від 15.03.2021 та №490 від 24.03.2021.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 65 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 16 821,87 грн, 3% річних в сумі 4 500,98 грн та інфляційні в сумі 2 943,51 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі в сумі 16 821,87 грн, 3% річних в сумі 4 500,98 грн та інфляційні в сумі 2 943,51 грн нараховані правильно.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 24 696,14 грн збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги в частині збитків позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов п. 3.13. договору в редакції, викладеній додатковою угодою №4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vn) ? Ц ? К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання - передачі природного газу;

Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього договору;

Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Згідно з п. 5.7. договору в редакції, викладеній додатковою угодою №4 від 23.11.2018 відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 13 цього договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Позивачем надсилалися адресу відповідача акти-претензії із вимогами сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7. договору, які залишені відповідачем без задоволення.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Отже, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягали доведенню позивачем перед судом.

Що стосується вина боржника у порушенні зобов`язання, то вона презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Умовами розділу 2 договору сторони передбачили замовлені обсяги природного газу, які можуть переглядатися та коригуватися за ініціативою споживача.

Сторони договору передбачили, що допускається відхилення обсягів використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі плюс/мінус п`ять відсотків від визначеного в п. 2.1. обсягу (п. 2.5 договору).

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, передбачено, що відшкодування збитків споживачем, який не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Таким чином, враховуючи, зокрема, положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5,0 відсотків без проведення коригування), позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на безумовну можливість стягнення суми в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Вказане право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір збитків, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування збитків, позивач, зокрема, посилаючись на пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, підтвердив існування різниці між об`ємом замовленого та фактично спожитого відповідачем газу, здійснив розрахунок виходячи з вартості невикористаних обсягів газу та подвійної облікової ставки НБУ у спірному період, при цьому, не надав жодних доказів в підтвердження понесення збитків від такої різниці та саме у заявленому розмірі.

З урахування наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 16 821,87 грн пені, 4 500,98 грн 3% річних, 2 943,51 грн інфляційних. В частині стягнення 65 000,00 грн основного боргу провадження закрити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що судом закрито провадження в частині стягнення 65 000,00 грн основного боргу, судовий збір пропорційно цій частині позовних вимог підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота», м. Львів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота», м. Львів, вул. Шевченка, 134А (ідентифікаційний код 36118496) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720) 16 821,87 грн пені, 4 500,98 грн 3% річних, 2 943,51 грн інфляційних, 483,28 грн судового збору.

3. В частині стягнення 65 000,00 грн основного боргу провадження закрити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 24.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.06.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта