Рішення № 98169418, 24.06.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2021 р. Справа № 911/629/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод", 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 6, офіс 1203

до Приватного підприємства "Аріна ДП", 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 17 Б, квартира 62

про стягнення 405 878,59 грн за договором поставки № 17-09/18 від 17.09.2018

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г.Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Теплюк В.С. (посв. № 3962 від 26.11.2009, дов. б/н від 19.11.2020);

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Аріна ДП" про стягнення заборгованості за договором поставки № 17-09/18 від 17.09.2018 в розмірі 405 878,59 грн, з яких 203 382,65 грн основний борг, 193 966,50 грн неустойки (пені) та 8 529,44 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на користь відповідача було здійснено попередню оплату за товар у розмірі 80% від вартості товару, що склала 170 520,00 грн, в подальшому після перемовин позивачем було додатково перераховано відповідачу ще 32862,65грн передоплати, проте товар відповідач так і не поставив. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму основного грошового зобов`язання у вигляді передоплати за товар, неустойку, нараховану за порушення строків поставки товару, та 3% річних за прострочення повернення грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений у порядку встановленому частиною п`ятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин третьої, четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завірених копій ухвал, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Разом з тим, ухвали суду направлені судом на адресу відповідача поверталися відділенням поштового зв`язку на адресу суду із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою "за закінченням терміну зберігання" свідчить, що рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.

Крім того відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі Судової влади України.

13 квітня 2021 року від позивача надійшли заперечення щодо розгляду справи № 911/629/21 в порядку загального позовного провадження, в яких позивач просив перейти до розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування заперечень позивач вказав, що дана справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 12, статті 247 Господарського процесуального кодексу України справа повинна розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження. Дані заперечення ухвалою суду від 13.05.2021 залишено без задоволення з підстав зазначених в ухвалі.

28 травня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод" надійшли додаткові пояснення б/н від 26.05.2021, в яких позивач з метою додаткового обґрунтування заявлених позовних вимог, надав реєстр платежів між ТОВ "Броварський алюмінієвий завод" та ПП "Аріна ДП" за період з 01.01.2017 по 11.05.2021 та просив долучити надані докази та письмові пояснення і врахувати їх при вирішенні спору.

Судом долучено вказані пояснення до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 03.06.2021 судом в порядку пункту 3 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутній в судовому засіданні 24.06.2021 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові; представником позивача було заявлено, що докази стосовно розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані зі справою будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За результатами судового засідання 24.06.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17 вересня 2018 року між Приватним підприємством "Аріна ДП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод" (покупець) був укладений договір поставки № 17-09/18, згідно з яким постачальник зобов`язаний виготовити та поставити у власність покупцю металеві конструкції та вироби (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти замовлений ним товар та своєчасно оплачувати його вартість постачальнику згідно умов цього договору. Кількість, вартість, розміри та характеристики контейнерів погоджується сторонами в додатках до даного договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок та власними силами постачальника. Вартість товару включає в себе витрати постачальника на доставку.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що разом з товаром, під час поставки, постачальник передає покупцю документи, які надаються відповідно до чинного законодавства України, а саме: рахунок фактура, видаткова накладна, податкова накладна, зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства України, товаро-транспортна накладна та документи, що засвідчують якість товару.

Як визначено пунктом 3.1 Договору, загальна кількість товару , що підлягає поставці згідно даного договору, зазначається в заявках покупця та узгоджується з постачальником шляхом підписання сторонами цих заявок.

Відповідно до пункту 4.3 Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Вартість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, підлягає узгодженню обома сторонами в додатках до договору (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до пункту 7.2 Договору оплата здійснюється наступним чином:

- попередня оплата у розмірі авансу, оговореного обома сторонами в додатках до цього договору, здійснюється до початку виготовлення постачальником товару;

- оплата решти обумовленої вартості товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.2 Договору).

Судом встановлено, що додатком №1 до Договору № 17-09/18 від 17.09.2018 сторонами підписано заявку від 22.10.2018 на поставку товару: контейнер 600 для печі старіння з фарбуванням КО-84 у 2 рази у кількості 25 штук на загальну суму 213 150,00 грн; відповідно до якої строк поставки товару - протягом 42 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірі 80% від вартості визначеної у додатку № 1 до Договору № 17-09/18 від 17.09.2018; умови оплати: попередня оплата у розмірі 80% вартості товару, решту 20% вартості товару покупець сплачує протягом 14 календарних днів з моменту отримання повної кількості товару та підписання видаткових накладних.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору судом встановлено, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у позовній заяві в редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви зазначає, що на виконання умов Договору 18.10.2018 у відповідності до пункту 6 додатку № 1 до Договору ним було здійснено попередню оплату у розмірі 80% від вартості товару, а саме 170 520,00 грн на розрахункових рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 18164 від 18.10.2018. Дана оплата проведена на підставі виставленого Приватним підприємством "Аріна ДП" рахунку на оплату № 6 від 02.10.2018 на суму 426 300,00 грн.

В подальшому, як зазначає позивач, після проведення між сторонами переговорів останні дійшли згоди змінити домовленості, внаслідок чого 13.02.2019 позивачем було додатково сплачено на рахунок відповідача передоплату в розмірі 32 862,65 грн. В призначенні платежу було зазначено: "оплата за виготовлення контейнерів зг. рах. № 7 від 08.02.2019 в т.ч. ПДВ 20%-5 477,11 грн".

За твердженнями позивача, що підтверджується матеріалами справи, гарантійним листом від 14.05.2019 № 17 відповідач повідомив позивача, що забезпечить виготовлення та доставку 25 комплектів - контейнерів для печі старіння з фарбуванням в термін до 10.06.2019.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не поставив відповідний товар протягом 42 календарних днів з моменту здійснення позивачем першої передоплати, а саме з 18.10.2018 по 29.11.2018, а також до додатково продовженого терміну поставки, до 10.06.2019, про що свідчить відсутність підписаних відповідних видаткових накладних, специфікацій та інших можливих та допустимих документів.

Позивач звертався до відповідача з листами № 01-03/337 від 26.07.2019 та № 01-03/450 від 26.09.2019, у яких просив передоплати у розмірах 170 520,00 грн та 32 862,65 грн за контейнери згідно рахунків на оплату №6 від 02.10.2018 та № 7 від 08.02.2019 повернути за реквізитами, зазначеними у листах. В якості доказів надіслання вказаних листів позивачем долучено фіскальні чеки, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та копії конвертів, на яких містяться штрих-коди Укрпошти рекомендованого відправлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 17-09/18 від 17.09.2018 у строк, ним передбачений, за наслідками чого позивачем було направлено на адресу відповідача претензії з вимогами щодо повернення сплачених сум авансів у загальному розмірі 203382,65грн (170 520,00 + 32 862,65).

У зв`язку з неповерненням відповідачем суми авансу позивачем заявлено до стягнення вказану суму, а також у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 193 966,50 грн та 3% річних у розмірі 8 529,44 грн за прострочення повернення грошового зобов`язання (попередньої оплати).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень щодо заявлених вимог не подав.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вже встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, які мають ознаки договору поставки.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (стаття 664 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Судом встановлено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача згідно платіжного доручення № 18164 від 18.10.2018 суму 170 520,00 грн, як передоплату за виготовлення контейнерів, та згідно платіжного доручення № 20146 від 13.02.2019 суму 32 862,65 грн, як доплату за виготовлення контейнерів.

Як зазначає позивач, доплата у розмірі 32 862,65 грн була здійснена останнім після переговорів сторін щодо змін попередніх домовленостей.

Відповідачем вказаних обставин не спростовано. Доказів укладання між сторонами іншого договору, аніж того, що є предметом розгляду в даній справі, матеріали справи не містять.

Умовами Договору та Додатку № 1 до Договору визначено строк поставки товару – протягом 42 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірі 80% від вартості товару. Відповідно останнім днем поставки товару є 29.11.2018.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься гарантійний лист ПП "Аріна ДП" № 17 від 14.05.2019, яким відповідач гарантує позивачу виготовлення та поставку товару в термін до 10.06.2019.

Водночас, будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку у визначені строки, ні до 29.11.2018, ні до 10.06.2019 з поставки товару - контейнер 600 для печі старіння з фарбуванням КО-84 у 2 рази у кількості 25 штук на загальну суму 213 150,00 грн сторонами надано не було, факт невиконання відповідачем такого обов`язку ним не спростовано.

Позивачем до матеріалів справи долучено листи №01-03/337 від 26.07.2019 та № 01-03/450 від 26.09.2019, в яких позивач просив повернути сплачені ним грошові коштів в якості передоплати за непоставлений товар.

Як зазначає позивач, надіслані листи-вимоги про повернення передоплати були повернуті підприємством зв`язку на адресу позивача з відмітками "за закінченим терміном зберігання".

За вказаних обставин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, позивача (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення), або належних обґрунтувань неможливості одержання відповідного відправлення. Втім відповідачем жодним чином не спростовано зазначеного.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, неналежне виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, при гарантуванні своїх зобов`язань перед позивачем, за відсутності доказів вчинення відповідачем юридично-значимих дій щодо продовження строків поставки товару, суд приходить до висновків, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 203 382,65 грн пред`явлена до стягнення правомірно і підлягає задоволенню судом.

Крім того за недотримання термінів поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача 193 966,50 грн неустойки (штрафу), що становить 0,5% від вартості недопоставленого та/або поставленого з простроченням товару відповідно до пункту 8.1 Договору. При цьому позивачем наведено розрахунок за період з 11.06.2019 (наступний день після узгодженої сторонами у гарантійному листі дати поставки товару) по 09.12.2020 (в межах 6-ти місячного строку відповідно до положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України) на суму непоставленого товару.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Як визначено пунктом 8.1 Договору, при недотриманні постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого та/або поставленого з простроченням товару, за кожен день прострочення.

Разом з тим, суд зазначає, що за своєю правовою природою грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми недопоставленого товару за кожен день такого прострочення, згідно з положеннями частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України є пеня.

Тобто, за своєю правовою природою 0,5% від вартості недопоставленого та/або поставленого з простроченням товару, передбачені пунктом 8.1. Договору за кожен день прострочення, охоплюються визначенням пені, а не штрафу.

Однак, позивачем зроблено розрахунок неустойки за прострочення поставки товару за формулою для розрахунку пені, а тому позивачем вірно розтлумачено пункт 8.1 Договору.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок неустойки, що за своєю правовою природою є пенею та визнав його арифметично та методологічно правильним, відповідно вимогу про стягнення 193 966,50 грн пені такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 529,44 грн нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція щодо нарахування на суму попередньої оплати 3% річних викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Так, відповідно до розрахунків 3% річних, позивачем здійснено нарахування за прострочене зобов`язання щодо повернення суми в розмірі 170 520,00 грн за період з 31.08.2019 (наступний день за датою повернення вимоги позивача за закінченим терміном зберігання) по 29.01.2019 (дата станом на яку здійснено розрахунок) та нарахування за прострочене зобов`язання щодо повернення суми в розмірі 32 862,65 грн за період з 18.10.2019 (наступний день за датою повернення вимоги позивача) по 29.01.2019 (дата станом на яку здійснено розрахунок).

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 8 529,44 грн 3% річних є арифметично вірними, а тому суд вважає за можливе покласти на відповідача обов`язок сплати їх на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод".

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, про незгоду з розміром нарахованих позивачем 3% річних та пені не зазначалось.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою – четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару чи повернення суми коштів, які були передоплатою за вказаний товар.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Стосовно заявлених до стягнення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням клопотання представника позивача, заявленого в судовому засіданні 24.06.2021, про те, що докази вказаних витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд зазначає, що у разі надання доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних зі справою, судом буде призначене судове засідання для вирішення питання про такі судові витрати.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аріна ДП" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 17 Б, квартира 62, код ЄДРПОУ 36433017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 6, офіс 1203, код ЄДРПОУ 38108144) 405 878 (чотириста п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 59 коп. (з яких 203 382,65 грн заборгованість, 8 529,44 грн 3% річних та 193 966,50 нейстойка), а також судовий збір у сумі 6 088 (шість тисяч вісімдесят вісім) грн 19 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 05.07.2021